Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
V_G_Griban_O_V_Negodchenko_OKhORONA_PRATsI.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
32.66 Mб
Скачать

3.2.3.2.Пил як один з найшкідливіших факторів виробничого середовища

Запиленість виробничих приміщень – один з найшкідливіших факто- рів виробничого середовища. Пил викликає захворювання, є причиною підвищеної пожежо-, вибухо- та електронебезпеки виробничого процесу. У відкритій атмосфері пил знижує інтенсивність сонячного світла, особ- ливо ультрафіолетових променів, сприяє утворенню туманів, хмарності та атмосферних опадів. Особливо шкідливо діє пил, вдихуваний люди- ною.

Причини пилоутворення – недосконалість технологічного процесу, обладнання, недостатня їх герметизація, порушення технологічних режи- мів, неякісне прибирання приміщень.

Пил, що вільно перебуває у повітрі, називається аерозолем, а пил, що осів на елементи будівельних конструкцій, виробничого обладнан- ня тощо, – аерогелем. Пил буває органічного та неорганічного похо- дження. З гігієнічної точки зору, мають значення розміри і форма пи- лових часточок. У повітрі переважають дрібні дисперсні пилові часточки розміром до 5 мкм. За формою вони можуть бути кулясті і пласкі.

Найбільш шкідливими є частини пилу діаметром менше 10 мкм, які легко проникають в організм при диханні. Кулясті частини осідають швидше, ніж пласкі.

Пил потрапляє в організм також з їжею, всмоктується в кров й отру-

ює організм, викликаючи професійні захворювання.

Особливо небезпечним є свинцевий пил, який провокує зміни в нер-

вовій системі, крові, дихальних шляхах.

Залежно від виду речовин вдихуваного пилу професійні захворю- вання діляться на пневмоконіози і силікози, азбестози, антракози і ін. Сьогодні у світі нараховується більше 27 професійних захворювань за дією пилу. Ризик для інспекторів патрульно-постової та дорожньої служб одержати пневмоконіоз при виході на пенсію складає близько

2%.

Для визначення кількості пилу в повітрі виробничих приміщень існує

ваговий метод (за допомогою аспіратора для відбору проб повітря), суть якого полягає у протягуванні через фільтр певного об’єму досліджувано- го повітря. Після цього фільтр зважують на аналітичних вагах і, таким чином, визначають запиленість. З цією метою також можна використову- вати вимірювач концентрації пилу ИКП-1.

3.2.3.3.Гранично допустима концентрація шкідливих речовин. Класифікація шкідливих речовин

за ступенем впливу на організм людини

Для послаблення впливу шкідливих речовин на організм людей, тва- рин, рослин, визначення ступеня забрудненості довкілля користуються такими поняттями, як: гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідли- вих речовин (полютантів), гранично допустимі викиди (ГДВ), максима- льно допустимий рівень (МДР), тимчасово погоджені викиди (ТПВ) то- що.

Вважається, що ГДК шкідливої речовини – це такий вміст її у приро- дному середовищі, який не знижує працездатності та самопочуття люди- ни, не шкодить здоров’ю у разі постійного контакту з нею, а також не ви- кликає небажаних (негативних) наслідків у нащадків.

Вміст шкідливих речовин в повітрі не повинен перевищувати ГДК, котрі оцінюються в міліграмах на метр кубічний. При вмісті в повітрі ро- бочої зони кількох речовин односпрямованої дії для забезпечення безпе- ки праці слід дотримуватись такої умови:

С1/ ГДК1+ С2/ ГДК2+ С3 / ГДК3 + Сn / ГДКn = 1,

де: С1, С2, С3 ... Сn – концентрації відповідних шкідливих речовин у повітрі, мг/м3; ГДК1, ГДК2, ГДК3 ... ГДКn – гранично допустимі концен- трації відповідних шкідливих речовин, мг/м3.

До шкідливих речовин односпрямованої дії належать шкідливі речо-

вини, близькі за хімічною будовою та характером впливу на організм лю-

дини.

Якщо у повітрі перебуває одночасно декілька шкідливих речовин, що не мають односпрямованої дії, ГДК залишаються такими самими, як і при ізольованій дії.

Вміст шкідливих речовин у повітрі, яке надходить до виробничих приміщень, не повинен перевищувати 0,3 ГДК, встановлених для робочої зони виробничих приміщень.

За ступенем впливу на організм шкідливі речовини поділяються на 4

класи небезпеки:

1-й – надзвичайно небезпечні – гранично допустима концентрація

менше 0,1 мг/м3 повітря винець, ртуть, чадний газ та ін.).

2-й – високо небезпечні – ГДК від 0,1 до 1,0 мг/м3 (соляна та сірчана кислоти, бензол, хлор та ін.).

3-й – помірно небезпечні – ГДК від 1,1 до 10 мг/м3 (спирт метиловий,

кислота оцтова, ксилол та ін).

4-й мало небезпечні ГДК більше 10 мг/м3 (гас, бензин, аміак, аце-

тон та ін.).

ГДК у повітрі робочої зони найбільш поширених шкідливих речовин наведені у табл. 4.

Таблиця 4

Гранично допустимі концентрації у повітрі робочої зони найбільш поширених шкідливих речовин

Речовина

Значення мг м³

/м

ГАДгрКегатнийстан

,

Клас ебепечності

н

Особливості організм дії

на

Cпирт етиловий

1000

П

ІV

Аміак

20

П

ІV

Ацетон

200

П

ІV

Бензин (паливний)

100

П

ІV

К

Бензол

15

П

ІІ

Вуглець оксид

20

П

ІV

О

Гас (у перерахунку на

вуглець)

300

П

ІV

Карбамід (сечовина)

10

А

ІІІ

Кислота сірчана

1

А

ІІ

Кислота соляна

5

П

ІІ

Мастила мінеральні

Нафтові

5

П

ІІ

Пил:

— азбестовий

— цементу, апатиту

2

6

А А

ІІІ ІV

Ф, К Ф

Ртуть металічна

0,01/0,05

П

І

Свинець

0,01/0,05

А

І

Синтетичні миючі

засоби

5

А

ІІІ

Спирт метиловий

5

П

ІІІ

Хлор

1

П

ІІ

Умовні позначення: П – пари чи гази; А – аерозолі; О – речовини з гос- тро спрямованим механізмом дії, які потребують автоматичного контролю за їх концентрацією у повітрі; К речовини канцерогенної дії, Ф – фібріо- генної дії.

Не допускається застосовувати у виробництві шкідливих речовин у

разі відсутності їх гігієнічної регламентації та державної реєстрації.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]