11.3. Організація обліку розрахунків з використанням векселів

Документальне оформлення операцій з векселями багато в чому залежить від правильного розуміння операції, в якій використовується вексель. Їх можна поділити на дві групи (рис. 11.9.).

Рис. 11.9. Характеристика операцій з векселями

Від правильності документального оформлення операцій з векселями залежить реальність оцінки заборгованості по векселях при відображенні в звітності, а також правильність визначення доходів і витрат діяльності.

Нагадаємо, що правова суть і простого і переказного векселя полягає в тому, що він є документом, який дає право вимагати отримання по ньому грошей. Особливістю національного вексельного законодавства є те, що вексель на території України, як простий, так і переказний, може бути виданий тільки для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Перша операція, з якої починається вексельний обіг – це безпосередньо видача векселя. Звичайно, головним документом при цьому буде сам вексель. Причому на момент видачі простого векселя в цій операції беруть участь лише дві особи: векселедавець та векселевласник. Переказний вексель видають з метою здійснення переказу боргу покупця товару на третю особу (трасат). Зауважимо, що не можна просто так перевести борг на іншу особу. На момент видачі переказного векселя особа, яку вказують в якості трасата, повинна мати зобов’язання перед векселедавцем в сумі, що є не меншою від суми платежу за векселем.

В Україні переказні та прості векселя складаються в документальній формі на бланках із відповідним ступенем захисту від підробки і не можуть бути переведені в бездокументну форму.

Придбати бланк векселя можна в комерційних банках. При покупці вексельних бланків суб'єкт господарювання повинен заплатити державне мито у розмірі 10% неоподатковуваних мінімальних доходів громадян.

Заповнити вексельний бланк чи скласти вексель означає внести в бланк обов'язкові реквізити. Обов'язкові реквізити для простого і переказного векселів однакові:

1. Найменування "вексель” міститься в самому тексті документа на тій мові, на якій цей документ складено. Відповідно до Положення № 338 вексельні бланки в Україні випускаються українською мовою. Вексель, що видано і підлягає оплаті в Україні, складається українською мовою. Однак найменування векселезобов’язаних осіб вказується на тій мові, на якій записано їхнє офіційне найменування в установчих документах.

2. У простому векселі - просте і нічим не обумовлене зобов'язання (обіцянка) сплатити визначену суму, у переказному векселі - це проста нічим не обумовлена пропозиція (наказ) сплатити визначену суму. Напис про безумовне зобов'язання сплатити вексельну суму на простому векселі робиться векселедавцем: "ми заплатимо", а на переказному - трасантом: "заплатите". Запис робиться на лицьовій стороні векселя.

Сума платежу за векселем указується цифрами і прописом. Якщо сума, що підлягає оплаті за векселем, позначена словами і цифрами, то у випадку невідповідності цих позначень сплаті підлягає сума, позначена словами. Якщо сума виражена кілька разів словами і цифрами, то у випадку розбіжностей між ними сплаті підлягає менша сума. У векселі, що підлягає оплаті терміном "по пред'явленні" чи “у такий то час від пред'явлення", векселедавець може обумовити нарахування відсотків по зазначеній процентній ставці. У цьому випадку процентна ставка має бути зазначена у векселі як цифрами, так і прописом. У іншому векселі ця умова вважається ненаписаною (відсутньою). Відсотки нараховуються з дня складання векселя. якщо у векселі не зазначена інша дата.

3. У переказному векселі - найменування того, хто повинен платити за векселем (платник). Як вже зазначалось, платником за переказним векселем є третя особа (трасат), тому вона повинна бути зазначена у векселі. Трасатом за векселем може бути як фізична, так і юридична особа.

4. Термін платежу. Для усієї вексельної суми може бути встановлено тільки один термін платежу, оскільки саме цим терміном встановлюється й обчислюється час для здійснення різних дій по захисту прав учасників векселя (право вимоги платежу, протесту, задавнення позову). Термін платежу встановлюється у векселі:

1) за пред'явленням;

2) у такий то час від пред'явлення (термін обчислюється з дати акцепту чи дати протесту векселя);

3) у такий то час від складання (термін обчислюється з дати складання векселя);

4) на визначений день.

