
- •Глава 18
- •18.1. Емоції очікування й прогнозу
- •18.2. Фрустраційні емоції
- •18.3. Комунікативні емоції
- •18.4. Інтелектуальні емоції, або афективно-когнітивні комплекси
- •18.5. Характеристика емоційних станів, які виникають у процесі діяльності
- •18.6.Емоційні властивості людини
- •ГлавА 19
- •19.1. Розуміння емоцій іншого та емоційна здатність
- •19.2. Ідентифікація емоцій за мімікою та пантомімікою
- •19.3. Керування емоціями
- •Глава 20
- •Глава 21
- •21.1. Емоційна поведінка
- •21.2. Емоційні типи
- •Глава 22
- •22.1.Особливості емоційної сфери у представників деяких професій
- •22.2 Вікові й статеві особливості емоційної
- •22.3. Емоції при патології
- •Глава 23
- •23.1. Поняття про волю та її функції
- •23.2. Типи критеріїв волі та локус контролю. Вольові дії
- •23.3. Фази та ознаки вольових дій, їх стимулювання
- •23.4. Вольові якості
- •Глава 24
- •24.1. Поняття про здібності та їх розвиток
- •24.2. Види здібностей
- •24.3 Розвиток здібностей
- •Глава 25
- •25.1. Досвід
- •25.2. Характер
- •25.3. Акцентуації характеру
- •25.4. Спрямованість
- •Глава 26
- •26.1. Свідомість особистості
- •26.2. Самосвідомість особистості
- •Глава 27
- •27.1. Сутність психічних станів
- •27.2. Класифікація психічних станів
- •27.3. Особливості психічних станів
- •27.4. Фізіологічні основи і зовнішні прояви психічних станів
- •27.5. Психічні стани особистості в різних ситуаціях життєдіяльності
- •27.6. Стан страху та шляхи його подолання
- •Глава 28
- •28.1. Поняття про соціалізацію
- •28.2. Процес соціалізації
- •28.3. Саморегуляція особистості
- •28.4. Саморегуляція і зворотній зв’язок
- •Глава 29
- •29.1. Загальне поняття про «психологічний захист»
- •29.2. Функції психологічного захисту
- •29.3. Різновиди психологічного захисту
- •Глава 30
- •30.1. Поняття про діяльність
- •30.2. Психологічна структура діяльності
- •30.3. Рухи і дії
- •30.4. Знання. Навички і вміння
- •30.5. Перенесення та інтерференція
- •30.6.Основні види діяльності
- •Глава 31
- •31. 1. Сутність психомоторики
- •1) Мисляче тіло,
- •2) Предмет,
- •3) Психомоторні процеси, які забезпечують можливість обміну енергією та інформацією між мислячим тілом і предметом.
- •31.2. Будова психомоторики
- •1) Ідеомоторика;
- •2) Сенсомоторні процеси;
- •31.3. Функції психомоторики
- •31.4. Регулятори і продукти психомоторики
- •31.5. Механізми регуляції психомоторної дії
- •Глава 32
- •32.1. Мова та її функції
- •32.2. Фізіологічні механізми мовної діяльності
- •32.3. Різновиди мовлення
- •Глава 1. Розвиток психології........................................................
- •Глава 2. Психологічні напрями, школи і концепції................
- •Глава 9. Біопсихічна підструктура особистості...........................
- •Глава 10. Ментально-психічна
- •Глава 11. Функціонування інтраіндивідуальної
- •Глава 12. Сприйняття...........................................................................
- •Глава 13. Пам’ять..................................................................................
- •Глава 14. Мислення...............................................................................
- •Глава 15. Уява.........................................................................................
- •Глава 16. Увага........................................................................................
- •Глава 17. Загальна характеристика емоцій та почуттів..................
- •Глава 18. Характеристика різних емоцій........................................
- •18.1. Емоції очікування й прогнозу.............................................
- •Глава 23. Воля.......................................................................................
