О. В. МЕЛЬНИКОВ

ТЕХНОЛОГІЯ ПЛОСКОГО ОФСЕТНОГО ДРУКУ

ПІДРУЧНИК

за редакцією Заслуженого діяча

науки і техніки України,

доктора технічних наук,

професора Е. Т. Лазаренка

Львів

Афіша

2003

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ВИЩОЇ ОСВІТИ ПОЛІГРАФІЧНИЙ ТЕХНІКУМ УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ ДРУКАРСТВА

РЕКОМЕНДОВАНО

Міністерством освіти і науки України як підручник

для студентів вищих навчальних закладів,

що навчаються за спеціальністю «Друкарське виробництво»

(Лист від 23.10.2003 р. № 14/18.2 — 1715)

УДК 655.3.022.6

М 482

ББК 37.83я73

Рецензенти:

О. Ф. Розум, канд. техн. наук, проф. каф. технол. друкарського вир-ва

О. М. Величко,

канд. техн. наук, доц. каф. репрографії (Нац. техн. ун-т України «Київський політехнічний ін-т»)

М. В. Слоцяк, заст. дир. з навч. роботи технікуму

М. С. Якимишин,

викл. спеціальних технол. предметів (Поліграфічний технікум Української академії друкарства)

ISBN 966-325-006-2 © О. В. Мельников, 2003

© ПТВФ «Афіша», 2003

Шановні читачі!

Із появою в минулому столітті нових засобів передавання інформації — радіо і телебачення — дехто прогнозував якщо не повну загибель, то значне скоро­чення галактики Гутенберга, як образно називають книгодрукування. Та цим прогнозам не судилося здійсни­тися. Друковане слово займало і займає свою окрему важливу нішу в сучасному інформаційному просторі. Не поступається воно своїм місцем і світовій інтернет-павутині та електронним виданням, які мають принципово відмінні від поліграфічних засоби збереження та відтво­рення інформації.

Поява поліграфічного відтворення написаного слова у тисячах, а згодом і в мільйонах примірників для пере­давання його у просторі і часі дивовижно швидкими темпами рушила вперед наука і освіта, і сьогодні ми навіть не можемо уявити собі наш світ без друкованого слова та друкованого зображення. Це ж бо — і свідоцтво про наше народження, і паспорт, і атестат зрілості, і студентський квиток, і «Буквар», і солідні томи енциклопедій, і з рештою ця книга, що Ви тримаєте зараз у своїх руках.

Мені як людині, що безпосередньо причетна до повсякденних потреб поліграфії та підготовки кадрів для видавничо-поліграфічного комплексу нашої держави, приємно констатувати, що робота, яку проводить автор із забезпечення спеціалістів галузі фаховими знаннями, не проходить намарно. Автор йде в ногу з часом, про що свідчать навчальні видання підготовлені за його участю.

Плоский офсетний друк, якому присвячено цю книгу займає провідне місце серед інших способів друку в нашій державі. За оцінками спеціалістів дві третини вітчизняної книжково-журнальної продукції та до поло­вини обсягів пакування з паперу та картону виготовля­ється сьогодні способом плоского офсетного друку. Відповідно, вивченню технології плоского офсетного друку у вищій школі відводиться одне з чільних місць, а останній підручник на цю тему побачив світ ще двадцять років тому. Декілька книжок, що з'явилися про офсетний друк за останнє десятиріччя, не вирішили існуючої

проблеми, тому що торкалися тільки окремих складових технологічного процесу, а зміни, що відбулися в галузі за останнє десятиріччя можна сміливо назвати рево­люційними.

У підручнику детально охарактеризовані усі складові технологічного процесу плоского офсетного друку із засто­суванням аркушевих офсетних машин: основні механізми та пристрої друкарських машин; виготовлення друкарських форм; матеріали; підготовка до друку та друкування; контроль якості друкарського процесу та готової продукції. Таке поєднання матеріалу в підручнику, що відповідає вимогам інтегративного підходу до формування змісту професійної освіти, забезпечує наступність та системність знань студентів, дає можливість їм опановувати частину матеріалу самостійно, що особливо важливо в наш час бурхливого розвитку поліграфічної техніки і технології.

Цей підручник стане в нагоді не тільки молодшим спеціалістам галузі, але й студентам вищих навчальних закладів, що навчаються за спеціальностями напрямку «Видавничо-поліграфічна справа», адже усі ми добре знаємо як студенту іноді бракує підручника який би просто та доступно пояснював складні речі.