Учасники не мають права встановлювати терміни за векселем іншими способами, крім перерахованих вище. Якщо вексель містить інше призначення терміну чи послідовні терміни платежу, коли вексельна сума підлягає платежу не одноразово, а в різний термін частинами, такий переказний вексель визнається недійсним. Термін платежу пишеться цифрами - число, місяць, рік. Порядок написання дати різний в Україні і за рубежем. При зазначені дати нерезидент спочатку вкаже місяць, а потім число, як це прийнято в міжнародній практиці. Якщо термін зазначено на визначений день, вимоги до написання такі ж, як для дати складання. В інших випадках термін зазначається прописом, наприклад "від складання через два тижні".

5. Місце, у якому повинен бути зроблений платіж. Цей напис роблять: векселедавець - у простому векселі, трасант - у переказному. На бланку векселя для цього реквізиту визначена ліва нижня частина лицьової сторони. Тут, як правило, указується:

— місто, у якому буде здійснений платіж,

— найменування банку і розрахунковий рахунок.

Місце платежу повинне бути назване досить виразно, тобто включаючи вулицю, будинок, номер кімнати і т.п., щоб можна було легко розшукати платника і пред'явити вексель до платежу.

6. Найменування того, кому чи за наказом кого платіж повинен бути зроблений. Як простий, так і переказний вексель видається векселедавцем (трасантом) на ім'я векселедержателя. При цьому вказується повне найменування юридичної чи фізичної особи, на ім’я якої виписується вексель (векселедержатель).

7. Дата і місце складання векселя. Час і місце складання векселя називають вексельною датою. Цей реквізит заповнюється векселедавцем і трасантом при складанні векселя і ставиться на лицьовій стороні векселя над текстом. Він містить число, місяць, рік складання векселя, а також географічну назву місця складання векселя (найменування міста, селища, села). Для надійності число краще записувати двозначною цифрою, місяць - прописом, рік - чотиризначною цифрою. Невідповідність дати, поставленої на векселі, і дати його фактичної видачі для дійсності векселя не має ніякого значення. Однак на термін платежу така розбіжність може вплинути. Точна вказівка місця складання векселя (назва міста, селища, села, станиці і т.п.) може мати велике значення при визначенні місця проживання векселедавця і місця платежу, якщо вони не зазначені окремо.

8. Підпис особи, що видала вексель (векселедавця). Вексель підписується:

— від імені юридичних осіб - власноручно керівником і головним бухгалтером (якщо цю посаду передбачено штатним розкладом) або уповноваженими ними особами. Підписи завіряються печаткою;

— від імені фізичної особи - власноручно зазначеною у векселі фізичною особою чи уповноваженою нею особою і завіряється печаткою, якщо вона є. В обов'язковому порядку проставляються ідентифікаційний номер і паспортні дані.

Підпис на векселі повинен бути зроблений власноручно, отже, факсиміле ставити не можна. В разі відсутності керівника чи у випадку проведення вексельної операції за місцезнаходженням платника для здійснення вексельної операції конкретній фізичній особі може бути видано доручення. Доручення оформляється відповідно до цивільного законодавства України: у ньому має бути зазначено обсяг повноважень особи, що підписує вексель, і дане підтвердження, що саме ця особа має право такого підпису. Доручення складають на фірмовому бланку підприємства, а при відсутності такого – на аркуші в лівому куті якого має бути проставлено кутовий штамп підприємства.

Відсутність окремих реквізитів не приводить до дефекту форми векселя і як наслідок цього, до визнання його недійсним. Так, за умови:

• якщо в переказному векселі відсутній термін платежу, він вважається предметом оплати по пред'явленні;

• при відсутності особливого визначення місце, позначене поруч з найменуванням трасата, вважається і місцем платежу, і місцем проживання трасата;

• якщо в переказному векселі не зазначено місце його складання, він вважається складеним у місці, позначеному поруч з найменуванням трасанту.

Підставою для видачі векселя є відповідний договір, в якому повинна міститись умова про можливість розрахунків із застосуванням векселів.

Якщо договором не передбачено використання векселів при розрахунках можна заключити угоду про новацію – заміну зобов’язання видачею векселя. Це буде ще один документ, що дає право сторонам на видавання векселя в якості розрахункового документа. Якщо в договорі передбачено видавання переказного векселя, то обов’язково обумовлюються:

• наявність забезпечення (дебіторська заборгованість трасата (платника) перед трасантом (векселедавцем);

• умови акцепту (згоди трасата визнати вимоги по векселю (поставити акцепт) і здійснити платіж).

