ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ

ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДІПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

ОБЛАСНИЙ НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР

ПРАКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ І СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

ВІДДІЛ ОСВІТИ ГЕРЦАЇВСЬКОЇ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

Роль психологічної служби у професійному та особистісному самовизначенні школярів

Матеріли обласної науково-практичної конференції працівників психологічної служби системи освіти Чернівецької області

17 листопада 2010 року

Чернівці - Герца

Роль психологічної служби у професійному та особистісному самовизначенні школярів: методичний посібник / Упорядники Романовська Д.Д., Аксентій Л.С. – Чернівці-Герца: Ін-т післядипломної педагогічної освіти; відділ освіти Герцаївської райдержадміністрації, 2010. - 161 с.

Упорядники:	Романовська Діана Дорімедонтівна, завідувач Чернівецького обласного центру практичної психології і соціальної роботи
	Аксентій Лариса Степанівна, методист психолог відділу освіти Герцаївської райдержадміністрації
Рецензент:	Чаплак Я.В., доцент кафедри загальної психології Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, кандидат психологічних наук
Авторський колектив:	Аксентій Л.С., Бакрев Т.М., Гончарюк І.Д., Григоряк Г.В., Глігор Т.К., Ігнат Г.Х., Ілаш В.В., Колесник А.І., Кривак Н.Г., Лісова О.С., Огданський І.В., Приймак І.Л., Романовська Д.Д., Семенко Ю.В., Скріпкару О.Г., Черкез І.Б., Чукля Л.Д.

У посібнику надруковані матеріали, напрацьовані психологічною службою системи освіти з проблеми організації психологічного та соціально-педагогічного супроводу організації профільного навчання та профорієнтаційної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах: теоретичні аспекти проблеми особистісного та професійного самовизначення школяра; практичні програми індивідуальної та групової роботи з учнівською молоддю.

Запропоновані матеріали допоможуть практичним психологам, соціальним педагогам та класним керівникам організувати якісну системну профорієнтаційну роботу з педагогами, батьками та учнями освітніх закладів.

ЗМІСТ

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ ШКОЛЯРІВ	стор.
Концепція психолого – педагогічного супроводу профільної освіти та профорієнтаційної роботи у Чернівецькій області (Лісова О.С., Черкез І.Б., Романовська Д. Д) ………………………………………………………………………...	4
Психологічні засади профорієнтаційної роботи: виявлення, врахування і формування особистісної готовності старшокласників до вибору і опанування профільного навчання (Романовська Д. Д.)........................................................................	13
Роль працівників психологічної служби у професійному та особистісному розвитку школярів (Огданський І. В.)…………………………………………...…………………………..	20
РОЗДІЛ II. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ ДІЯЛЬНОСТІПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ ГЕРЦАЇВСЬКОГО РАЙОНУ
Програма професійного вибору для школярів (Романовська Д. Д., Аксентій Л.С.)…..	22
Психологічна програма розвитку допрофільного самовизначення школярів «Орієнтація у майбутнє» ( Аксентій Л.С., Ілаш В.В).………………………………………..	40
Психологічний супровід профорієнтаційної роботи класного керівника (Чукля Л.Д)..	82
Програма профорієнтаційної роботи з батьками «Майбутня професія моєї дитини» (Чукля Л.Д)………………………………………………………………………………………….	94
Форми та методи професійної орієнтації старшокласників у виховній роботі класного керівника (Ігнат Г.Х., Скріпкару О.Г.)….……………………………………..	107
РОЗДІЛ ІІІ. ТЕХНОЛОГІЇ ПСИХОЛОГО - ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ДОПРОФІЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ ШКОЛИ
Організація психологічного супроводу підготовки учнів до профільного навчання у загальноосвітньому навчальному закладі (Гончарюк І.Д.)………………………………….	111
Профільна освіта у формуванні компетентної творчої особистості XXІ століття (Глігор Т.К., Колесник А.І.)…………………………………………………………………..…….	119
Особистісне та професійне самовизначення вихованців дитячого будинку сімейного типу (Бакрев Т. М)…….…………………………………………………………………………….	134
Вибір професії, відповідно до структури особистості – запорука успіху в житті (Григоряк Г.В.)…...…………………………………………………………………………………..	136
Організація діагностичного відбору учнів у класи профільного навчання (Приймак І. Л.)……………………………………………………………………………..………	141
Діагностично – корекційна програма формування мотиваційної готовності учнів до профільного навчання (Семенко Ю.В., Кривак Н.Г.)…..…………………………………….	143

Розділ I. Теоретичний аспекти проблеми професійного самовизначення школярів

КОНЦЕПЦІЯ

ПСИХОЛОГО – ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ПРОФІЛЬНОЇ ОСВІТИ ТА ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ У ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

Лісова О.С., Черкез І.Б., Романовська Д.Д

Актуальність психолого-педагогічного супроводу профільної освіти зумовлена новими соціальними вимогами, стратегічними змінами розвитку освіти України та новітніми тенденціями в загальносвітовому освітньому просторі. Організація психолого-педагогічного супроводу профільної освіти повинна забезпечити реалізацію принципів диференціації, варіативності, альтернативності й доступності, наступності та неперервності, гнучкості, а також діагностико-прогностичної реалізованості навчання.

Профільна освіта – вид диференційованого навчання, який передбачає врахування освітніх потреб, нахилів та здібностей уч­нів і створення умов для навчання старшокласників відповідно до їхнього професійного самовизначення, що забезпечується за рахунок змін у цілях, змісті та структурі організації навчання.

Професійна орієнтація – це науково-практична система підготовки особистості до вільного і свідомого вибору професії. Професійна орієнтація є важливою складовою психолого-педагогічного супроводу профільного навчання.

Концепція психолого-педагогічного супроводу профільної освіти та профорієнтаційної роботи у Чернівецькій області (далі – Концепція) розроблена на основі Закону України „Про загальну середню освіту”, Постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2000 року № 1717 „Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання”, а також на основі Концепції профільного навчання в старшій загальноосвітній школі, затвердженого наказом МОН України №854 від 11.09.2009.