- •Глава 28. Соціалізація і саморегуляція особистості.......................
- •Глава 29. Психологічний захист особистості...................................
- •Глава 30. Психологія діяльності.........................................................
- •Глава 31. Психомоторика.....................................................................
- •Глава 32. Мова і мовлення..................................................................
- •Варій Мирон Йосипович
- •Загальна психологія
Глава 24
ЗДІБНОСТІ
24.1. Поняття про здібності та їх розвиток
Здібності тісно пов’язані з загальною спрямованістю особистості. В.Е. Чудновський зазначає, що співвідношення спрямованості особистості й рівня здібностей неоднозначне: високий рівень здібностей суттєво впливає на стиль поведінки та формування особистості. Ще більше значення має той факт, що розвиток здібностей чималою мірою визначається умовами виховання, особливостями сформованості особистості, її спрямованістю, яка або сприяє розкриттю здібностей, або, навпаки, призводить до того, що здібності не реалізуються. В основі однакових досягнень при виконанні якоїсь діяльності можуть лежати різні здібності, водночас одна й та сама здібність може бути умовою успіху різних видів діяльності. Це забезпечує можливості широкої компенсації здібностей. Важливими чинниками процесу навчання і виховання є сензитивні періоди, найсприятливіші для становлення тих чи інших здібностей.
Здібності – це поєднання сприятливих індивідуально-своєрідних особливостей та якостей психіки, котрі проявляються у швидкості, результативності та якості виконання відповідної діяльності при мінімальних силових, енергетичних і часових затратах.
Вихідною передумовою для розвитку здібностей є ті природні задатки, з якими дитина з’являється на світ. Разом з цим біологічно успадковані властивості людини не визначають її здібностей. Мозок концентрує в собі не ті чи інші специфічні людські здібності, а лише здатність до формування цих здібностей (С.Л. Рубінштейн).
Рівень розвитку здібностей залежить від:
1) якостей знань і вмінь, від міри їх об’єднання в єдине ціле;
2) природних задатків людини, якості природних нервових механізмів елементарної психічної діяльності;
3) більшої чи меншої «тренованості» самих мозкових структур, які беруть участь у здійсненні пізнавальних і психомоторних процесів (Б.І. Додонов).
24.2. Види здібностей
Здібності людей поділяють на види передусім за змістом і характером діяльності, в якій вони виявляються. Розрізняють загальні й спеціальні здібності.
Загальними називають здібності людини, що тією чи іншою мірою виявляються у всіх видах її діяльності. Загальні здібності забезпечують відносну легкість і продуктивність у засвоєнні знань та виконанні різних видів діяльності.
Такими є здібності до навчання, загальні розумові здібності людини, її здібності до праці. Вони спираються на загальні вміння, необхідні в кожній галузі діяльності, зокрема такі, як уміння усвідомлювати завдання, планувати й організовувати їх виконання, використовуючи наявні в досвіді людини засоби, розкривати зв’язки тих речей, яких стосується діяльність, оволодівати новими прийомами роботи, переборювати труднощі на шляху до мети.
До спеціальних здібностей належить віднести й здібності до практичної діяльності: конструктивно-технічні, організаційно-управлінські, педагогічні, підприємницькі та інші.
Під спеціальними здібностями розуміють здібності, що виразно виявляються в окремих спеціальних галузях діяльності (наприклад, сценічній, музичній, спортивній тощо).
Загальні здібності виявляються в спеціальних, тобто здібностях до якоїсь певної, конкретної діяльності.
Спеціальні здібності визначаються тими об’єктивними вимогами, які ставить перед людиною певна галузь виробництва, культури, мистецтва тощо. Кожна спеціальна здібність є синтезом певних властивостей особистості, що формують її готовність до активної й продуктивної діяльності. Здібності не тільки проявляються, а й формуються в діяльності.
З розвитком спеціальних здібностей розвиваються і загальні їх сторони. Високі спеціальні здібності мають у своїй основі достатній рівень розвитку загальних здібностей.