Б. В. Дурняк доктор тех^Тчних наук, професор, завідувач кафедри автоматизації та комп'ютерних технологій, ректор Української академії друкарства

Своїм батькам,

Антоніні Йосипівні

та Миколі Григоровичу,

присвячую цю книгу

ПЕРЕДМОВА

Основною задачею даного курсу є ознайомлення сту­дентів із процесом виготовлення друкованої продукції способом плоского офсетного друку та дати його наукові основи. На сьогоднішній день відчувається гостра потреба в такому підручнику, адже останній навчальний посібник К. О. Никанчикової та О. Л. Попової «Технология офсет­ного производства» для технікумів побачив світ у 1978— 1980 pp. (перша частина — виготовлення друкарських форм; друга частина — друкарські процеси); навчальний посібник В. М. Рязанова «Офсетная печать» для учи­лищ — у 1983 p.; а підручник А. Н. Раскіна, І. В. Ромейко-ва, Н. Д. Бірюковоїта ін. «Технология печатньїх процессов» для вузів — у 1989 р. Потім була перерва, яка затягнула­ся аж на десять років.

Останніми роками вийшло українською мовою всьо­го дві книги присвячені технології плоского офсетного друку: книга Мельникова О. В. «Друкування на аркуше­вих офсетних машинах» (1999 р.) та навчальний посібник С. М. Яреми та С. І. Мельнічука із співавторами «Офсет­ний друк» (частина перша — «Технологія та обладнання додрукарських процесів» (2000 p.), частина друга — «Дру­карські машини, оздоблювальне та допоміжне обладнан­ня» (2002 p.). У кінці 90-х pp. у Російській Федерації, ФРН та Польщі з'явилося декілька книжок присвячених так чи інакше технології плоского офсетного друку. Але поява усіх цих книжок не зняла основної проблеми — відсутності вітчизняного навчального видання яке б охо­пило усі сторони процесу отримання зображення за допо­могою плоского офсетного друку.

В основу даного видання покладено навчальний посібник автора «Друкування на аркушевих офсетних машинах». Од­нак зміни у нормативно-технічній базі, переосмислення матеріалу деяких розділів, зауваження та побажання спеці­алістів галузі, спонукали до написання цього нового по суті підручника. Зміст книги відображає сучасний стан галузі, а також результати досліджень, проведених останнім ча­сом. Викладений у підручнику матеріал має дати май­бутнім спеціалістам необхідні знання, реалізація яких на

8 ПЕРЕДМОВ Al

практиці сприятиме покращенню умов праці та підви­щенню її продуктивності.

Окрім того, сучасні підручники не встигають за зміна­ми, що відбуваються в поліграфічній техніці та технології. І це у той час, коли існує достатньо багато базового мате­ріалу без засвоєння якого подальший розвиток спеціаліс­та, шляхом самостійного підвищення своєї кваліфікації, відбувається дуже важко. Тому в підручнику зроблена спроба об'єднати фундаментальні знання з технології плос­кого офсетного друку із змінами, що відбулися в галузі за останні десять-двадцять років.

Майбутні спеціалісти середньої ланки (техніки-тех-нологи) детально вивчають технологічний процес тільки одного чи двох суміжних виробництв. Щоб бути хоро­шим спеціалістом у своєму цеху, необхідно мати хоча б загальне уявлення про роботу поліграфічного підприєм­ства в цілому, особливо роботу тих підрозділів підпри­ємства з яких даний цех отримує друкарські форми, матеріали чи напівфабрикати, а також підрозділу в який передається продукція даного цеху для подальшої обробки.

Тому в підручнику велика увага приділена виготов­ленню друкарських форм, поліграфічним матеріалам, зо­крема паперу та картону, фарбам та лакам, офсетним гумотканинним полотнам та зволожувальним розчинам. Підвищення ефективності виробництва, поліпшення якості друкованої продукції багато у чому залежить від нормал­ізації технологічних процесів, заснованих на широкому застосуванні приладів контролю якості матеріалів, дру­карського процесу та якості відбитків.

У підручнику плоский офсетний друк розглядається як результат взаємодії усіх складових процесу друкування. Велика увага приділена фізико-хімічним основам друкар­ського процесу. Але основна увага в підручнику зосеред­жена на друкуванні на аркушевих машинах.

Матеріал підручника викладений у доступній формі з врахуванням того, що набір студентів до технікумів проводиться на базі 9—11 (12) класів середньої школи. Тому даний підручник може застосовуватися й для на­вчання у поліграфічних професійно-технічних училищах та ліцеях.