Психолого-педагогічний супровід професійного самовизначення старшокласників в умовах профільної освіти – це процес формування професіонально і соціально зрілої особистості, здатної реалізувати себе в будь-яких соціально-економічних умовах.

Метою Концепції є визначення засад і напрямків роботи психолого-педагогічних та керівних кадрів навчальних закладів, в яких реалізується профільне навчання з метою підготовки молоді до свідомого професійного самовизначення учнівської молоді.

Реалізація Концепції передбачає зосередження основної уваги педагогів і психологів на принципах компетентнісно й особистісно зорієнтованої освіти, що значно розширюють можливості учнів у виборі власної професійно-освітньої траєкторії життєвого шляху.

Зміст психолого-педагогічного супроводу покликаний не просто підтримати учнів в їх професійному виборі, але й забезпечити формування здібності до свідомого і відповідального вибору.

Реалізація Концепції передбачає вирішення наступних завдань:

• створити рівні можливості для учнів у здобутті якісної загальноосвітньої профільної та початкової допрофільної підготовки;

• підготовка особистості до вільного і свідомого вибору професії, допомога учневі у розв’язанні актуальних завдань навчання, соціалізації;

• формування ключових загальногалузевих і предметних компетентностей учнів на допрофесійному рівні;

• формування стійких професійних намірів учнів, орієнтація школярів на ті чи інші професії, спрямування молоді щодо майбутньої професійної діяльності;

• визначення схильностей і здібностей особистості до певного типу професійної діяльності (професійної спрямованості), в тому числі при виборі профілю й напрямку допрофесійної підготовки, навчання.

• розвиток психолого-педагогічної компетентності батьків, педагогів.

Реалізація визначених завдань передбачає такі види роботи:

• просвітницько-виховна діяльність (здійснення інформаційно-мотиваційної підготовки учнів до адекватного професійного вибору та реалізації своїх професійних уподобань за допомогою організації профорієнтаційних акцій, диспутів, вечорів-зустрічі, факультативних і предметних гуртків та інші види роботи);

• психологічне діагностування (аналіз структури загальних та спеціальних здібностей, потенційної обдарованості учнів, їхніх професійних інтересів, близьких до певного виду діяльності, провідного типу мотивації в процесі вибору професії);

• профорієнтаційні групові ознайомчі бесіди (розширення знань про типові спеціальності професій, яких потребує Чернівецька область);

• індивідуальне та групове консультування (встановлення відповідності між психологічни­ми особливостями людини, виявленими в результаті психодіагностичної процедури і відповідними характеристиками професії);

• корекційно-розвивальну роботу (факультативні, тренінгові практикуми з формування особистісних стратегій професійного та життєвого самовизначення особистості, корекції професійних намірів та інтересів, відповідно до психофізіологічного та характерологічного типу особистості);

• формування психологічної культури, розвиток психолого-педагогічної компетентності адміністрації навчальних закладів, педагогів, батьків;

• експертизу освітніх і навчальних програм, проектів, посібників, освітнього середовища, професійної діяльності педагогічних кадрів.

Вибір форм роботи, що сприятимуть професійному самовизначенню школярів, здійснюються психолого-педагогічними кадрами навчальних закладів за їх вибором як в урочний, так і в позаурочний час за умови, що це не перешкоджає навчально-виховному процесу. Психолого-педагогічний супровід переходу на допрофільну підготовку та профільне навчання включає в себе всебічне вивчення індивідуальних і особистісних характеристик школярів, їх інтересів і здібностей, мотиваційної спрямованості.

Очікувані результати виконання Концепції.

Реалізація Концепції дасть змогу:

• забезпечити необхідні наукові, методичні, організаційні, інформаційні та інші умови розвитку профільної освіти області, що сприятиме розвитку в учня здатності бути самостійною особистістю, здійснювати індивідуальних вибір і нести відповідальність;

• забезпечити системність та якість формування готовності учнів до само­стійного вибору профілю навчання та галузі професії, професійного са­мовизначення як ключового етапу самоос­вітньої діяльності;

• випробувати наявні методики психолого-педагогічного супроводу профільного навчання, адаптувати їх під потреби сучасної української школи;

• запровадити систему профорієнтаційно-спрямованих спецкурсів, тренінгів, практикумів;

• підвищити рівень психологічної компетентності вчителів та батьків.

Державні стандарти запровадження Концепції.

Профільне навчання спрямовується на формування в учнів п’яти основних компетентностей молодої людини, відповідно до тих, що були сформульовані міжнародною комісією Ради Європи і загальноприйняті в Україні:

Політичні та соціальні компетентності (бажання та здатність людини відповідати за прийняті рішення, в тому числі у групі, вміння врегульовувати конфлікти мирним способом, брати участь у функціонуванні і розвитку демократичних інститутів).

Полікультурні компетентності (здатність жити в полікультурному середовищі, запобігати виникненню проявів расизму чи ксенофобії, поширенню нетерпимості, виховання поваги один до одного, уміння жити з людьми інших культур, мов та релігій).

Комунікативні компетентності (володіння усним і писемним спілкуванням, знання іноземних мов).

Інформаційні компетентності (володіння новими технологіями, розуміння необхідності їх застосування, здатність до критичного мислення).

Здатність учитися впродовж усього життя як основа неперервного вдосконалення у професійному плані, а також в особистісному та суспільному житті.

Основою профільного навчання є Державний стандарт базової і повної середньої підготовки, який визначає обов’язковий результат навчання з непрофільних навчальних предметів. Для профільних предметів зміст освіти визначають програми, затверджені Міністерством освіти і науки України.

Зміст, структура навчальних профілів, а також форми організації профільного навчання визначено наказом Міністерства освіти і науки „Про затвердження нової редакції Концепції профільного навчання у старшій школі” (№ 854 від 11 вересня 2009 року). Відповідно до нової редакції Концепції профільного навчання засвоєння змісту освіти у загальноосвітніх закладах з профільним навчанням має, по-перше, забезпечувати загальноосвітню підготовку учнів, по – друге – підготовку до майбутньої професійної діяльності.

