Питання і завдання для самоконтролю

1. На які складові витрачається потужність двигуна під час руху автомобіля?

2. Які характеристики називаються швидкісними? Чим відрізняються зовнішні і часткові швидкісні характеристики?

3. Що називається запасом крутного моменту?

4. Які характеристики називаються навантажувальними? Що, голов­ним чином, визначає різний характер зміни параметрів щодо цих харак­теристик в дизелях і бензинових та газових двигунах? Які характеристи­ки називаються регуляторними? Які ДВЗ працюють за цими характерис­тиками?

3. Чим відрізняються навантажувальні від регуляторних харак­теристик у дизелях?

4. Які характеристики називаються регулювальними? Які види та­ких характеристик Ви знаєте?

5. Чим відрізняються характеристики холостого ходу бензинового двигуна і дизеля?

3. Як отримують характеристики оптимального регулювання?

3. Як будуються багатопараметрові характеристики? Наведіть прик­лади їх використання на практиці.

5. Системи живлення

5.1. Системи живлення карбюраторних двигунів

5.1.1. Загальні відомості про карбюрацію

Карбюрація — це процес приготування з бензина і повітря горючої суміші необхідного складу у пристрої, що називається карбюратором. Процес карбюрації містить у собі процеси впорскування та розпилюван­ня палива, випаровування його та перемішування із повітрям. Ідеаль­ною вважається горюча суміш, у якій все паливо знаходиться у паровій фазі і рівномірно перемішане з повітрям.

До основних факторів, які впливають на процес карбюрації, відно­сяться: час, який відводиться на приготування горючої суміші, парамет­ри навколишнього середовища, тепловий стан двигуна, якість викорис­товуваного палива.

У сучасних швидкісних автомобільних двигунах час на приготуван­ня суміші надто малий, близько 0,01 с, у зв'язку з цим виникають труд­нощі при приготуванні суміші необхідного складу.

Чим вищі температура та тиск навколишнього середовища і тепло­вий стан двигуна, тим повніше випаровування палива, краще якість го­рючої суміші. Разом із тим підвищення температури приводить до гіршо­го наповнення циліндрів і зниження потужності двигуна.

Чим вища якість використовуваного палива, зокрема, така його властивість, як випаровування, тим краща якість горючої суміші після карбюратора.

Вимоги до карбюратора і системи впуску. Дозування палива за заданим законом у відповідності з режимом роботи двигуна. Кількість палива, що змішується з повітрям, повинна бути мінімальною, але за­безпечувати пуск двигуна в різних температурних умовах, його прогрів, стійку роботу в режимах холостого ходу і навантажувальних, максима­льну потужність при повних навантаженнях.

Швидка зміна складу і кількості паливоповітряної суміші при зміні режиму роботи двигуна. Оскільки в експлуатаційних умовах основними режимами роботи двигуна є несталі режими, карбюратор повинен за­безпечувати необхідний склад і кількість суміші, щоб робота двигуна на цих режимах була стійкою.

Якомога менший опір рухові повітря, що проходить через карбюра­тор у двигун. Оскільки потужність двигуна залежить від кількості пали­воповітряної суміші, що надходить в циліндри, то для забезпечення її максимального значення, якщо цього вимагають експлуатаційні умови, потрібно, щоб на лінії впуску був мінімальний опір. Крім того, будь-який опір на лінії впуску призводить до погіршення паливної економічності.

Найбільш тонке розпилювання палива і як можливо швидше і пов­ніше випаровування його. Забезпечення цієї вимоги сприяє рівномірно­му перемішуванню палива і повітря, якісному згорянню і у результаті більш раціональному використанню палива.

Крім того, при цьому вда­ється дещо зменшити знос циліндро-поршневої групи, тому що знижу­ється вірогідність змиву плівки оливи із стінок циліндра.

Технологічність і простота конструкції, надійність у експлуатації і можливість зміни регулювань залежно від технічного стану двигуна.