Тобто в договорі обов’язково вказуються відомості про платника по векселю.

Зазначимо, що порядок документального оформлення передачі векселя законодавством не передбачений. Однак вексель - це цінний папір, тому факт його передачі повинен бути засвідчений відповідними документами. Таким документом може бути акт прийому-передачі. Цей же акт і відповідний договір будуть також підтверджуючими документами для відображення в бухгалтерському обліку операції, що означає припинення зобов'язань по оплаті товару.

Акт прийому-передачі оформлюється у випадках:

• передачі векселя в оплату поставлених товарів, здійснених послуг, виконаних робіт відповідно до договорів;

• передачі векселя банку векселевласником для здійснення будь-якої вексельної операції;

• передачі банком оплаченого векселя векселедавцю.

Складений у довільній формі акт прийому-передачі при цьому повинен включати:

— відомості про номінальну вартість векселя (якщо вексель передається не за номінальною вартістю, а за погодженою сторонами, указується погоджена вартість);

— дату його передачі;

— повне найменування сторін і уповноважених осіб;

— усі реквізити і номер вексельного бланка.

Акт підписується уповноваженими особами сторін, і підписи завіряються печатками сторін.

Якщо передачі підлягають декілька векселів, відомості про них можуть бути зроблені в доданому до акта прийому-передачі реєстрі.

При одержанні векселя представник векселевласника повинен пред'явити доручення на підставі доручення на одержання товарно-матеріальних цінностей встановленої форми.

Документи, що необхідні для пред'явлення векселя до акцепту. Пред'явленню векселя до акцепту передують:

— видача переказного векселя;

— повідомлення майбутнього платника за векселем (авізо);

— одержання від нього згоди.

Про трасування векселя і про те, що він зазначений платником по виданому переказному векселю, трасат довідається зі спеціального повідомлення, що називається авізо. Авізо звичайно містить відомості про дату видачі, термін сплати вексельної суми, номери векселя і дані про ремітента.

Оскільки трасат є боржником трасанту, то в авізо можна включити умови про погашення заборгованості трасата відповідно до договору за умови виконання ним акцепту й оплати виданого трасантом векселя. А можна окремо скласти додаткову угоду до такого договору з умовою акцепту.

Одержання авізо і згоду на акцепт трасат підтверджує листовною відповіддю з обов'язковим посиланням на номер авізо і номер переказного векселя, що він повинен акцептувати.

Як векселедавець, так і векселевласник мають бути впевнені в тому, що даний вексель буде прийнято трасатом до оплати в зазначений у векселі термін. Це досягається шляхом акцептування трасатом переказного векселя. З цією метою вексель пред'являється трасатові до акцепту в будь-який момент до настання терміну платежу. При цьому до акцепту його може пред'являти кожен з векселевласників.

Акцепт - це письмова згода платника оплатити переказний вексель. Тільки розписавшись у своїй згоді оплатити вексель цілком чи частково (виражається словом "акцептований”, "прийнятий", "заплачу тільки" і іншим рівнозначним), акцептант стає платником - головною зобов'язаною за векселем особою.

Важливий нюанс – простий підпис платника, зроблений на лицьовій стороні векселя, має силу акцепту. Акцепт, зроблений на звороті векселя, має силу акцепту лише в тому випадку, якщо такий напис є саме акцептом, тобто містить прийняте формулювання типу "акцептований".

Векселі, що підлягають оплаті у визначений термін від пред'явлення, мають бути пред'явлені до акцепту протягом одного року з дня видачі. Цей термін може бути продовжено (скорочено векселедавцем чи скорочено індосантами, у такому випадку акцепт повинен бути датований у день, у який він був даний).

Вексель терміном "по пред'явленню" найчастіше не акцептується, а відразу пред'являється до платежу, у цьому випадку дата пред'явлення збігається з датою платежу.