Усі механічні, фізичні та фізико-хімічні величини на­ведені в підручнику за Міжнародною системою СІ (Systeme International), рекомендованої усім країнам міжнародною 11-ю Генеральною конференцією з метрології.

ПЕРЕДМОВА

Н а Україні ця система введена як обов'язкова у всіх галу­зях науки та техніки. Особливо потрібно відзначити, що у зв'язку з широким впровадженням сучасних настільно-видавничих систем, стало можливим перевести основні параметри видавничо-поліграфічного оформлення книж­кових та журнальних видань з друкарської системи Дідо в метричні міри. Потрібно також звернути увагу читачів на те, що у зв'язку з об'єктивними причинами формати видань, полос набору, розміри розкладання та полів сто­рінок і варіанти їх оформлення, наведені в книзі згідно з ОСТ 29.62.

При створенні цієї книги використані спільні ро­боти автора з доктором технічних наук, професором, завідувачем кафедри технології друкованих видань та паковань Української академії друкарства С. Ф. Га-венко, кандидатом технічних наук, старшим науковим співробітником ВАТ «УкрНДІ поліграфічної промисло­вості ім. Т. Г. Шевченка» Ю. М. Румянцевим, кандида­том педагогічних наук, старшим науковим співробітником Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України Ю. Ц. Жидецьким, кандидатом технічних наук, доцентом кафедри автоматизованих систем управ­ління Інституту комп'ютерних наук та інформаційних технологій Національного університету «Львівська полі­техніка» Н. Д. Лотошинською та кандидатом техніч­них наук, ад'юнктом Інституту папероробної про­мисловості Лодзинського політехнічного інституту С. Є. Хаджиновою.

Автор вдячний рецензентам: кандидату технічних наук, професору кафедри технології друкарського ви­робництва О. Ф. Розуму та кандидату технічних наук, доценту кафедри репрографії О. М. Величко (Національ­ний технічний університет України «Київський політех­нічний інститут»); заступнику директора з навчальної роботи М. В. Слоцяк та викладачу спеціальних техноло­гічних предметів М. С. Якимишин (Поліграфічний техні­кум Української академії друкарства) за цінні поради та зауваження, що були висловлені в процесі роботи над підручником. Автор також вдячний за поради та заува­ження, спрямовані на покращення підручника, висловлені завідувачем лабораторій кафедри технології додрукарських процесів Української академії друкарства Ю. Т. Сидоряком та викладачем Ставропігійського професійного ліцею м. Львова Д. М. Грицик, а також В. Т. Лазаренком та В. О. Полівком.

10 ПЕРЕДМОВА

Окрема подяка науковому редактору підручника За­служеному діячу науки і техніки України, доктору тех­нічних наук, професору кафедри технології друкованих видань та паковань Української академії друкарства Е. Т. «Назаренку, якому автор завдячує усіма своїми нау­ковими здобутками, та інженеру-технологу Науково-вироб­ничого товариства «Поліграфічні Плівки та Послуги» О. В. Лазаренку, що доклав масу своїх сил та енергії для значного покращення змісту книги, а також Т. В. Оляни-шен без підтримки і розуміння якої ця книга ніколи не була б закінчена.

Автор висловлює подяку керівникам Повного това­риства — видавничої фірми «Афіша» 3. І. Романіву та Р. В. Запоточному за фінансову та організаційну підтрим­ку видання цієї книги. Автор вдячний за підтримку ректо­ру Української академії друкарства, професору Б. В. Дур-няку, директору поліграфічного технікуму Української академії друкарства М. С. Антонику та методисту Нау­ково-методичного центру вищої освіти Міністерства освіти і науки України Л. Є. Сухомлин.

Автор також вдячний С. А. Нечай, Д. В. Василишин, В. А. Ясніцькому, М. Г. Бойчук та Г. М. Горбічук за допо­могу, що була надана при підготовці підручника до друку. . Зауваження та побажання спрямовані на покращення змісту підручника можна надсилати за адресою: 79005, м. Львів, вул. Костя Левицького, буд. 4. ПТВФ «Афіша».

ПЛОСКИЙ ОФСЕТНИЙ ДРУК: ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ

1.1. Основні етапи розвитку плоского офсетного друку

Плоский (літографський) спосіб друку стараннями Алоїзія Зенефельдера з'явився в Німеччині наприкінці

XVIII ст. У 1797 р. вперше цим способом було віддруко­ вано зображення, виконане пером на гладкому камені. У 1798 р. було здійснене перше вдале переведення зобра­ ження з мідної гравюри на камінь. А у 1799 р. вперше з'явилася техніка гравіювання на камені, а також був за­ стосований спосіб рисування на камені жирним олівцем.

