Відмова працівника від переведення разом з підприємством, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 кЗпП України)

При переведенні підприємства в іншу місцевість змінюється одна з істотних умов трудового договору - місце роботи, то відмовитись від переведення працівник може лише тоді, коли власник запропонував йому таке переведення. Власник може і не пропонувати переведення окремим працівникам, без яких він не може обійтись на новому місці роботи. Але якщо при відмові працівника від переведення в іншу місцевість разом з підприємством припинення трудового договору проводиться на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України, то при небажанні власника пропонувати переведення в іншу місцевість разом з підприємством розірвання трудового договору проводиться як і при зміні організації виробництва і праці, в т.ч. ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників (ст. 40 п.1 КЗпП України).

Працівникам виплачується вихідна допомога в розмірі середнього місячного заробітку. Звільнення з мотивів відмови працівника від продовження роботи у зв’язку із змінами істотних умов праці можливе лише тоді, коли можливість продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією або посадою зберігається, але працівник не бажає продовжувати роботу. Коли ж змінилась спеціальність, кваліфікація або посада то звільнення проводиться по ст.40 п.1 КЗпП України. Працівник повинен бути ознайомлений з новими умовами не пізніше ніж за 2 місяці (календарні дні). Коли працівник захворів в цей 2-х місячний строк, перебував у відрядженні або відпустці чи був відсутній з інших поважних причин, період відсутності не включається із самого строку попередження про наступне звільнення. Власник попереджає про наступне вивільнення не менше ніж за 2 місяці. Тобто працівника можна попереджувати за три – чотири місяці. Визначається мінімальний строк, а не максимальний термін попередження.

Набрання законної сили вироком суду,

яким працівника засуджено (крім випадків умовного засудження і відстрочки виконання вироку) до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи (п.7 ст. 36 КЗпП України)

Не всі види покарання можуть бути підставою припинення трудового договору, а лише такі, якими працівник засуджений до міри покарання, яка виключає можливість продовження даної роботи. Якщо засуджений до виправних робіт за місцем роботи або до умовного засудження, то навіть за наявності вироку, що набрав законної сили, це не перешкоджає працівнику виконувати свою роботу. Тоді звільняти не можна. Власник лише після одержання вироку, що набрав законної сили може видати наказ про припинення трудового договору з даним підприємством. Днем звільнення вважається останній день його роботи. Працівник звільняється з останнього дня, коли він був на роботі. Тому час поки тривало слідство і суд розглядав справу, до трудового стажу цього працівника не включається, хоча і трудовий договір не був припинений.

Підстави передбачені контрактом (п. 8 ст. 36 кЗпП України)

Це особливий вид трудового договору, укладається лише в письмовій формі. Визначається строк його дії, права і обов’язки, відповідальність сторін та інші умови. Якщо контракт припиняється за підставою, передбаченою законодавством, у такому випадку використовується саме ця підстава. Це може бути угода сторін, закінчення строку контракту, призов до армії і т.д. При припиненні контракту з підстав не передбачених в законі, але обумовлених сторонами в контракті звільнення проводиться по п. 8 ст. 36 КЗпП України, про що в трудовій книжці робиться відповідний запис.