Симптоматична терапія при судомах, що тривають:

• Оксигенотерапія (носові катетери, маска)

• Повторне введення фенобарбіталу – до 10 мг/кг д/в повільно (небезпека пригнічення дихального центру)

• Спроба введення великих доз вітаміну В6 (100 мг/кг д/в)

• При відсутності терапевтичного ефекту – дифенілгідантоїн (10-20 мг/кг у вигляді короткочасної д/в інфузії)

• Подальша терапія (при необхідності) тільки фенобарбіталом – 3-5 мг/кг

4. Одночасно з наведеною поетапною протисудомною терапією проводяться загальні заходи (постійний моніторинг, оксигенотерапія, інфузійна терапія, запобігання аспірації).

Гіпертермічний синдром

ГІПЕРТЕРМІЯ - патологічний стан, що характеризується підвищенням температури тіла внаслідок порушення теплорегуляції на рівні гіпоталамуса.

ГАРЯЧКА - захисно- пристосувальна реакція організму, що виникає у відповідь на різні подразники інфекційної та неінфекційної природи та підвищує природну резистентність організму.

Етіологія:

• Інфекційні чинники.

• Неінфекційні чинники (трансфузії крові, введення білків, ліпідів та ін.).

• Органічні ураження ЦНС (фіброз, склероз, дистрофія, дефекти розвитку).

• Нервово-рефлекторні впливи при вегетоневрозах.

• Інші причини (ендокринні та алергічні захворювання, пухлини тощо).

Невідкладна допомога та принципи лікування гіпертермічного синдрому

Фізичні методи охолодження:

- обтирання тіла дитини сумішшю води, спирту та 9% оцту в

пропорції 1:1:1;

- холод на голову та магістральні судини;

- обдування тіла дитини вентилятором.

Медикаментозне лікування:

• Парацетамол в дозі 5-10 мг/кг (ректально, всередину);

• ібупрофен –5 мг/кг, всередину, 2 р/д.

• Димедрол, піпольфен – 1 мг/кг, д/м (антигістамінна, седативна, центральна холінолітична, протизапальна дія);

• Сібазон –0,5% р-н в дозі 0,15-0,5 мг/кг (транквілізуюча, міорелаксуюча, проти судомна дія);

• 25% р-н магнію сульфату – 0,2 мл/кг, д/м;

• Літична суміш – 1 мл 2,5% р-ну аміназину, 1 мл 2,5% р-ну піпольфену, 10 мл 0,5% р-ну новокаїну. Разова доза – 0,1 мл/кг – д/м.

• Папаверин – 2% р-н в разовій дозі 0,3 мл на рік життя, д/м;

• Дібазол – 0,5% р-н в разовій дозі 0,3 мл на рік життя , д/м

Гострий стенозуючий ларинготрахеїт

(ГСЛТБ)

Етіологія:- грип; -парагрип; - аденовірусна інфекція; -рино-синтиціальна інфекція.

Невідкладна допомога:

• заспокоєння дитини (діазепам – 0,2-0,5мг/кг, ГОМК 20% р-н – 50 мг/кг всередину);

• забезпечити доступ свіжого повітря, зволоженого,підігрітого;

• одноразове введення преднізолону (3-5 мг/кг);

• інгаляції (небулайзер) – фліксотид, гідрокортизон, амброксол, або з адреналіном (розведеним з фіз. розчином 1:7), повторні інгаляції кожні 30 хв;

• оксигенотерапія;

• в ІІІ стадії інтубація трахеї (під наркозна);

• госпіталізація в стаціонар (ВІТ).

Бронхоастматичний статус

Діагностичні критерії:

1. В анамнезі – встановлений діагноз бронхіальної астми, розвиткові статусу сприяють передозування інгаляційних адреноміметиків, різке зниження дози глюкокортикоїдів при гормонозалежній формі, приєднання інфекційного процесу.

2. Приступ задухи на тлі тотального бронхіолоспазму або тотальної бронхообструкції (“німа легеня”), невідходження мокротиння, резистентність до симпатоміметиків, синдром рикошету при їхньому застосуванні, гіперкапнія, гіпоксія, що виявляється задишкою і ціанозом, порушення реології крові внаслідок поліцитимії, психоемоційні порушення.

3. Оцінка ступеня тяжкості статусу:

   • І стадія – відносної компенсації, трансформація тривалого приступу в статус: багаторазові приступи задухи, експіраторна задишка, неефективність бронхолітиків, вимушене положення, участь допоміжної мускулатури в акті подиху, сухі свистячі і різнокаліберні вологі хрипи; ГДН з помірною гіпоксемією (“блідий ціаноз”).

   • ІІ стадія - “німа легеня”, наростає ГДН внаслідок тотального бронхіолоспазму: постійна задуха, ціаноз, повна відсутність хрипів при аускультації;

   • ІІІ стадія - гіпоксична кома, смерть.

Невідкладна допомога:

• Напівсидячи положення;

• Інсуфляція зволоженого 100% кисню, при ІІІ стадії – після попередньої премедикації 0,1% р-н атропіну сульфату 0,1 мл/рік життя (не більше 0,5 мл) довенно, кетамін в дозі 3 мг/кг д/в інтубація трахеї, переведення на ШВЛ.

• Інгаляції сальбутамолу (вентоліну) 2,0-5,0 мл, при недостатньому ефекті – беродуал або комбівент в дозі 0,5 мл (10 крапель) дітям до 6 років, 1 мл (20 крапель) – дітям старше 6 років, при недостатній ефективності – преднізолон 2-3 мг/кг д/в.