Профіль навчання охоплює таку сукупність предметів: базові, профільні та курси за вибором.

Базові загальноосвітні предмети становлять інваріантну складову змісту середньої освіти і є обов’язковими для всіх профілів. Ці предмети реалізують цілі й завдання загальної середньої освіти. Зміст навчання і вимоги до підготовки старшокласників визначаються державним стандартом повної загальної середньої освіти.

Профільні загальноосвітні предмети - це предмети, що реалізують цілі, завдання і зміст кожного конкретного профілю. Профільні предмети вивчаються поглиблено і передбачають більш повне опанування понять, законів, теорій; використання інноваційних технологій навчання; організації дослідницької, проектної діяльності; профільної навчальної практики учнів тощо. Профільні предмети забезпечують також прикладну спрямованість навчання за рахунок інтеграції знань і методів пізнання та застосування їх у різних сферах діяльності, в т.ч. і професійній, яка визначається специфікою профілю навчання.

Курси за вибором – це навчальні курси, які доповнюють навчальні предмети і входять до складу допрофільної підготовки та профільного навчання. Курси за вибором створюються за рахунок варіативного компонента змісту освіти.

Функцією курсів за вибором допрофільної підготовки є формування у школярів правильного вибору профілю навчання, визначення сфери майбутньої професійної діяльності, усвідомлення учнями своїх переваг з позиції майбутньої діяльності.

Вибір курсів за вибором здійснюється учнями добровільно. Ними повинні бути охоплені всі школярі 8-9 класів. Допрофільні курси за вибором є короткочасними (9-17 годин). Протягом 2-х років учні вивчають не менше 2-х- 3-х курсів.

За змістовим наповненням курси за вибором для допрофільної підготовки знайомлять учнів із світом сучасних професій; розширюють знання учнів з шкільних предметів; вчать оцінювати свої можливості щодо способів діяльності.

У старшій профільній школі курси за вибором сприяють формуванню індивідуальної освітньої траєкторії школярів, орієнтують на усвідомлений та відповідальний вибір майбутньої професії.

Кожен учень протягом 3-х років навчання у старшій школі обирає для вивчення не менше 4-х - 5-ти курсів за вибором.

Курси за вибором у старшій школі забезпечують поглиблене та розширене вивчення профільних предметів. Водночас, вони можуть сприяти вивченню непрофільних предметів і бути зорієнтовані на певний вид діяльності поза профілем навчання, який обрав учень.

Підготовка педагогів до впровадження допрофільної підготовки та профільного навчання та методичний супровід організації профорієнтаційної роботи здійснюються Чернівецьким обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти на основі розроблених навчальних програм. Підвищенню професійної майстерності учителів профільних навчальних закладів сприятимуть семінари, круглі столи, інтернет-конференції, виставки досягнень кращих загальноосвітніх закладів тощо.

Важливою умовою якісного впровадження профільного навчання є використання інноваційних форм, зокрема, проведення виставок „Здобутки профільного навчання”, популяризація психолого-педагогічного досвіду сучасних форм профорієнтаційної роботи педагогів області через проведення майстер-класів, публікації в освітянській пресі. Питання щодо результатів, здобутків та проблем впровадження профільного повинні заслуховуватися на педрадах школи і засідання районних (міських) методичних кабінетів, публікуватися у педагогічній пресі.

Робота з батьками та громадськістю. Невід’ємною умовою якісного впровадження допрофільної підготовки та профільного навчання та профорієнтаційної роботи в загальноосвітніх навчальних закладах є робота з батьками та громадськістю. Співпраця з батьками та громадськістю передбачає проведення роз’яснювальної роботи, надання консультацій з питань профільного навчання та залучення батьків до профорієнтаційної роботи. До цієї роботи можуть бути віднесені такі заходи: анкетування батьків, лекторії з питань професійного самовизначення, індивідуальна робота, загально батьківські конференції.

Профорієнтаційні заходи. Підготовка учня до вибору профіля навчання – це фактично пер­ший серйозний етап вибору професії. Тому на даному етапі активізуються профорієнтаційні заходи школи та її служб, передусім, психологічної служби. У зв’язку з цим готовність учня до профільного навчання має базуватись на орієнтації у світі професій та у вимогах з їх боку до власної особис­тості. Профорієнтаційна робота активізує учня, формує у нього прагнення до самостійного вибору професії з урахуванням отриманих знань про себе, своїх здібностях і перспективах їх розвитку. В цьому йому повинні допомогти батьки, вчителя та шкільний психолог.

Зміст психолого-педагогічного супроводу профільної освіти та профорієнтаційної роботи.

Зміст та завдання профорієнтаційної роботи у рамках профільного навчання має різнитися відповідно до вікової категорії і рівня особистісної готовності до профільної підготовки.

Профільна підготовка відрізняється від загальноосвітньої підготовки більш конкретними професійно орієнтованими характеристиками мотивів, цілей, засобів і результатів навчальної, продуктивної, творчої діяльності, які висту­пають по відношенню до учня у вигляді певних вимог. Відтак психолого-педагогічний супровід профільних класів має носити системний планомірний характер і поетапно реалізовуватися через комплекс відповідних заходів.

Підготовчий етап психолого-педагогічного супроводу – допрофільна робота (охоплює учнів 8 - 9 класів).

Основна проблема, яка на цьому етапі стоїть перед учнями, – прийняття рішення про характер і форму подальшого навчання, проектування свого майбутнього життєвого і професійного шляху.

Мета практичного психолога і педагогів школи – допомога учневі в професійній орієнтації та плануванні власного професійного вибору.

