Податок з доходів фізичних осіб
При нарахуванні доходів у формі заробітної плати база оподатковування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ), страхових внесків у Накопичувальний фонд, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків у недержавний пенсійний фонд, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги (ПСП) при її наявності:
(2)
Під заробітною платою для цілей утримання ПДФО розуміються основна й додаткова зарплата, інші заохочувальні й компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платникові податків у зв'язку з відносинами трудового наймання відповідно до закону (пп. 14.1.48 ПКУ).
У пп. 169.4.1 ПКУ ставиться знак рівності між зарплатою й «іншими прирівняними до неї відповідно до законодавства виплатами, компенсаціями, винагородами». Далі серед таких прирівняних виплат пп. 169.4.1 ПКУ називає лікарняні.
До доходів у вигляді зарплати застосовується ставка 15%, а з суми перевищення понад 10 розмірами МЗП, установленої на 1 січня звітного податкового року, - 17%. В 2011 році рубіж для визначення ставки ПДФО становить 9410 грн. (941 *10). Ставки 15(17)% застосовуються до загального місячного (річному) доходу платника податку (п. 167.1 ПКУ). Це значить, що в межах місяця для цілей порівняння з 10-кратним розміром МЗП рівняються всі доходи платника, оподатковувані ПДФО по ставках 15(17)%.
Якщо протягом року платник податку одержував доходи ( у тому числі, але не виключено, у вигляді заробітної плати) від двох або більше податкових агентів, і при цьому загальна сума таких доходів за який-небудь календарний місяць перевищила 10-кратний розмір МЗП, то він за підсумками року повинен подати декларацію про доходи (п. 176.1 ПКУ).
Згідно пп. 169.4.1 ПКУ, якщо платник податку одержує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження відповідно до законодавства, у тому числі за час відпустки або знаходження на лікарняному, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на одержання ПСП, і в інших випадках їхнього оподатковування, такі доходи (їхня частина) відносяться до відповідних податкових періодів їхнього нарахування.
Податок на додану вартість
Платниками податку на додану вартість є:
1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 ПКУ;
2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;
3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України;
4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;
5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.
6) інші особи, визначені в ПКУ.
Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України;
в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту;
г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту;
д) інші операції, визначені в ПКУ.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПКУ, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:
а) 17 відсотків;
б) 0.
Згідно перехідних положень ПКУ, за податковими зобов‘язаннями з ПДВ, що виникли з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20 відсотків.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені ПКУ.
При від'ємному значенні суми, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПКУ), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.