
- •Елементи лінійної алгебри і аналітичної геометрії.
- •Визначники
- •Числа, що утворюють визначник, називаються його елементами та позначаються подвійними індексами аi j, де I-номер рядка, j –номер стовпця.
- •Властивості визначників
- •Мінори та алгебраїчні доповнення
- •Обчислення визначників
- •1.2. Матриці Основні поняття
- •Дії з матрицями
- •Обернена матриця
- •Властивості оберненої матриці:
- •2.1. Формули Крамера
- •2.2. Метод оберненої матриці
- •Лекція 3. Елементи векторної алгебри
- •Розв’язання.
- •3.1. Лінійні операції з векторами
- •Лекція 4. Аналітична геометрія на площині
- •4.1. Довжина відрізка та ділення відрізка у даному відношенні.
- •Розглянемо відрізок ав, заданий координатами точок та . Точка поділяє відрізок ав у відношенні: (рис 1.1).
- •Координати точки с х та у визначаються формулами:
- •4.2. Рівняння прямої
- •Криві другого порядку
- •Границі і диференціальне числення функцій Лекція 5. Границі
- •Означення границі
- •Властивості нескінченно малих величин
- •Нескінченно великі величини
- •Властивості нескінченно великих величин
- •Границя функції
- •Порівняння нескінченно малих
- •Основні еквівалентності при
- •Визначні границі
- •Неперервність функції
- •Властивості функцій, неперервних у точці.
- •Типи точок розриву
- •Лекція 6. Похідна і диференціал
- •Задачі, що приводять до поняття похідної
- •Означення похідної
- •Необхідна умова диференційовності функції
- •Основні формули диференціювання
- •Основні правила диференціювання
- •. Неявна функція та її диференціювання
- •Контрольний тест.
- •Логарифмічне диференціювання
- •Похідні вищих порядків
- •2.6. Диференціал
- •Лекція 7. Дослідження функцій і побудова графіків
- •7.1. Інтервали монотонності і екстремум функції
- •7.2. Опуклість і угнутість графіка функції. Точки перегину
- •7.3. Асимптоти кривої
- •7.4. Загальна схема дослідження функції. Побудова графіків функцій
- •Найбільше і найменше значення функції на відрізку
- •8. Функції багатьох змінних
- •8.1 Частинні похідні і повний диференціал
- •8.2. Екстремум функцій двох змінних
- •Інтегральне числення Лекція 9. Невизначений інтеграл
- •9.1. Поняття невизначеного інтеграла
- •9.2. Таблиця основних інтегралів
- •9.3. Безпосереднє інтегрування
- •9.4. Метод заміни змінної (метод підстановки)
- •Розв’язання
- •Розв’язання
- •9.5. Інтегрування частинами
- •9.6. Інтеграли від виразів з квадратним тричленом
- •9.7. Інтеграли від деяких ірраціональних функцій
- •9.8. Інтегрування деяких класів тригонометричних функцій
- •Лекція 10. Визначений інтеграл
- •10.1. Основні поняття
- •10.2. Методи обчислення визначеного інтеграла
- •Лекція 11. Застосування визначеного інтеграла
- •11.1. Обчислення площ плоских фігур
- •Лекція 12. Невласні інтеграли
- •12.1. Інтеграли з нескінченними межами (невласні інтеграли I роду)
- •12.2. Інтеграл від необмеженої функції (невласні інтеграли II роду)
- •Лекція 13.Звичайні диференціальні рівняння
- •13.1 Основні поняття
- •13.2. Диференціальні рівняння з відокремлюваними змінними
- •13.3. Однорідні диференціальні рівняння
- •13.4. Лінійні диференціальні рівняння
- •1. Метод Бернуллі
- •2. Метод Лагранжа (метод варіації довільної сталої)
- •13.5. Лінійні однорідні диференціальні рівняння другого порядку зі сталими коефіцієнтами
- •Лекція 14. Ряди
- •14.1. Поняття числового ряду. Сума ряду
- •14.2. Збіжність числових рядів. Необхідна ознака збіжності ряду
- •Достатні ознаки збіжності
- •Приклад 4.20. Визначити збіжність ряду .