Завдання психолого-педагогічного супроводу:

• (реалізується педагогами і психологом) інформування учнів про існуючі на ринку праці перспективні професії, про існуючі у даній школі і даному регіоні можливості вибору у рамках профільного навчання, а також про можливості надання психологічної та педагогічної допомоги учням на шляху підготовки до профільного навчання;

• (реалізується психологом) діагностика та формування особистісної готовності учнів до здійснення профільного навчання;

• (реалізується психологом) консультування учнів та їхніх батьків з питань особистісної готовності до профільного навчання;

• (реалізується психологом) психологічна просвіта батьків та педагогів щодо питань значення профільної підготовки для подальшого професійного самовизначення учнів, щодо особистісної готовності підлітків до профільного навчання та їхніх актуальних проблем на шляху формування такої готовності, щодо шляхів і способів допомоги, яку можуть надати підліткові дорослі.

Форми та засоби реалізації визначених завдань:

Інформування: виховні години для учнів для ознайомлення з можливостями рідної школи у наданні профільної підготовки; зустрічі учнів з представниками різних професій, викладачами вищих навчальних закладів, що ведуть підготовку фахівців для різних галузей; організоване відвідування учнями т.зв. „днів відкритих дверей” у ВНЗ, на виробництві; зустрічі учнів з працівниками служби зайнятості.

Психологічна діагностика: індивідуальні бесіди; групове й індивідуальне тестування; підготовка „Індивідуальної профкарти учня”; аналіз результатів психологічної діагностики особистісної готовності до профільного навчання спільно з учнями та їх батьками, обговорення труднощів і перспектив учнів в інтерактивних формах занять з батьками.

Для психодіагностики професійної спрямованості старшокласників та їхньої мотиваційної готовності до здійснення профільного навчання можуть бути використані такі методики: Методика діагностики професійної спрямованості (автор Б. Басс); Орієнтаційно-діагностичний опитувальник інтересів „ОДАНІ-2” (С. Карпіловська та Б. Федоришин); Методика самооцінки схильностей до різних типів професійної діяльності (М. Волков); Методика визначення інтересів та спрямованості до майбутньої професійної діяльності (опитувальник „Професійних переваг” Б. Басса); Методика визначення спонук, які призводять до вибору професії (опитувальник Л. Лучко „Ваша майбутня професія”); Опитувальник Д. Голланда (ОПС) за модифікацією стимульного матеріалу В. Синявського, О. Ящишина.

Для діагностики психофізичної готовності, яка базується на природжених функціональних можливостях нервової системи, на вікових можливостях та статевих особливостях дитини, застосовують такі методики: Методика діагностики темпераменту Я. Стреляу, Методика визначення психологічної характеристики темпераменту, Методика експрес-діагностики властивостей нервової системи за психомоторними показниками Є.П.Ільїна, Об’єктивна методика визначення типу темпераменту за Б.І.Цукановим, Методика «Теппінг-тест» для виявлення та оцінки лабільності і сили нервової системи. Психофізіологічну готовність треба сприймати як природжену доцільність, котру треба не змінювати (це неможливо), а враховувати як важливий, доленосний внутрішньо-особистісний чинник вибору профілю навчання, і далі – напрямку професійної підготовки, здійснення плідної, творчої професійної діяльності, що приносить людині особистісне задоволення. Холероїдам і сангвіноїдам, яким властива екстраверсія, доцільно обирати профілі навчання, пов’язані із соціальною активністю, широким і активним спілкуванням, спільною діяль­ністю, тобто з такими, як гуманітарний, соціологічний, лінгвістичний, юри­дичний, управлінський, економічний, побутово-обслуговуючий, хореограф­ічний, театральний, педагогічний. Меланхолоїдам і флегматоїдам властива інтроверсія, тому для них більш доцільними є такі профілі, як природничо-науковий (індивідуальні, „кабінетні” різновиди наукових профісій), комп’ютерно-інформаційний, ди­зайнерський, мистецтвознавчий, народних ремесел тощо. Проте варто враховувати індивідуальний підхід до кожної дитини, тобто врахування її особистісних характеристик.

Для психодіагностики характерологічної готовності до профільного навчання, яка включає врахування рис характеру учня як відносно стійкої і водночас динамічної системи ставлення учня до навколишнього світу, суспільства, людей, речей, до себе, варто використовувати Особистісний опитувальник для дітей Айзенка та модифікований С. Подмазіним опитувальник А. Лічко – К. Леонгарда для ідентифікації типів акцентуацій характеру у підлітків. Екстравертованому типу з рисами емоційної стабільності (товариський, контактний, говірливий, чутливий, невимушений, життєрадісний, не схильний до занепокоєння, схильний до лідерства) найб­ільше підходять такі напрями і профілі навчання як соціально-гуманітарний, природничо-науковий, фізкультурно-військовий, художньо-естетичний. Екстравертованому типу з рисами емоційної лабільності (активний, оптимістичний, імпульсивний, неспокійний, мінливий, збудливий, агресивний, занепокоєний, чутливий) найбільш адекватними є напрями соціально-гуманітарний, фізкультурно-військовий, художньо-естетичний, виробничо-технічний. Інтравертованому типу з рисами емоційної стабільності (пасивний, обачливий, розсудливий, доброзичливий, миролюбний, здатний до саморегуляції, навіює довіру, надійний, врівноважений, спокійний) найбільш прийнятними профілями є со­ціально-гуманітарний, природничо-науковий, художньо-естетичний, виробничо-технологічний. Інтравертованому типу з рисами емоційної лабільності (тихий, нетоварись­кий, стриманий, песимістичний, схильний до міркувань, ригідний, тривожний, помисливий) найбільш адекватні гуманітарний, природничо-науковий, художньо-естетичний напрями.

Для психодіагностики інтелектуальної готовності (інтелектуальних здібностей) учнів до профільного навчання, яка необхідна в опануванні будь-якого профілю, рекомендується використовувати Тест структури інтелекту Р. Амтхауера (батарея із шести інтелектуальних тестів на визначення розуміння словесних зв’язків, математичних здібностей, абстрактного мислення (на геометричному матеріалі), розуміння механічних зв’язків, просторової уяви та субтест на абстрактне мислення); Інтелектуальний тест Г. Айзенка, який визначає рівень розвитку інтелектуальних здібностей учня; Методику КНОП-І (О. Яцишин), яка має на меті виявляти й оцінювати рівень розвитку точності й обсягу короткочасної наочно-образної пам’яті старшокласників; Методику „Коректурна проба” (С. Алфімов), яка дає змогу оцінити концентрацію уваги учнів; Методику «Інтелектуальна лабільність», Тест Вандерліка для виявлення рівня загального інтелектуального розвитку, Методику Равена.

