11.4. Організація обліку розрахунків за податками та платежами

Податки, податкові збори та обов’язкові платежі – це обов'язкові внески до бюджету відповідного рівня чи державного цільового фонду, що здійснюються платниками в порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподатковування.

Податки бувають загальнодержавні і місцеві. До загальнодержавних відносяться: податок на додану вартість, акцизний збір, податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, державний збір, податок на нерухоме майно, плата за землю, рентні платежі, податок з власників транспортних засобів, податок на промисел, збір за забруднення навколишнього середовища, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та ін. Загальнодержавні податки встановлюються Верховною Радою України і діють на всій території України. До місцевих податків належать: податок з реклами, комунальний податок і інші збори.

Порядок зарахування податків і зборів до Державного бюджету України, місцевих бюджетів і державних цільових фондів встановлюється Верховною Радою України і міськими радами.

Крім того, податки бувають прямі та непрямі. Прямі податки утримуються з доходів юридичних та фізичних осіб та зменшують їх (податок на прибуток, податок на доходи фізичних осіб). Непрямі податки -– такі, що сплачуються покупцем в ціні товару, роботи або послуги на всіх етапах руху товару, роботи, послуги (податок на додану вартість, акцизний збір).

Для правильного нарахування податків необхідно знати зміст його основних елементів:

• суб'єкт податку (платник податку);

• об'єкт податку;

• джерело податку;

• податкова ставка;

• податкові пільги;

• терміни сплати податку;

• спосіб стягування (утримання) податку.

Документування розрахунків за податками та платежами. Первинні документи з обліку розрахунків за податками та платежами можна поділити на дві групи:

1. документи, що підтверджують нарахування заборгованості за податками та платежами – податкова накладна, коригування до податкової накладної, податковий вексель, акт перевірки (згідно з яким підприємству належить нарахувати / донарахувати / зменшити податок), вантажна митна декларація, довідка-розрахунок бухгалтера;

2. документи, що підтверджують сплату відповідного податку – платіжні доручення, банківські виписки, квитанція до прибуткового касового ордеру, касові чеки.

Серед документів, які обов’язково повинні розроблятися на підприємстві та затверджуватися в наказі про облікову політику, можна назвати Календарний графік сплати податків підприємства. В ньому необхідно зазначати наступне:

• Види податків, обов’язкових зборів та платежів, платником яких є підприємство;

• Розмір ставки;

• Граничний термін сплати;

• Назва звіту або декларації;

• Граничний термін подання звіту або декларації;

• Відповідальні (ий) за своєчасність розрахунку, сплати податку, складання звіту та його надання до відповідної установи.

Такий графік можна формувати на рік з поквартальною або помісячною розбивкою.

Серед зведених документів, в яких формується інформація відносно розрахунків підприємства за податком на додану вартість, слід назвати обов’язкові до застосування Реєстр виданих податкових накладних та Реєстр отриманих податкових накладних.

Реєстр виданих податкових накладних визначає основу для можливості віднесення до податкових зобов'язань сум податку на додану вартість, нарахованих у складі ціни покупцю в звітному періоді в зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) як власного виробництва, так і придбаних для їхнього подальшого продажу.

У реєстрі окремо обліковуються операції, зв'язані з продажем товарів (робіт, послуг), що обкладаються податком по ставках 20% і 0%, звільнених від оподатковування, операції, що не є об'єктом оподатковування як для осіб – платників ПДВ, так і тих осіб, що не зареєстровані як платники ПДВ. У випадку, коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), такі операції обліковуються також окремо.

Операції в реєстрі виданих податкових накладних враховуються датою виникнення податкових зобов'язань.

Реєстр отриманих податкових накладних ведуть для визначення сум податкового кредиту за звітний період. В ній окремо обліковуються операції, зв'язані з придбанням товарів (робіт, послуг), із правом включення в податковий кредит і без права включення до нього.

Окремо ведеться облік операцій, вартість яких не включається до складу валових витрат виробництва чи не підлягає амортизації, а також по товарах (роботах, послугах), придбаним як на митній території України, так і завезених з-за кордону.

Окремо обліковуються операції, зв'язані з придбанням імпортних товарів, на які оформляється податковий вексель.

У реєстрі отримнаних податкових накладних облік товарів, завезених на митну територію України, проводиться покупцем (імпортером) на підставі оформленої вантажної митної декларації за умови сплати податку на додану вартість митним органом чи оформлення і погашення векселя з урахуванням вимог Закону України “Про податок на додану вартість”.

Особа, що одержує від нерезидента роботи (послуги) для їхнього використання чи споживання на митній території України, здійснює облік таких робіт, послуг на підставі оформленого двома сторонами документа, що засвідчує факт виконання цих робіт, послуг.

Право (підстава) покупцю вносити зміни в раніше включені в обсяг податкового кредиту, отриманого на підставі податкових накладних, будь-які витрати по сплаті податку, представляє розрахунок корегування кількісних і вартісних показників до раніше виписаної накладної за формою відповідно до додатка № 2 до податкової накладної, що складається винятково продавцем.

На підставі отриманих податкових накладних і інших розрахункових і платіжних документів здійснюються записи в Реєстрах за звітний період і визначається підсумок зареєстрованих операцій.

Порядок документального оформлення обліку розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість можна представити у вигляді схеми (рис. 11.13.).

Рис. 11.13. Документальне оформлення обліку розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість

Суб'єкт малого підприємництва – юридична особа, яка є платником єдиного податку, зобов'язана вести Книгу обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва – юридичної особи, що застосовує спрощену систему оподатковування, обліку і звітності, в якій повинні відображатися в хронологічній послідовності операції, проведені в звітному (податковому) періоді. Усі записи в Книзі обліку доходів і витрат повинні здійснюватися на дату зарахування чи списання коштів по банківському рахунку або касі платника. Дані про отримані доходи віображаються в Книзі обліку доходів і витрат з урахуванням податку на додану вартість.