Акцепт повинен бути простим і нічим не обумовленим, однак він може бути обмежений тільки частиною вексельної суми (формулювання "заплачу тільки"). Векселевласник же повинен зробити протест у частковому неакцепті і пред'явити регресні вимоги до векселедавця й іншим зобов'язаним за векселем особам. Акцепт векселя може бути зроблено тільки в робочий день.

Факт пред’явлення переказного векселя до акцепту оформляється двостороннім актом. Оформляти такий акт необхідно, оскільки в ньому фіксується дата пред'явлення векселя до акцепту, що є обов'язковою при здійсненні протесту у випадку неакцепту векселя.

Одним з найбільш істотних переваг векселя як розрахункового документа є властива йому рухливість, тобто можливість передачі його від однієї особи до іншої. Передавати можна будь-який вексель, як простий, так і перекладний, шляхом простого вручення чи за допомогою передатного напису, що у вексельному праві називається індосамент. Не підлягають індосуванню (передачі) лише ті векселі, у яких трасант зробив застереження "не наказу".

Індосамент має бути написаний на зворотному боці векселя чи на з'єднаному з ним листі (алонжі). Частковий індосамент вважається недійсним, це значить, що індосамент має бути зроблений на усю вексельну суму.

Зняти із себе відповідальність за акцепт і платіж індосант може шляхом застереження "без обороту на мене" чи "без відповідальності". Застереження "не наказу" також знімають з індосанта відповідальність за платіж і акцепт.

Пред'явлення векселя до платежу складається у вимозі платежу за векселем. З такою вимогою векселевласник звертається:

— до векселедавця простого векселя;

— до акцептанта переказного векселя;

— до платника за переказним векселем, за яким акцепт заборонено.

Оскільки вексель є грошовим зобов'язанням, векселевласник вправі вимагати погашення векселя винятково в грошовій формі. Однак за згодою сторін зобов'язання можуть бути припинені заліком чи замінені іншим зобов'язанням.

Платник, у свою чергу, зобов'язаний упевнитися в тім, чи є вимоги векселевласника законними. У протилежному випадку в нього є підстави ухилитися від платежу. Він також повинен упевнитися в тотожності векселевласника з особою, що виступає як векселевласник.

Векселевласник не може відмовитися від прийому часткового платежу, і в цьому випадку він може зажадати відмітку про такий платіж на векселі і розписку про це. Однак векселевласника не можуть примусити прийняти платіж до настання терміну платежу. Платник, що платить до настання терміну платежу, робить це на свій страх і ризик.

Переказний вексель терміном "по пред'явленні" оплачується при його пред'явленні. Він має бути пред'явлений до платежу протягом року з дня складання. Векселедавець, а також індосанти можуть скоротити цей термін.

Вексель з терміном платежу "на визначений день" чи "у такий то час від складання чи від пред'явлення" має бути пред'явлений до оплати або в день, коли він підлягає оплаті, або в один із двох наступних днів. Якщо термін платежу за переказним векселем настає у встановлений законом неробочий день, то платіж не можна вимагати раніше наступного робочого дня.

Факт пред'явлення векселя до платежу і власне платіж має бути належним чином задокументовані. Відсутність документа, яким зафіксований факт пред'явлення векселя до платежу, позбавляє векселевласника можливості, у випадку несплати векселя, пред'явити свої права до зобов'язаної за векселем особи.

Порядок процедури пред'явлення векселя до платежу вексельним законодавством не визначений. Тому на практиці, як правило, оформляють Акт пред'явлення векселя до платежу, що підписується обома сторонами.

Платник при оплаті векселя вправі зажадати повернення йому векселя з розпискою в одержанні платежу. Розписку (напис) про одержання повного чи часткового платежу дає власник векселя, виконуючи її на лицьовий чи оборотній його стороні. За вимогою платника розписка наступного змісту може бути складена векселевласником на окремому аркуші.

При настанні терміну платежу векселевласник має право пред'явити вексель у розрахункову палату, що прирівнюється до пред'явлення його до оплати. Функції розрахункової палати в Україні виконують установи банків і органи Державного казначейства. Ця процедура складається з двох етапів.

1) подачі заяви векселевласником про намір пред'явити вексель у розрахункову палату при настанні терміну платежу по цьому векселі;

2) пред'явлення векселя в розрахункову палату в термін з подальшим посвідченням цього факту розрахунковою палатою.