Для психодіагностики освітньої готовності старшокласників можна використовувати Методику І. Волкова – В. Моргуна для багатовимірного аналізу досягнень учня. Обов’язковим є також урахування шкільної успішності учнів за навчальними дисциплінами різного профілю, їх участі у підготовці наукових та творчих проектів, різноманітних конкурсах, олімпіадах, гуртках тощо. Результати аналізу освітньої готовності старшокласника до профільного навчання зручно занести до спеціальної таблиці та „Індивідуальної профкарти учня”.

Для психодіагностики рефлексивної готовності як центрального виду готовності до профільного навчання, оскільки він стосується самосвідомості особистості і реалізується переважно через самостійну активність юної особистості (компоненти - потреби і мотиви самоусвідомлення, самопізнання, самореалізація, самоорганізація, самовиховання, емоційні компоненти самосвідомості) доцільно застосовувати „Опитувальник самоставлення”, розроблений В. Століним; Методику самоставлення С. Пантелєєва; Методику межових смислів Д. Леонтьєва (дозволяє не лише діагностувати систему смислових структур, але й виконує психокорекційну функцію, спонукаючи респондент до самоаналізу й усвідомлення таких компонентів своєї глибинної мотивації, над якими він рідко або ніколи не задумувався).

Діагностика комунікативної готовності є важливою для самовизначення учня стосовно таких напрямів і профілів, як соціально-гуманітарний (іноземні мови, історико-філологічний, історико-правознавчий профілі тощо); природничо-математичний напрям (комп’ютерна техніка, математико-екологічний профіль тощо); військовий профіль; художньо-естетичний напрям (вокально-хоровий, вокально-інструментальний, театральний профілі тощо); управлінський, політичний, дипломатичний, лінгвістичний, педагогічний, соціологічний, соціономічний тощо. Тут необхідне виявлення потреб, мотивів, інтересів, зацікавленості учнів у спілкуванні в умовах профільного навчання; сформованості умінь і навичок комунікації; здатності учня до взаєморозуміння у процесі спілкування, до врахування особистісних властивостей як себе, так і партнерів у спілкуванні; здатності до взаємодії з партнером у спілкуванні; здатності до емоційної саморегуляції в процесі спілкування. Щодо профілізації найдоцільніше використовувати Метод визначення комунікативних і організаторських здібностей (КОС-2), розроблений В. Синявським і Б. Федоришиним, а також Методику діагностики емоційного ставлення до спілкування, яка дозоляє діагностувати рівень афіліації (прагнення до людського спілкування, потреба в людях), емпатії (здатності до співчуття та розуміння іншої людини) та чутливість до відторгнення у процесі спілкування.

Формування та корекція особистісної готовності учня до профільного навчання: індивідуальні консультації для батьків та учнів; інтерактивні заняття для учнів, спрямовані на дослідження та оптимізацію Я-концепції, стимуляцію особистісного зростання, проектування майбутнього професійного вибору та життєвого шляху; тренінги інтелекту; комунікативні тренінги; тренінги лідерських здібностей тощо.

Просвітницька діяльність: виступи психолога на педагогічних нарадах, батьківських зборах; круглі столи за участю психолога учителів, батьків, представників, фахівців з питань профілізації освіти; інтерактивні заняття для батьків, для класних керівників, спрямовані на формування навичок допомоги учням у професійному виборі тощо.

Результатом реалізації підготовчого етапу має стати здійснення старшокласниками свідомого самостійного вибору напрямку допрофільної підготовки та профільного навчання.

Адаптаційний етап психолого-педагогічного супроводу профільного навчання (охоплює учнів 10 класів).

Основна проблема, яка на даному етапі стоїть перед учнями – пристосування своїх знань, умінь, здібностей, мотивів, особистісних якостей і схильностей до обраного профілю навчання, до нових умов навчання; емпірична перевірка правильності зробленого професійного вибору.

Мета практичного психолога і педагогів школи – сприяння у соціально-психологічній адаптації старшокласників до нових умов навчання.

Завдання психолого-педагогічного супроводу:

• (реалізується психологом та педагогами школи) ознайомлення учнів і їхніх батьків з основними й найважливішими вимогами нової системи навчання; з ефективними формами учіння, що сприятимуть оптимальній підготовці учнів; з додатковими джерелами навчальної інформації;

• (реалізується психологом та класними керівниками) моніторинг актуального стану учнів профільних класів з метою вчасного виявлення симптомів дезадаптації;

• (реалізується психологом) попередження та (за необхідності) корекція симптомів соціально-психологічної дезадаптації у старшокласників;

• (реалізується психологом) психологічна просвіта батьків та учителів щодо труднощів, з якими зустрічаються чи можуть зустрітися учні у процесі адаптації до профільного навчання, та щодо можливих шляхів їх подолання.

Форми та засоби реалізації визначених завдань:

Інформування: виховні години для учнів, батьківські збори, психолого-педагогічні семінари для батьків та учителів.

Психологічна діагностика: індивідуальні бесіди; групове й індивідуальне тестування; аналіз результатів психологічної діагностики рівня адаптації до умов та вимог профільного навчання спільно з учнями та їх батьками, обговорення труднощів і перспектив учнів в інтерактивних формах занять з батьками.

Для психодіагностики рівня адаптації старшокласників до умов та вимог профільного навчання можуть бути використані такі методики: Методика діагностики рівня шкільної тривожності Філіпса, Методика діагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і Р. Даймонда, Методика діагностики рівня невротизації Л. Вассермана, Методика діагностики соціальної фрустрованості Л. Вассермана, проективні методи (Тематичний аперцептивний тест, „Будинок. Дерево. Людина”).