Книга обліку доходів і витрат повинна бути прошнурована і мати пронумеровані сторінки. На останній сторінці вказується кількість сторінок, що знаходяться в Книзі, запис про це завіряється підписом керівника, печаткою суб'єкта малого підприємництва і печаткою органа державної податкової служби, де зареєстрований суб'єкт малого підприємництва.

Якщо сторінки в Книзі обліку доходів і витрат закінчилися, то суб'єкт малого підприємництва повинен завести нову Книгу обліку доходів і витрат. При цьому дата першого запису в новій Книзі повинна приходиться на день, що йде за останнім днем запису, зробленого в Книзі, що велася раніше.

Порядок документального оформлення обліку розрахунків з бюджетом за єдиним податком можна представити у вигляді схеми (рис. 11.14.).

Рис. 11.14. Документальне оформлення обліку розрахунків з бюджетом

за єдиним податком

Спеціальних документів для обліку розрахунків за іншими податками, зборами та платежами нормативними та методичними інструкціями не передбачено, тому необхідність їх ведення та розробки є самостійним рішенням бухгалтера кожного окремого підприємства. Зокрема, серед таких документів можна рекомендувати розробку для підприємств – платників податку на прибуток спеціалізованих Відомостей обліку валових доходів та валових витрат, накопичення інформації про постійні та тимчасові різниці в базі оподаткування податком на прибуток.

Схема побудови рахунків для обліку розрахунків за податками та платежами. Для накопичення інформації про такі розрахунки Планом рахунків активу, капіталу, зобов’язань та господарських операцій передбачено пасивно-активний рахунок 64 “Розрахунки за податками та платежами”, який має такі субрахунки:

641 «Розрахунки за податками»

642 «Розрахунки за обов’язковими платежами»

643 «Податкові зобов’язання»

644 «Податковий кредит»

Важливий момент при організації обліку розрахунків за податками, зборами та платежами – це обов’язковість затвердження в наказі про облікову політику субрахунків третього порядку до субрахунків 641 “Розрахунки за податками” та 642 “Розрахунки за обов’язковими платежами” в залежності від видів податків та платежів, які сплачуються даним підприємством.

Аналітику до цих рахунків можна вести в розрізі дати нарахування та сплати податків та платежів, а також валюти платежів та їхнього призначення (плановий внесок на загальних засадах, авансовий платіж, штраф, пеня, донарахування, коригування і т.п.). Робочі рахунки можна будувати за такою схемою (рис. 11.15.):

Рис. 11.15. Схема побудови аналітичного субрахунку розрахунків за податками та платежами

Слід пам’ятати, що субрахунки 643 “Податкові зобов’язання” та 644 “Податковий кредит” використовуються для накопичення інформації про нараховані податкові зобов’язання та податковий кредит за податком на додану вартість лише в разі їх виникнення за першою подією – отримання / сплата грошових коштів. Вони є транзитними та діють до моменту виконання другої події операції – відвантаження / отримання продукції, товарів, робіт, послуг. Також слід відмітити, що ні обороти, ні сальдо цих субрахунків не беруть участі в обчисленні суми податку, що належить до сплати в бюджет (або до повернення з бюджету), а в розрахунок приймають лише інформацію дебетового та кредитового оборотів субрахунку 641 “Розрахунки за податками” (субрахунок третього порядку “Розрахунки за податком на додану вартість”).

Для відображення розрахунків за податком на додану вартість завжди використовується рахунок 641 “Розрахунки за податками” субрахунок “Рахунки з ПДВ” за будь-якою першою подією операції – рух продукції, товарів, робіт, послуг або рух грошових коштів. У тому випадку, коли першою подією є рух грошових коштів, ПДВ необхідно відобразити додатково ще на одному субрахунку: податкове зобов’язання – на 643 “Податкове зобов’язання”; податковий кредит – на 644 “Податковий кредит”. Ці субрахунки – транзитні, та закриваються, коли відбулась друга подія операції – рух продукції, товарів, робіт, послуг.

Аналітичний облік розрахунків за податками та платежами необхідно вести, в першу чергу, в розрізі видів податків та платежів, далі в залежності від специфіки таких розрахунків на підприємстві: за валютою платежів, датами й первинними документами, призначенням платежів.

Регістром аналітичного обліку є Відомість 3.6. аналітичного обліку розрахунків з бюджетом, а також може бути Аркуш-розшифровка розрахунків з контрагентами, наведений в попередньому розділі.

Організація синтетичного обліку розрахунків за податками та платежами. Відповідно до Методичних рекомендацій облік розрахунків за податками та платежами здійснюється в Журналі 3 в 2 розділі.

Підприємства також можуть формувати регістри синтетичного обліку за допомогою спеціалізованих комп’ютерних програм ведення бухгалтерського обліку.

Організація відображення інформації про розрахунки за податками та платежами у звітності. На дату складання фінансової звітності по таких розрахунках у підприємства може формуватися дебіторська або кредиторська заборгованість. Алгоритм її відображення в Балансі такий:

“Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом”	Рядок 170		Рахунок 64		Рядок 550	“Поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом”
			“Розрахунки за податками та платежами”
Баланс (Разом Актив)	Рядок 280				Рядок 640	Баланс (Разом Пасив)

Рис. 11.16. Відображення інформації про заборгованість по розрахункам за податками та платежами в Балансі

Крім того, за кожним видом податку та обов’язкового платежу встановлюється спеціальна податкова форма звітності, яку підприємство – платник того чи іншого податку (платежу) зобов’язано подавати до відповідної установи у встановлені терміни.