Згідно з іншим підходом, у структурі здібностей виділяють потенційні та актуальні можливості розвитку. Потенційні здібності – це можливості розвитку особистості, які виявляються кожного разу, коли перед нею постає необхідність розв’язання нових завдань. Проте, розвиток особистості залежить не лише від її психологічних якостей, але й від тих соціальних умов, у яких ці якості можуть або не можуть бути реалізовані. У такому випадку говорять про актуальні здібності. І справді, далеко не кожна людина може реалізувати свої потенційні здібності відповідно до своєї психологічної природи, оскільки для цього може не бути об’єктивних умов і можливостей. Отже, актуальні здібності складають тільки частину потенційних.
Кожна здібність має свою структуру, в якій розрізняють провідні й допоміжні властивості. Так, провідними властивостями в літературних здібностях є особливості творчої уяви та мислення; яскраві наочні образи пам’яті тощо.
Специфічними є шляхи розвитку спеціальних здібностей. Вирізняють такі рівні здібностей: репродуктивний (забезпечує високе вміння засвоювати знання, оволодівати діяльністю); творчий (забезпечує створення нового, оригінального). Слід, однак, зважати на те, що кожна репродуктивна діяльність має елементи творчості, а творча діяльність включає і репродуктивну, без якої вона неможлива.
Належність особистості до одного з трьох людських типів: «художнього», «мислительного» і «проміжного» (за термінологією І.П. Павлова) суттєвою мірою визначає особливості її здібностей.
Відносна перевага першої сигнальної системи в психічній діяльності людини характеризує художній тип, відносна перевага другої сигнальної системи – мислительний тип, певна їх рівновага – середній тип людей. Ці відмінності в сучасній науці пов’язуються з функціями лівої (словесно-логічний тип) і правої (образний тип) півкуль головного мозку.
Художньому типові властива яскравість образів, мислительному – перевага абстракцій, логічних конструкцій. У однієї й тієї самої людини можуть бути різні здібності, але одна з них більш значуща за інші. Водночас у різних людей спостерігаються одні й ті самі здібності, які, проте, не однакові за рівнем розвитку.
Здібності розвиваються в обдарованість, а потім талант.
Поняття обдарованості не дістало загальновизнаного визначення.
Обдарованість – це система здібностей людини, яка дозволяє їй досягнути великих успіхів у одній або кількох видах діяльності.
Обдарованість людина одержує як щось спадкове. Вона є функцією всієї системи умов життєдіяльності в її єдності, функцією особистості й нерозривно пов’язана з усім її життям, виявляється на різних етапах її розвитку. Це явище виражає внутрішні можливості розвитку не організму як такого, а особистості. Вона виражає внутрішні дані й можливості людини, тобто внутрішні психологічні умови діяльності в їх співвідношенні з вимогами, які висуває ця діяльність.
Всередині тих чи інших спеціальних здібностей проявляється загальна обдарованість індивіда, яка співвідноситься з більш загальними умовами провідних форм людської діяльності.
Талант – це такий рівень розвитку здібностей, який дає людині можливості творчо працювати й досягнути надзвичайно важливих, значущих успіхів у діяльності.
Талант високий рівень розвитку здібностей, насамперед спеціальних. Це сукупність здібностей, що дають змогу одержати продукт діяльності, який вирізняється новизною, високим рівнем досконалості і суспільною значимістю. Він може проявитися в усіх сферах людської праці: в організаторській і педагогічній діяльності, в науці, техніці, в найрізноманітніших видах виробництва.
Геніальність найвищий рівень творчих проявів особистості, втілюється у творчості, що має історичне значення для життя суспільства. Геній, образно кажучи, створює нову епоху у своїй царині знань. Для генія характерні творча продуктивність, оволодіння культурною спадщиною минулого і водночас рішуче долання старих норм і традицій. Геніальна особистість своєю творчою діяльністю сприяє прогресивному розвитку суспільства.