У плоскому друці друкарські та пробільні елементи знаходяться в одній площині, а поділ їх грунтується на вибірковому змочуванні друкарських елементів форми фарбою та незмочуванні нею пробільних елементів. Та­ким чином, принцип розділення друкарських та пробільних елементів на формі не просторовий, як у високому та гли­бокому способі друку, а фізико-хімічний. Тому сам Зене-фельдер називав свій спосіб друкування «хімічним».

Коли Алоїз Зенефельдер відкрив друкарські властивос­ті літографського каменю та розробив нову технологію виготовлення друкарських форм, в його розпорядженні ще не було спеціального друкарського пристосування для отримання літографських відбитків, тому він використову­вав для цього станок подібний до металографського. Отри­мання відбитка на такому станку забезпечувалось «протя­гуванням» каменю між двома циліндрами. Пізніше тиск верхнього циліндра (вальця) був замінений тиском дере­в'яного бруска з закругленим ребром. Це брусок був на­званий рейбером (від німецького reiben — терти).

До початку XIX ст. Зенефельдером, а пізніше багать­ма іншими винахідниками були сконструйовані різні види спеціальних станків для літографського друку. У 20-ті pp.

XIX ст. існувало більше п'ятнадцяти типів таких станків. Конструкцію одного з літографських станків бачимо на рис. 1.1, де: / — талер; 2 — зубчата передача; 3 — руко­ ятка; 4 — механізм преса; 5 — важіль; 6 — пружина.

РОЗДІЛ 1

12

Розділ 1

Літографський станок з ручним приводом, що зо­бражений на рис. 1.1 має рухомий дерев'яний талер, що лежить на металічному валу. Вал з'єднаний зубчатою пе­редачею з рукояткою, при обертанні якої талер пере­міщується вліво чи вправо. Над талером встановлений рейбер, що вставлений у металічну колодку, яку можна разом з ним опускати та піднімати за допомогою важеля.

Рис, 1.1.

Загальний вигляд ручного

літографського станка

При друкуванні на літографському станку спочатку зволожували поверхню літографського каменя, потім на­кочували валиком фарбу, що утримувалася тільки на дру­карських елементах, та під тиском і при безпосередньому контакті паперу з літографським каменем (друкарською формою) отримували відбиток.

Літографська техніка швидко поширилася в країнах Західної Європи та невдовзі з'явилася в Російській імперії. У 1816 р. майже одночасно в Петербурзі та Астрахані з'явилися літографські станки. В 1818 р. літографія з'яви­лася у Варшаві, пізніше в Ризі, а в 1824 р. у Києві була виготовлена перша книга з літографськими вклейками. В Америці (в Нью-Йорку) перша літографія з'явилася тільки у 1828 р. На Західній Україні, що входила тоді до

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ 13

складу монархії Габсбургів, перша літографія була засно­вана в 1822 р. у приміщенні друкарні Піллера (нині в цих приміщеннях розміщені експериментально-механічні майстерні Української академії друкарства).

У 30-х pp. XIX ст. К. Л. Томоніним був отриманий перший літографський багатофарбовий відбиток. Цей спосіб відтворення зображення дістав назву хромоліто­графія.

Літографські форми, що виготовлялися ручним спосо­бом для одно- та багатофарбових робіт, називаються оригі­нальними формами. Для збереження першої оригінальної форми з неї почали отримувати відбиток жирною фарбою на спеціальному папері, який покритий шаром водороз­чинного клею, та переносили (переводили) зображення з такого відбитка на інший літографський камінь. Таким чином отримували точну копію (тиражну форму) оригі­нальної форми, з якої друкували тираж. Такий спосіб ви­готовлення літографських друкарських форм отримав назву перевідного.

Принцип виготовлення літографських форм перевід­ним способом був використаний для нанесення рисун­ка на вироби із жерсті, фаянсу, фарфору та скла. Такий спосіб перенесення зображення отримав назву декаль­команія, тобто це друк з подвійним перенесенням фарбового шару. Саме в друкуванні на жерсті (холодно­катана листова сталь товщиною 0,08—0,32 мм) декаль­команією багато хто вбачає витоки офсетного друку. Цей матеріал з перших десятиріч XIX ст. почали використо­вувати для пакування чаю, тютюну, різноманітних про­дуктів харчування. Етикетки на жерстяні коробки та банки клеїли вручну. Природно, що це був повільний та працемісткий процес і декалькоманія дозволила значно спростити його і підвищити продуктивність праці та зни­зити собівартість продукції.