Потрібно пам’ятати, що для остаточного завершення адаптації до нових умов навчання учням необхідно 1-1,5 роки залежно від індивідуальних особливостей кожного.

Психопрофілактика та психокорекція: індивідуальне та групове консультування учнів, спрямоване на аналіз суб’єктивних труднощів, що виникають у процесі профільного навчання; індивідуальне та групове консультування батьків щодо способів побудови ефективної взаємодії і надання психологічної підтримки своїм дітям у процесі адаптації до профільного навчання; консультування класних керівників та викладачів профільних дисциплін щодо попередження та подолання труднощів у процесі профільного навчання; індивідуальна та групова психологічна корекція симптомів соціально-психологічної дезадаптації учнів.

Просвітницька діяльність: виступи психолога на педагогічних нарадах, батьківських зборах; круглі столи за участю психолога, учителів, батьків; інтерактивні заняття для батьків, для класних керівників, спрямовані на формування навичок психологічної підтримки учнів у процесі адаптації до нових умов навчання тощо.

Результатом реалізації адаптаційного етапу має стати адаптація учнів до умов і вимог профільного навчання та утвердження у своєму професійному виборі й плануванні життєвого шляху або ж корекція старшокласниками спільно з батьками і педагогами своїх професійних планів і профільного вибору у випадку незадовільної адаптації чи актуалізації інших професійних інтересів і нахилів.

Конкретизуючий етап психолого-педагогічного супроводу – профорієнтаційна робота (охоплює учнів 11класів).

Основна проблема, яка на даному етапі стоїть перед учнями – конкретизація свого професійного вибору та формування психологічної готовності до дорослого життя.

Мета практичного психолога і педагогів школи – допомога старшокласникам у визначенні і формуванні їхньої соціальної і професійної готовності до професійного самовизначення, свідомий вибір професійного та життєвого шляху.

Завдання психолого-педагогічного супроводу:

• (педагогами школи) інформування учнів, батьків та учителів про можливості подальшої реалізації професійної підготовки старшокласників-майбутніх випускників шкіл у напрямку обраних профілів;

• (реалізуються психологом) визначення і корекція рівня професійної і соціальної готовності, рівня особистісної зрілості старшокласників;

• (реалізуються психологом) проведення консультативної роботи з учнями з питань професійного та життєвого самовизначення;

• (реалізуються психологом) психологічна просвіта батьків і педагогів з актуальних проблем майбутнього випускника школи.

Форми та засоби реалізації визначених завдань:

Інформування: виховні години для учнів, батьківські збори, зустрічі з представниками вищих навчальних закладів відповідного профілю, виробничих, управлінських організацій тощо.

Психологічна діагностика: індивідуальні бесіди; групове й індивідуальне тестування; підготовка на основі отриманих результатів „Перспективної карти старшокласника”; аналіз результатів психологічної діагностики рівня професійної та соціальної зрілості спільно з учнями та їх батьками, обговорення актуальних проблем учнів-випускників в інтерактивних формах занять з батьками.

Для психодіагностики професійних схильностей школярів та їх уявлення про власні професійні здібності можуть бути використані такі методики: Методика діагностики професійно важливих якостей персоналу системи „людина-машина-знакова система”, Методика виявлення й аналіз професійно важливих якостей спеціалістів системи „людина-техніка”, Анкета «Орієнтація» для вибору професії, І.Л. Соломіна, Метод визначення комунікативних і організаторських здібностей (КОС-2), розроблений В. Синявським і Б. Федоришиним, Методика самооцінки ділових та особистісних якостей керівника. Тут також може бути доречним проведення повторної діагностики професійної спрямованості особистості старшокласників (із використанням вказаних вище методик).

Для психодіагностики особистісної зрілості старшокласників можуть бути використані такі методики: Дослідження типу особистості за типом мислення та індивідуальними властивостями нервової системи О. Зворикіна, Дослідження труднощів у встановленні контактів В. Бойка, Методика дослідження стилю життя Ч.Матусевича, Тест смисложиттєвих орієнтацій (СЖО) Д.Леонтьєва для визначення спрямованості самореалізації особистості, Опитувальник самоставлення, розроблений В.В.Століним для визначення рефлексивної готовності до трудової діяльності, як основи самоусвідомлення.

Для психодіагностики діяльнісного виміру психологічної структури особистості учня будуть використані такі методики: Методика "Орієнтаційні стилі професійно - діяльнісного спілкування» для виявлення орієнтаційного стилі у майбутньому професійно - діяльнісному спілкуванні, Методика "Якорі кар'єри" (Э.Шейн, переклад і адаптація В. А.Чикер, В. Э.Винокурова) для виявленняи ціннісних орієнтацій особистості в кар'єрі ми, Методика кольорових метафор (МКМ) та Методика малюнкових метафор «Життєвий шлях» І.Л.Соломіна для визначення професійних мотивів, потреб, цілей і шляхів досягнення професійно-особистісного успіху.

Формування та корекція: індивідуальні та групові консультації; інтерактивні заняття, спрямовані на формування відповідального ставлення до свого життя й життєвого вибору, стимуляцію особистісного зростання, проектування майбутнього професійного вибору та життєвого шляху; тренінги інтелекту; комунікативні тренінги; тренінги лідерських здібностей тощо.

Просвітницька діяльність: виступи психолога на педагогічних нарадах, батьківських зборах; інтерактивні заняття для батьків, для класних керівників, присвячені актуальним проблемам випускників тощо.

Результатом реалізації конкретизуючого етапу має стати достатній рівень особистісної зрілості та оптимальний для рівня їх підготовки й віку рівень професійної готовності старшокласників, свідомий цілеспрямований вибір випускниками свого життєвого та професійного шляху.