Векселевласник може надати платнику відстрочку платежу. При цьому векселедержатель втрачає вексельні права проти тих надписувачів, що не виразили своєї згоди на відстрочку.

Схема документального оформлення операцій з векселями наведена на рис. 11.10.

Рис. 11.10. Схема документального оформлення розрахунків векселями

Як бачимо, вексельні операції потребують дуже ретельного оформлення їх документами. Цей процес ускладнюється тим, що в нормативних актах немає затверджених форм первинних документів, якими слід оформлювати ці операції, тобто більшість з них (акти прийому-передачі, пред’явлення до платежу) носять вільний характер складання. В операціях з векселями відсутність хоча б одного з обов’язкових реквізитів або не правильне його оформлення приводять до визнання операції недійсною.

Для того, щоб уникнути таких ситуацій на кожному підприємстві головний бухгалтер повинен організувати раціональний документооборот і довести його до відома виконавців у вигляді графіку (Додаток Є).

Схема побудови рахунків для обліку розрахунків за допомогою векселів. Вексель, як зобов'язання, обліковується на пасивних рахунках:

51 “Довгострокові векселі видані”, що має субрахунки:

511 “Довгострокові векселі, видані в національній валюті”

512 “Довгострокові векселі, видані в іноземній валюті”

62 “Короткострокові векселі видані”, що має такі субрахунки:

621 “Короткострокові векселі, видані в національній валюті”

622 “Короткострокові векселі, видані в іноземній валюті”

На цих субрахунках за кредитом відображається видача векселя в забезпечення за одержані матеріальні цінності, послуги, виконані роботи та за іншими операціями, за дебетом - погашення заборгованості, забезпеченої виданим векселем.

Аналітичний облік ведеться за кожним виданим векселем та за строками їх погашення.

Також при організації обліку розрахунків за довгостроковими векселями необхідно забезпечити окремий облік поточної частини боргу на пасивному рахунку 61 “Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями”, який має два субрахунки:

611 “Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями в національній валюті”

612 “Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями в іноземній валюті”

Оскільки всі особи, що поставили напис на вексельному бланку, є солідарно відповідальними за векселем, то існує імовірність виникнення в них зобов'язань по сплаті вексельної суми. Тому, передавши вексель наступному власнику, такі особи повинні визнати в обліку зобов'язання у відповідному розмірі і відобразити його на забалансовому рахунку 042 “Непередбачені зобов'язання”. На цьому субрахунку накопичення інформації про наявність непередбаченого зобов'язання, яке може вимагати витрачання ресурсів (але повної впевненості щодо цього зобов'язання немає) в сумі очікуваних збитків.

Векселі отримані відображаються на активних рахунках:

18 “Довгострокова дебіторська заборгованість” субрахунок

182 “Довгострокові векселі одержані”

34 “Короткострокові векселі отримані”, що має субрахунки:

341 “Короткострокові векселі, отримані в національній валюті”

342 “Короткострокові векселі, отримані в іноземній валюті”

На рахунку 34 “Короткострокові векселі отримані” за дебетом відображається отримання векселя за продані товари (роботи, послуги) та за іншими операціями, за кредитом - отримання коштів у погашення векселів, погашення отриманим векселем кредиторської заборгованості, продаж векселя третій стороні тощо.

Аналітичний облік ведеться за кожним одержаним векселем та термінами погашення.

Однак якщо вексель використовується не як розрахунковий документ, а як цінний папір (наприклад, вексель придбаний у торговця цінними паперами за договором купівлі-продажу), він повинен обліковуватися на таких активних рахунках:

14 “Довгострокові фінансові інвестиції”, субрахунок

143 “Інвестиції непов'язаним сторонам"

35 “Поточні фінансові інвестиції” субрахунок

352 “Інші фінансові інвестиції”

За дебетом цих рахунків відображається придбання (надходження) фінансових інвестицій в даному випадку “чужих” векселів, за кредитом - зменшення їх вартості та вибуття. Аналітичний облік ведеться за видами фінансових інвестицій із забезпеченням можливості отримання інформації про інвестиції як на території країни, так і закордоном.

Слід пам’ятати, що вище названі рахунки мають містити інформацію лише про основний борг за векселем без суми нарахованих відсотків за відстрочку платежу.