- •Приклад 4.22. Дослідити збіжність ряду
- •Інтегральна ознака Коші.
- •Приклад 4.23. Дослідити збіжність ряду
- •14.4. Ряд, знаки членів якого чергуються
- •1 4.5. Степеневі ряди
- •Розв’язання. Знайдемо розкладення в ряд Тейлора функції за формулою (4.26). Знаходимо похідні порядку та їх значення при :
- •14.7. Використання рядів у наближених обчисленнях
8.2. Екстремум функцій двох змінних
Поняття екстремуму (максимуму і мінімуму) для функцій багатьох змінних аналогічне поняттю для функції однієї змінної.
Точка
для функції
називається точкою максимуму, якщо
для довільних точок із її околу виконується
умова
і точкою мінімуму, якщо
.
Необхідними умовами
існування екстремуму функції
в точці
є умови
. (2.22)
Визначник виду
(2.23)
для функції називається визначником Гессе або гессіаном.
Достатньою умовою
існування екстремуму функції
в критичній точці
є умова
,
і якщо
,
то точка
є точкою максимуму, а у випадку
– точкою мінімуму. У випадку, коли
,
ця умова є достатньою умовою відсутності
екстремуму в критичній точці
.
Сумнівним є випадок
.
Тоді необхідні додаткові дослідження.
Приклад 2.58. Знайти
екстремуми функції
.
Розв’язання.
Знайдемо частинні похідні першого
порядку:
.
В силу умови (2.22) прирівнюємо ці похідні
до нуля і, розв’язавши
систему рівнянь, знаходимо критичні
точки функції.
Одержали такі критичні
точки:
і
.
Знайдемо частинні
похідні другого порядку:
.
Підставимо ці похідні у визначник Гессе
(2.23). Одержимо
.
Обчислимо значення цього визначника в кожній точці:
1)
,
– точка мінімуму;
2)
,
в точці
відсутній екстремум;
3)
,
в точці
відсутній екстремум;
4)
,
– точка максимуму.
Обчислимо значення екстремумів функції.
Відповідь.
.
Метод найменших квадратів
Як приклад на застосування екстремуму функції двох змінних розглянемо метод найменших квадратів при побудові емпіричних формул.
Нехай
є набір експериментальних (статистичних)
значень величини
та, відповідних їм, значень залежної
величини
і
відомо, що залежність між у
і
x
має
лінійний вид
,
в
якій нам невідомі параметри
і
.
Якщо
визначити параметри
і
за двома експериментальними точками,
наприклад,
і
,
а потім скористатися цими значеннями
для інших,
то
побачимо, що, в загальному випадку,
не
дорівнює результату експерименту
,
тобто
формула
дає розбіжність
з експериментом, отриману за рахунок
помилок експерименту і обчислень,
неточної лінійності залежності, що
вивчається, і т.п. Ця різниця між лівою
і правою частинами формули називається
нев'язністю.
Мета методу найменших квадратів – знайти такі і , щоб сума квадратів цієї нев'язності була мінімально можливою.
Зауваження. Можна брати в суму інші парні степені або, наприклад, суму абсолютних величин нев'язності, але тоді обчислення значно складніше. Проте керуватися сумою самої нев'язності, звичайно, не можна, оскільки вона може вийти малою при великих за абсолютною величиною доданках різного знака.
Ми приходимо до задачі на мінімум функції
. (2.24)
Перше, необхідні умови наявності екстремуму
(2.25)
Друга, достатня умова виконується автоматично для даного виду суми, оскільки сума квадратів завжди має мінімум!
(2.26)
Для знаходження і отримали просту систему двох рівнянь першого степеня з двома невідомими, оскільки всі та задано, яку легко розв'язатити.
Приклад 2.59. Знайти
рівняння прямої
методом найменших квадратів, користуючись
таблицею значень
.
Розв’язання. Згідно методу найменших квадратів для знаходження параметрів і прямої використовують систему рівнянь:
Для простоти складання системи (2.26) складемо таблицю значень:
Відповідь. Рівняння
прямої має вигляд
.