У 50-х pp. XIX ст. була винайдена шюскодрукарська літографська машина (рис. 1.2). На таких машинах тиск здійснювався за допомогою циліндра, що створював кон­такт між плоскою друкарською формою та папером. У процесі друкування циліндр обертався та прокочувався по формі, що рухалася під ним. Зволожували форму та накочували на неї фарбу за допомогою спеціальних при­строїв. Обертання циліндра та рух форми здійснювалися від електродвигуна. На цих машинах друкували з форм, що виготовлялися з каменю чи металу, при цьому швидкість друкування не перевищувала 800 відб/год.

14

Розділ 1

Рис. 1.2.

Літографська плоско-друкарська машина

З 70-х pp. XIX ст. декалькоманію витісняють машини для друкування на жерсті. У цих машинах формний циліндр, що ніс фарбове зображення, контактував не з твердою металічною поверхнею, а з проміжною еластичною, яка й передавала зображення на метал.

Усі літографії, що існували до 1870 р. на території сучасної України мали тільки літографські станки та дру­кували свою продукцію вручну. Одним з перших встано­вив літографську друкарську машину власник київської типолітографії С. В. Кульженко, який у 1873 р. придбав цю машину в Петербурзі. До кінця XIX ст. літографські машини з'явилися вже у багатьох містах України.

У 1880 р. француз Ж. М. Вуарен вперше застосував гумовий циліндр для передавання фарбового зображення з літографського каменя на папір та отримав відбитки задовільної якості на грубих сортах паперу. Але спосіб цей забувся.

Подальший розвиток офсетного друку тісно пов'яза­ний з розробкою 1.1. Орловим (1890 р.) машинного способу друкування паперових грошей. У процесі друкування ор­ловським способом на папір наносилася не одна фарба, а усі одночасно, що створювало на відбитку райдужне ба-гатофарбове зображення. Для цього Орлов розмістив у своїй друкарській машині (рис. 1.3) декілька форм (за числом фарб) та збірну форму, друкарські елементи якої складали рисунок. Між формами був встановлений м'я­кий гумовий валик, що передавав фарбу з однієї форми на іншу. Без передавального валика друк твердим по твер­дому був би проблематичним.

На початку XX ст. була винайдена літографська рота­ційна машина, технологічно необхідний тиск в якій створю­вався між двома циліндрами. На одному циліндрі кріпили

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ

15

Рис. 1.3.

Складена Орловим схема машини для багатофарбового друку

друкарську форму, а на іншому — укладали аркуш папе­ру. Друкувати на таких машинах можна було тільки з металевих форм, тому що тільки їх можна було кріпити на циліндричній поверхні. Незважаючи на їх високу продуктивність порівняно з плоскодрукарськими літо­графськими машинами вони не знайшли широкого поши­рення через низьку якість відбитків.

Відродив офсет після тривалої перерви Айра Уїльям Рубель, якого у США вважають винахідником офсетного друку. Рубель випадково в 1904 р. винайшов плоский офсетний друк. Для покращення якості відбитків друкарсь­кий циліндр літографської машини Рубель обтягнув гу­мовою пластиною. Через неуважність, друкар іноді не подавав аркуш у друкарську машину і фарба з друкарсь­кої форми переходила на гумову пластину, а з неї на зворот­ний бік аркуша. Аналізуючи браковані відбитки, Рубель звернув увагу на те, що зображення на лицьовому боці аркуша (фарба на аркуш перейшла безпосередньо з дру­карської форми) гірше ніж зображення на звороті аркуша (фарба з друкарської форми перейшла на гумову пласти­ну, а з неї на папір), тобто непрямий метод отримання зо­браження давав кращі результати ніж прямий. Цей ме­тод отримання зображення Рубель назвав офсетним.

Практичною реалізацією ідей А. Рубеля стала офсетна друкарська машина, формою в якій служила відповідним чином оброблена цинкова пластина, зображення з якої перетискувалося на циліндр, що був обтягнутий гумовим полотном, а з нього на паперовий аркуш. Саме А. Рубель й запропонував назвати новий спосіб перенесення зображення офсетом (від англійського «offset» — друк з проміжної поверхні). В Європі цей термін утвердився у 30 pp. XX ст. У Німеччині ж новий спосіб плоского

16

Розділ 1

друку спочатку називався непрямим друком («Indivektev Druck») чи друком з копіюванням («Abklatschdruek»).

