1.3. Класифікація автомобільних двз

Двигуни, що застосовуються на транспортних засобах, можна кла­сифікувати за рядом ознак.

1. За способом перетворення теплоти в механічну роботу: двигуни внутрішнього згоряння (ДВЗ) - поршневі, роторно-поршневі, газотурбін­ні; двигуни зовнішнього згоряння (ДЗЗ) - двигуни Стірлінга; парові дви­гуни; електричні двигуни; інерційні двигуни та ін.

2. За способом здійснення робочого циклу: чотиритактні і двотактні ДВЗ, як з наддувом, так і без нього.

3. За видом використаного палива: бензинові двигуни, дизелі, газо­ві ДВЗ, бензогазові ДВЗ, газодизелі, багатопаливні ДВЗ.

4. За способом сумішоутворення: двигуни з зовнішнім сумішоутво­ренням (карбюраторні, газові та з впорскуванням легкого палива у впуск­ний колектор); із внутрішнім сумішоутворенням (дизелі, двигуни з впорс­куванням легкого палива у циліндр); із змішаним сумішоутворенням (газодизелі).

5. За способом запалювання робочої суміші: двигуни з іскровим за­палюванням (карбюраторні, газові, з впорскуванням легкого палива); із самозайманням від стиску (дизелі); із займанням газового палива від запальної дози рідкого палива (газодизелі).

6. З а способом регулювання потужності: двигуни з якісним (дизелі та газодизелі), кількісним (карбюраторні та газові) і змішаним регулю­ванням

7. За розташуванням циліндрів: однорядні (з вертикальним, горизон­тальним, похилим розміщенням); дворядні (У-подібні, опозитні).

8. За способом охолодження: двигуни з рідинним та повітряним охолодженням.

9. За швидкохідністю: тохоходні з середньою швидкістю поршня С_т < 8 м/с, швидкоходні з С_т > 8 м/с.

Класифікація 2...9 відноситься лише до поршневих ДВЗ.

На сучасних вітчизняних автомобілях застосовуються переважно чотиритактні поршневі ДВЗ із наддувом і без нього, які працюють на легкому, важкому й газовому паливі; з зовнішнім та внутрішнім сумішоу­творенням, з іскровим запалюванням суміші та самозайманням її від стиску, з кількісним та якісним регулюванням потужності, а також рядні та У-подібні з рідинним і повітряним охолодженням.

1.4. Режими роботи автомобільних двз

Режими роботи автомобільних ДВЗ залежать від призначення ав­томобіля, умов його експлуатації та деяких інших факторів.

В умовах великого міста, за даними численних досліджень, до 95% часу автомобіль працює на швидкостях і потужностях, які складають 35-50% від номінальних значень. їх робота супроводжується частою і різ­кою зміною режимів та тривалою роботою в перехідних режимах. Лише на міжміських трасах до 90% часу автомобілі працюють у стабільних режимах роботи зі швидкостями і потужностями, близькими до номі­нальних [1-3].

Таким чином, для значної частини автомобільних двигунів у процесі експлуатації характерні: часті й різкі зміни режимів роботи; тривала ро­бота на перехідних (неусталених) режимах; робота за малих наванта­жень і низьких частот обертання колінчастого вала (рис.1.1).

З цього витікає, що встановлення переважних режимів роботи ав­томобільних ДВЗ конкретного призначення є важливим при визначенні не тільки експлуатаційної питомої витрати палива, але і забезпечення необхідної екологічної чистоти і надійності роботи двигуна. У зв'язку з тим, що відсутні надійні дані про переважні режими роботи ДВЗ і теорія роботи автомобільного двигуна на часткових і неусталених режимах розроблена недостатньо, в підручнику основи теорії робочого циклу ав­томобільних ДВЗ викладаються стосовно номінального режиму, а особливості роботи на неномінальних режимах будуть проаналізовані в розділі «Режими роботи і характеристики автомобільних двигунів».