СТРАТЕГІЯ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ: ВИЯВЛЕННЯ, ВРАХУВАННЯ І ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТІСНОЇ ГОТОВНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ ДО ВИБОРУ І ОПАНУВАННЯ ПРОФІЛЬНОГО НАВЧАННЯ

Діана Романовська, завідувач Науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи Чернівецького ОІППО

Згідно із Законом України „Про загальну середню освіту” профільне навчання запроваджується у:

• профільних класах звичайних загальноосвітніх шкіл (І – ІІІ ступеня);

• спеціалізованих школах (школах-інтернатах) – загальноосвітніх навчальних закладах І – ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів;

• гімназіях – загальноосвітніх навчальних закладах II – III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів відповідно до профілю;

• ліцеях – загальноосвітніх навчальних закладах ІІІ ступеня з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою;

• колегіумах – загальноосвітніх навчальних закладах III ступеня філологічно-філософського та (або) культурно-естетичного профілів.

До системи загальної середньої освіти належать й інші навчальні заклади профільного, допрофесійного і професійного спрямування: позашкільний навчально-виховний заклад; міжшкільний навчально-виробничий комбінат; професійно-технічний навчальний заклад; вищий навчальний заклад І–III рівнів акредитації.

Вирішальні кроки до професійного самовизначення учень має зробити у старшій школі загальноосвітнього навчального закладу. Ось чому при здійсненні цього кроку важливо спиратись на знання про власну особистість, на поради психологів і педагогів, які виступають фасилітаторами, тобто тими, хто сприяє, полегшує, допомагає юній особистості обрати і включитись у профільне навчання.

Обираючи профіль навчання у загальноосвітній школі, у класі, учень має усвідомити, що він реально визначає загальний профіль майбутньої трудової діяльності, що є передумовою для обрання пізніше певної професії і далі – конкретної спеціальності в її межах. Наприкінці шкільного, власне профільного, навчання має відбутись конкретизація вибору напрямку професійної підготовки у ПТНЗ чи ВНЗ. Все це відноситься до існуючих в українських спеціалізованих загальноосвітніх навчальних закладах профілів – природничо-наукового, хіміко-біологічного, технічного, гуманітарного, естетичного, лінгвістичного, медичного, екологічного, економічного, спортивного тощо.

Профільна підготовка відрізняється від загальноосвітньої підготовки більш конкретними професійно орієнтованими характеристиками мотивів, цілей, засобів і результатів навчальної, продуктивної, творчої діяльності, які виступають по відношенню до учня у вигляді певних вимог.

Підготовка учня до вибору профілю навчання – це фактично перший серйозний етап вибору професії. Тому на даному етапі активізуються профорієнтаційні заходи школи та її служб, передусім психологічної служби. У зв’язку з цим готовність учня до профільного навчання має базуватись на орієнтації у світі професій та у вимогах з їх боку до власної особистості. Цьому можуть сприяти існуючі системи класифікації професій, які ми стисло розглянемо.

1. Так, за відомою класифікацією професій Є. Клімова виділяються п’ять їх типів, що відповідають основним профілям навчання:

1) Людина – Природа - природничо-науковий, хіміко-біологічний, медичний, екологічний, сільськогосподарський, географічний та ін.;

2) Людина – Техніка - технічний, технологічний, транспортний, комп’ютертно-інформаційний, виробничий, проектно-конструкторський, дизайнерський та ін.;

3) Людина – Людина - гуманітарний, філологічний, лінгвістичний, економічний, спортивний, історичний, правознавчий, управлінський, педагогічний, психологічний, побутово-обслуговуючий та ін.;

4)  Людина – Знак - природничо-науковий, фізико-математичний, інформаційний, лінгвістичний та ін.;

5) Людина – Художній образ - естетичний, образотворчий, музичний, хореографічний, театральний, дизайнерський, народних ремесел та ін.

2. У своїй концепції розвитку профільного навчання у загальноосвітніх школах України відомий львівський педагог П. Сікорський пропонує виділити такі основні напрями та профілі навчання учнів на старшому ступені школи:

• соціально-гуманітарний напрям: іноземні мови, історико-філологічний, історико-правознавчий, історико-географічний профілі;

• природничо-математичний напрямок: математика і комп’ютерна техніка, хіміко-біологічний, фізико-математичний, математико-екологічний профілі;

• фізкультурно-військовий напрям: фізкультурно-оздоровчий і військовий профілі;

• художньо-естетичний напрям: образотворче мистецтво, художні народні промисли, вокально-хоровий, вокально-інструментальиий та інші профілі;

• виробничо-технологічний напрям: будівельний, електротехнічний, косметико-перукарський та інші профілі.

Діяльність учня при опануванні профілю навчання має починатись з актуалізації відповідних потреб і мотивів, забезпечуватись необхідною вихідною інформацією і розгортанням пізнавального процесу, на основі чого ставляться нові цілі і складається програма профільної навчально-продуктивно-творчої діяльності, перебіг якої має обов’язково призводити до суспільно особистісно значущого результату. Відповідність цього результату потребам і мотивам дитини повинна закріплюватись на емоційно-почуттєвому як особистісно, так і суспільно визначеному рівні. Саме це може забезпечити розвивальний і творчий характер діяльності дитини як майбутнього громадянина і працівника.

Слід також враховувати і вікову готовність учня, тобто відповідність ступеня його особистісного розвитку вимогам профільного навчання. Йдеться, передусім, про відповідність рівня дозрівання анатомо-фізіологічних задатків і сформованості адекватних даному вікові здібностей вимогам навчальної, продуктивної, творчої діяльності. Вікова готовність може бути недостатньою, нормальною або підвищеною. Діти можуть бути недозрілими через спадковість або хвороби чи, навпаки, акселерованими, якщо говорити про задатки. За здібностями вони можуть бути нерозвинутими, нормальними або з підвищеними здібностями чи обдарованими. У першому випадку діти відстають, у другому – відповідають, а у третьому й четвертому – випереджають свою вікову норму. Відповідно до цього має визначатись, враховуватись і реалізовуватись вікова готовність підлітків до профільного навчання.