Вексель не обов'язково повинний бути проданий новому власнику за договором купівлі-продажу, він може бути також переданий в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг), оскільки у вексельному праві чітких границь між передачею векселя в рахунок оплати і його продажем не існує.

З цього можна зробити висновок, що оскільки вексель є одночасно і розрахунковим документом, і цінним папером, то в залежності від того, яка його сутність (цінний папір чи боргова розписка) превалює в операції, він відображається в бухгалтерському обліку:

• або в якості боргового (розрахункового) документа – на рахунках 18, 34;

• або як фінансова інвестиція – на субрахунках 143, 352.

Організація аналітичного обліку розрахунків за допомогою векселів.

Робочі рахунки можна будувати за такою схемою (рис. 11.11):

Рис. 11.11. Схема побудови аналітичного рахунку розрахунків векселями

Як таких вимог щодо регістрів аналітичного обліку операцій з векселями не існує, однак можна рекомендувати використовувати наступні зведені документи, які повинні полегшити роботу бухгалтерів з векселями, оскільки містять майже всю інформацію при них.

Реєстрацію первинних документів, тобто їхній реєстровий облік, доцільно вести в книзі обліку векселів і книзі реєстрації актів прийому-передачі векселів. У книзі обліку векселів реєструють всі отримані організацією векселя, а у випадку видачі власних векселів заводять окрему книгу реєстрації виданих векселів. У книгу обліку заносять усі характеристики векселів:

• дату складання векселя;

• номер і серію векселя;

• найменування, адресу, платіжні реквізити векселедавця (платника за векселем);

• вексельну суму;

• термін погашення векселя і термін його звертання до одержання організацією;

• дані про рух векселя (у випадку передачі по індосаменті вказують найменування, адресу і платіжні реквізити наступного векселедержателя; у випадку погашення векселя вказують реквізити платіжного доручення).

Аналогічним образом здійснюється реєстровий облік векселів виданих. У книзі реєстрації актів прийому-передачі векселів указують відомості:

• про дату складання акта;

• про того, від кого отримані чи кому передані векселі;

• номери і серії векселів;

• суми переданих векселів (окремо по кожному і загальну);

• суми виділеного ПДВ.

За кожним отриманим чи виданим векселем доцільно складати картку аналітичного обліку векселя. Картка заповнюється в бухгалтерії і служить для бухгалтерського обліку вексельних операцій. Якщо вексель передається по індосаменті, то в одній картці він спочатку обліковується як отриманий, а потім – як переданий, тому картки по виданих векселях заводять тільки у випадку видачі власних векселів.

Картки містять відомості за наступною структурою:

• бухгалтерський рахунок, субрахунок, аналітична позиція, на яких обліковується вексель;

• ПІБ і посади особ, що прийняли чи видали вексель від імені організації; причини одержання (видачі) векселя (з посиланням на реквізити договорів, товаросупроводжувальних документів, рахунків-фактур і т.п.);

• тип векселя, векселедавець і платник за векселем;

• відомості про авалістів;

• дата виписки векселя;

• відомості про відвантажувальні документи по продукції, що оплачена товарними векселями;

• величина заборгованості, забезпеченої векселем;

КАРТКА

аналітичного обліку_________________________________ векселя

^{Простого, переказного}

Бухгалтерський рахунок_____________________________________

Номер, найменування

	Дата
Виписки векселя
Платежу за векселем
Акцепту векселя

Номер вексельного бланку		Передача векселя до банку
Сума векселя		- На інкасо
			(дата)
Векселедавець		- На доміціляцію
			(дата)
Платник		- У забезпечення кредиту
			(дата)
Аваліст		Повернення векселя банком
			(дата)
Векселевласник		Протест за векселем
			(нотаріус, дата)
Умови процентів		Позов за векселем
			(місце, дата)
		Оплата векселя
			(сума, дата)

Бухгалтерські записи:

№ з/п	Зміст запису	Дебет	Кредит	Сума

Відповідальний за ведення картки ____________________________________

^{(посада, П.І.Б.)}

• вексельна сума; умови і сума нарахованих відсотків чи відомості про дисконт; рахунок, субрахунок, на який віднесені відсотки чи дисконт;

• дата передачі векселя в банк на інкасо, у забезпечення позики і т.п. (заповнюється тільки по отриманих векселях);

• дата повернення векселя банком, заставоутримувачем і т.п. (заповнюється тільки по отриманих векселях);

• відомості про протест векселя (нотаріус і дата);

• відомості про реалізацію векселя — вартість продажу, фінансовий результат від реалізації (заповнюється тільки по отриманих векселях);

• відомості про оплату (погашення) векселя — дата, сума, номер платіжного доручення.