• Нормалізація реології крові: ін фузія сольових розчинів – 10 мл/кг/год; лазолван – 0,5 – 2,0 мл д/в повільно.

• Госпіталізація у ВІТ.

Анафілактичний шок

Діагностичні критерії:

1. В анамнезі: введення сироваток і вакцин, ін”акції медикаментів, застосування рентгенконтрасних препаратів, вдихання алергенів, укуси членистоногих комах.

2. Клінічні варіанти шоку:

• кардіально-судинний – блідість або “палаюча” шкіра, ангінозні болі, колапс, аритмії серцевої діяльності, дисфункція мікро циркуляції (диференціювати з гострою коронарною недостатністю).

• Астматоїдний (асфіктичний) варіант – кашель, задуха, експіраторна задишка, тотальний бронхіолоспазм, явища механічної асфіксії (диференціювати з бронхіальною астмою).

• Церебральний варіант – вогнищева та загально мозкова неврологічна симптоматика, що симулює епістатус.

• Абдомінальний варіант – спастичні розлиті болі в животі,нудота, блювота, діарея, шлунково-кишкові кровотечі (диференціювати з гострою черевною порожниною).

Невідкладна допомога:

1. Припинити подальше надходження алергену в організм: накласти джгут на кінцівку проксимальніше проникнення алергену, обколоти цю ділянку 0,1% р-ном адреналіну – 0,3-0,5 мл

2. При блискавичній формі – реанімаційні заходи і інтенсивна терапія.

3. Інгаляція 100% кисню через маску.

4. Довенно або ендотрахеально 0,1% р-н адреналіну в дозі 5 мкг/кг з подальшим його д/в введенням в дозі 1-2 мкг/кг/хв. крапельно в 200 мл 0,9% р-ну натрію хлориду до відновлення ефективного кровообігу і появи тахікардії

5. Інфузія колоїдних та кристалоїдних р-нів (1:2) - 10 мл/кг/год.

6. Димедрол 1% р-н в дозі 1-2 мг/кг, д/в.

7. Еуфілін – 2,4% р-н, 5 мг/кг, д/в.

8. При недостатньому ефекті – д/в крапельно 0,2% р-н норадреналіну (1-3 мкг/кг).

9. Д/в г: гідрокортизон – 5-15 мг/кг, преднізолон – 2-5 мг/кг.

10. При не купованому бронхіолоспазмі – (сальбутамол, вентолін).

11. Екстрена госпіталізація у ВІТ.

Утоплення

Невідкладна допомога:

• покласти дитину, що потонула, через стегно своєї ноги обличчям донизу і видалити воду з ротоглотки, дихальних шляхів і шлунку, очистити ротову порожнину від стороннього вмісту;

• провести реанімаційні заходи по загальноприйнятим принципам;

• при спазмі голосової щілини – конікотомія, трахеотомія;

• інгаляція 100% кисню, після премедикації 0,1% р-ном атропіну сульфату (0,1 мл/рік життя), д/в, рання інтубація трахеї, ШВЛ;

• положення Тренделенбурга (з піднятим ніжним кінцем), зігрівання;

• дренування шлунку зондом;

• кортикостероїди, димедрол, вітаміни С і В1 у вікових дозах;

• при набряку легень в інтубаційну трубку 33^о спирт (1-2 мл);

• термінова госпіталізація у ВІТ.

Електротравма

Електротравма – це пошкодження, яке пов”язане з дією електричного струму або блискавки.

Важкість ураження залежить від:

• індивідуальної чутливості до електричного струму;

• фізичного стану (суха шкіра дає значний опір струму);

• характеристики діючого струму (перемінний струм більш небезпечний ніж постійний);

• тривалості дії електричного струму;

• шляху проходження струму через організм (найбільш небезпечний його напрям по лінії ліва рука-права нога, тобто в проекції серця і легень).

Невідкладна допомога:

• Звільнити потерпілого від впливу електроструму, дотримуючись правил особистої безпеки;

• У випадку клінічної смерті – реанімаційні заходи;

• ЕКГ-контроль для верифікації порушень ритму серцевої діяльності;

• Аналгезія – трамадол 1-2 мг/кг із діазепамом (седуксеном) 0,2-0,3 мг/кг, при значних опіках промедол 0,01 мг/кг;

• У випадку фібриляції – лідокаїн 1 мг/кг, д/в, електрична дефібриляція;

• Асептичні пов”язки на рани;

• Госпіталізація у ВІТ.

Тепловий та сонячний удари

Тепловий удар –патологічний стан організму, зумовлений тривалим впливом на нього надмірно теплого повітря або інфрачервоного випромінення.

Сонячний удар – це тепловий удар, що виникає внаслідок інтенсивного або тривалого впливу сонячної радіації на голову потерпілого.

Невідкладна допомога:

• Ізолювати дитину в прохолодне місце.

• Холодна вода або лід на шию, пахові ділянки (антипіретики недоцільні).

• Оксигенація.

• Бензодіазепіни ( седуксен, діазепам) у дозі 0,2-0,5 мг/кг, д/м.

• Глюкокортикоїди (3 мг/кг по преднізолону).

• Ін фузія 0,9% р-ну натрію хлориду + 5% р-н глюкози (1:1) в дозі 20 мл/кг/год.

• При необхідності СЛЦР.

• Госпіталізація.

11