15. Поняття грошово-кредитної політики

Грошово-кредитна політика – це комплекс взаємозв'язаних, скоордино-ваних на досягнення заздалегідь визна-чених соціально-економічних цілей, заходів щодо регулювання грошового ринку, які здійснює держава через центральний банк країни. Мета грош.-кред. політики – досягнення на націо-нальному ринку рівноваги, що характеризується повною зайнятістю та відсутнітю інфляції. Суть цієї політики полягає у регулюванні обсягів грошової пропозиції для стабілізації економіки. Грошово-кредитна політика зводи-ться до економічного регулювання через механізми зміни пропозиції (маси) грошей та їх ціни (проценти) на грошовому ринку. Збільшення пропозиції грошей, за інших рівних умов, зумовлює зниження процента та зростання інвестицій, а також зростання платоспроможного попиту на ринках. Головним суб’єктом грошово-кредитної політики є Центральний банк. Види грошово-кредитної політики: експансійна; рестрикцій на. При експан-сійній політиці допускається неконтро-льоване, довільне зростання пропозиції грошей, через що гроші стрімко «дешевіють». Наслідком такої політики неминуче стає інфляція, темпи якої швидко зростають, у зв'язку з чим її ще називають політикою інфляції. Більш доцільною і широко застосовуваною є політика повільного, контрольованого зростання грошової маси і м'якого зниження процента, завдяки чому інфляція підтримується на заданому рівні, Цю політику називають політикою дезінфляції. При політиці грошово-кредитної рестрикції допускається різке, не досить зважене, обвальне скорочення пропозиції грошей, внаслідок чого гроші стрімко «дорожчають», сукупний попит скорочується, провокуючи зниження рівня цін і різке падіння економічної активності. Цю політику називають політикою дефляції. Зважаючи на її негативні наслідки, уряди стараються уникати відвертої політики дефляції, а допускають лише повільне і незначне скорочення пропозиції грошей та рівня процента, яке називають політикою рефляції. Інструменти грошово-кредитної полі-тики - це такі регулятивні заходи (прийоми, методи), які перебувають у повному розпорядженні центрального банку, безпосередньо ним контролю-ються і використання яких впливає на цільові орієнтири грошово-кредитної політики.Інструменти грошово-кредит-ної політики: інструменти прямої дії (адміністративні) та опосередкованої, непрямої дії (ринкові). Інструменти прямої дії - це регулятивні заходи центрального банку, що мають форму обмежень, лімітів, директив. Інстру-менти опосередкованої дії - це регулятивні заходи впливу центрального банку на грошовий ринок шляхом формування на ринку відповідних умов, які визначають подальшу поведінку суб'єктів ринку. Інструменти опосе-редкованої дії ще називають ринковими, оскільки, застосовуючи їх, центральні банки проводять операції за ринковими цінами і на добровільних засадах. ЦБ використовує такі інструменти: операції на відкритому ринку, зміну норми обов’язкових резервів; зміну облікової ставки; регулювання імпорту та експорту капіталу; регулювання валютної політики.