На основі карток аналітичного обліку векселів щомісяця складаються оборотні відомості за обліку операцій з товарними векселями, у яких дані про їхній рух складаються за підсумками місяця і представляються за наступною структурою: Товарні векселі отримані (рахунки 182 і 34); Товарні векселі видані (рахунки 51 і 62):

• Сума постачання;

• Дисконти і відсотки;

• Разом вексельна сума;

• Суми, що надійшли чи перераховані в погашення векселів;

• Суми індосованих векселів.

У таблиці вказуються серія і номер кожного векселя, з якими протягом місяця здійснювалися будь-які операції (надходження, вибуття, нарахування доходу), а також залишок на початок і кінець місяця. Проводками, як правило, відображають тільки підсумкові значення показників таблиці, тобто відомість є регістром по збору й обробці інформації для бухгалтерських записів.

Основна вимога до аналітичного обліку – можливість нагромадження даних окремо про суми отриманих/виданих векселів і окремо відсотків по них у наступних розрізах:

• термін оплати наступив — не наступив;

• термін оплати: прострочений — не прострочений.

Організація синтетичного обліку розрахунків з векселями. Основною вимогою до синтетичного обліку вексельних операцій є окремий облік товарних і фінансових векселів.

Відповідно до Методичних рекомендацій облік розрахунків за допомогою векселів здійснюється в Журналі 3:

Розділ 1 – з кредиту рахунків:

18 “Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи”

34 “Короткострокові векселі отримані”

51 “Довгострокові векселі видані”

62 “Короткострокові векселі видані”

Розділ 2 – з кредиту рахунку 61 “Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язанннями”.

До Журналу 3 відкривають Відомість 3.4. аналітичного обліку векселів.

Облік векселів, які були придбані підприємством за договорами купівлі-продажу, відображається в Журналі 4 Розділ 2 за кредитом рахунків 14 “Довгострокові фінансові інвестиції” та 35 “Поточні фінансові інвестиції”. Також ведеться Відомість 4.2. аналітичного обліку фінансових інвестицій.

Підприємства також можуть формувати регістри синтетичного обліку за допомогою спеціалізованих комп’ютерних програм ведення бухгалтерського обліку.

Формують їх лінійно-позиційним способом, на кожен вексель відводять один рядок. Оскільки використовується спеціалізована бухгалтерська програма, то на запитання користувачів можна додавати будь-яку аналітику: векселе-давця, векселевласника, дату видачі / отримання, відсотка по векселю і т.і.

Організація відображення інформації про розрахунки за допомогою векселів у звітності.

На дату складання фінансової звітності по таких розрахунках в підприємства може формуватися дебіторська чи кредиторська заборгованість, або ж вартість придбаних векселів, що є фінансовими інвестиціями. Алгоритм відображення цієї інформації в Балансі такий:

Рахунок 14	“Довгострокові фінансові інвестиції”		Рядок 045	“Інші довгострокові фінансові інвестиції”
Рахунок 182	“Довгострокові векселі отримані”		Рядок 050	“Довгострокова дебіторська заборгованість”
Рахунок 34	“Короткострокові векселі отримані”		Рядок 150	“Векселі одержані”
Рахунок 35	“Короткострокові фінансові інвестиції”		Рядок 220	“Поточні фінансові інвестиції”
			Рядок 280	Баланс (Разом Актив)
Рахунок 51	“Довгострокові векселі видані”		Рядок 450	“Інші довгострокові фінансові зобов’язання”
			Рядок 470	“Інші довгострокові зобов’язання”
Рахунок 61	“Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями”		Рядок 510	“Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями”
Рахунок 62	“Короткострокові векселі видані”		Рядок 520	“Векселі видані”
			Рядок 640	Баланс (Разом Пасив)

Рис. 11.12. Відображення інформації про заборгованість по розрахункам

з використанням векселів в Балансі