Ми розглядаємо особистісну готовність учня до профільного навчання, відповідно до наукової концепції В.В.Рибалки, що представляє цю готовність у трьох вимірах:

І. Соціально - психолого - індивідуальному: Психофізіологічна готовність. Інтелектуальна готовність. Едукаційна готовність. Рефлексивна готовність. Характерологічна готовність. Мотиваційна готовність. Комунікаційна готовність.

2. Діяльнісному – суб’єктна, діяльнісна готовність учня до вибору і опанування профільного навчання, що означає його здатність виконувати повноцінну навчальну, продуктивну, творчу діяльність у всіх її компонентах: потребнісно-мотиваційному, інформаційно-пізнавальному, цілеутворюючому, операційно-результативному, емоційно-почуттєвому.

3. Генетичному – вікова готовність учня до профільного навчання, що визначає зрілість і сформованість його задатків і здібностей по всіх підструктурах особистості. Найбільш доцільно розглянути особистісну готовність відповідно до переліку базових якостей особистості. Цей перелік логічно почати з базової психофізіологічної готовності, оскільки вона є визначеною з моменту народження, найбільш стабільною і незмінною впродовж життя і виступає певним чином носієм усіх інших видів особистісної готовності.

Розглянемо психофізіологічну складову готовності учня до профільного навчання, а саме виявлення і врахування профільно важливих якостей темпераменту. Йдеться передусім про функціональні можливості нервової системи, про вікові можливості та статеві особливості дитини.

Психодинамічні характеристики людей з різними типами темпераменту визначають різну діяльнісну готовність особистості, різну якісну характеристику і продуктивність навчальної і трудової діяльності дітей.

Б. Цукановим було експериментально доведено, що усі холероїди та частина сангвіноїдів мають переважаючу спрямованість у майбутнє, тому для них найбільше підходять такі профілі і професії, як проектно-конструкторський, технологічний, образотворчий, літературний (фантастика), управлінський тощо.

Флегматоїди та частина меланхолоїдів демонструє переважаючу спрямованість у минуле, тому для них найбільше підходять такі профілі та професії, як історичний, архівний, природничо-науковий, філософський, гуманітарний, мистецтвознавчий, театральний, народних ремесел тощо.

Для частини сангвіноїдів, врівноважених та частини меланхолоїдів переважаючою є часова спрямованість у сьогодення („тут і тепер”), тому для них найбільш доцільні такі профілі навчання і професії, як транспортний, економічний, побутово-обслуговуючий, естетичний, театральний тощо.

Важливі передумови залучення учнів до профільного навчання і далі – до професійної діяльності утворюють такі властивості особистості, що є похідними від типу темпераменту, як „екстраверсія – інтроверсія”, „емоційна лабільність (тривожність) – емоційна стабільність (спокій)”. Холероїдам і сангвіноїдам, яким властива екстраверсія, доцільно обирати профілі навчання, пов’язані з соціальною активністю, широким і активним спілкуванням, спільною діяльністю, тобто з такими, як гуманітарний, соціологічний, лінгвістичний, юридичний, управлінський, економічний, побутово-обслуговуючий, хореографічний, театральний, педагогічний.

Меланхолоїдам і флегматоїдам властива інтроверсія, тому для них більш доцільними є такі профілі, як природничо-науковий (індивідуальні, „кабінетні” різновиди наукових професій), комп’ютерно-інформаційний, дизайнерський, мистецтвознавчий, народних ремесел тощо.

Традиційною психологією вважається, що представники різних типів темпераменту можуть обирати, опановувати і реалізувати будь-які види профілів і професій. Для цього, за даними деяких психологів, треба лише сформувати адекватний індивідуальний стиль діяльності. Але все не так просто, необхідні додаткові дослідження і передумови професійного становлення.

Психофізіологічну готовність треба враховувати як важливий, внутрішньо-особистісний чинник вибору профілю навчання, а далі – напрямку професійної підготовки, а після цього – здійснення плідної, творчої професійної діяльності, що приносить людині особистісне задоволення.

Наступним компонентом особистісної готовності учня до профільного навчання є інтелектуальна готовність. Профільне навчання найчастіше відбувається у вигляді поглибленого вивчення певних загальноосвітніх дисциплін та залучення додаткових предметів, що визначає збільшення навантаження передусім на інтелектуальну сферу особистості учнів. Тому інтелектуальна готовність виступає чи не найважливішою серед інших видів особистісної готовності учнів до профільного навчання.

Зрозуміло, що учні з високим рівнем розвитку інтелектуальних здібностей мають кращі шанси як у виборі профілю навчання, так і успішного його здійснення. Це особливо важливо для інтелектуально, творчо насичених профілів: природничо-наукового, фізико-математичного, хіміко-біологічного, управлінського тощо. Проте вияв інтелектуальних здібностей необхідний в опануванні будь-якого профілю, у навчанні за кожним напрямом профільного і професійного навчання.

Існують різні за своєю складністю методи виявлення інтелектуальних здібностей. Практичний психолог використовує батарею тестів на визначення розуміння словесних зв’язків, математичних здібностей, абстрактного мислення, просторової уяви, тест «Інтелектуальна лабільність», тест структури інтелекту Р. Амтхауера, тест Г. Айзенка, який дозволяє протягом 30 хвилин визначити рівень розвитку інтелектуальних здібностей, що має важливе значення для вибору і постановки профільного навчання.

Розглянемо едукаційну, освітню та життєву, готовність старшокласника. Цей вид особистісної готовності найбільш відомий, доступний і тому найпоширеніший серед педагогів щодо використання при комплектуванні профільних класів. Сам учень теж не може не усвідомлювати, що рівень його освіченості за певними дисциплінами виступає як найбільш об’єктивна і загальновизнана підстава бути зарахованим до того чи іншого профілю навчання у школі. Проте і тут можливі помилки і спекуляції. Тому слід апелювати до конкретних оцінок за певний, бажано останній, період навчання і використовувати таблицю академічних оцінок учня, диференціюючи її на дві групи: гуманітарні та природничо-науково-технічні дисципліни (Таблиця 1).

Таблиця 1