Виключно велике значення для розвитку офсету мали роботи Каспара Германа, якого в Німеччині вважають ви­нахідником офсетного друку. Герман народився в Німеч­чині, пізніше емігрував до Америки, де у 1903 р. отримав патент на «Літографську ротаційну машину для непрямого гумового друку». У 1905 р. Герман будує декілька сконст­руйованих ним друкарських машин у США. Повернувшись до Німеччини, Герман приймає участь у створенні в 1906 р. першої в Європі офсетної друкарської машини «Тріумф» (рис. 1.4). Це була аркушева ротаційна машина, побудована за трициліндровою схемою. У 1921 р. з'явилася двофарбо-ва машина офсетного друку, а в 1930 р. — чотирифарбова.

Рис. 1.4.

Загальний вигляд

першої в Європі

офсетної друкарської

машини «Тріумф»

Потрібно ще відзначити, що в 30-ті pp. XX ст. Каспар Герман розробив технологію офсетного друку без зволо­ження друкарської форми (сухий офсет).

У 1924 р. Рада Народних Комісарів УРСР виділила кошти на придбання двох офсетних машин для новозбудо-ваної друкарської фабрики (теперішня Київська книжкова фабрика). Фототиполітодрукарня була першою великою новобудовою після першої світової та громадянської воєн. Друкарня була створена шляхом злиття Другої (друкарня Кульженка), Сьомої (друкарня Чоколова) та П'ятої радян­ської друкарні міста.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ 17

До 1941 p. у друкарнях України працювало вже 12 офсетних друкарських машин. Але особливо широкого роз­витку отримав плоский офсетний друк у післявоєнний час. В 70-х pp. на підприємствах системи Держкомвидаву офсетом друкувалося 15 % продукції, у 80-х pp. — вже 30%.

Розвиток офсету — це історія послідовного та невпин­ного розширення номенклатури продукції, що випускалась цим способом друкування. В нашій країні ще у 20-х pp. XX ст. робилися спроби друкувати офсетом багатофарбові журнали та гумористичну періодику. Однак недосконалість процесу виготовлення офсетних друкарських форм при­звела до погіршення якості відтворення тексту і ці спроби потерпіли невдачу» але пошуки на цьому не припинилися.

Етапним в історії плоского офсетного друку став 1926 p., коли цією технікою друкування в Лейпцигу була віддру­кована ціла книга: суперобкладинка, форзац, текст, 1/6 одноколірних ілюстрацій та 21 багатофарбові ілюстрації. Це була книга «Літографія та офсетний друк» і це був перший підручник з офсету, автор якого Отто Крюгер ви­рішив наочно продемонструвати його можливості. Однак ця спроба протягом багатьох років лишалася єдиною.

Після Другої Світової війни офсет широко почали за­стосовувати для друкування масової книжково-журналь­ної та газетної продукції. Це стало можливим завдяки значному поліпшенню якості відбитків та зростанню швидкості друкування машин.

Із збільшенням продуктивності офсетних машин жур­нали знову почали друкуватися плоским офсетним дру­ком, але це був вже зовсім новий технологічний рівень. Спроби випускати масові ілюстровані журнали з одно-фарбовими репродукціями фотографій за допомогою но­вого способу плоского друку на початку очікуваного ефекту не дав. Тоді ці видання почали випускати за допомогою ракельного глибокого друку, який у світі відігравав доміну­ючу роль аж до Другої світової війни. Першим масовим ілюстрованим журналом, що почав друкуватися офсетом ще в 70-х pp. XX ст. став американський «Лайф».

З кінця 80-х та на початку 90-х pp. XX ст. офсет почи­нає широко застосовуватися для виготовлення пакуваль­но-рекламної та бланково-акцидентної продукції. Останнє десятиріччя принесло багато нового в обладнання плоско­го офсетного друку. Виробники обладнання добиваються максимальної автоматизації технологічного процесу, всі стадії якого контролюються електричними пристроями.

2 Мельников

18

Розділ 1

У XX ст. технологія та обладнання плоского офсетно­го друку пройшли великий шлях — від порівняно про­стих та малопродуктивних машин до високошвидкісних, повністю автоматизованих агрегатів. Але можливості удос­коналення процесу та-обладнання ще далеко невичерпані.