15. Біметалізм і його різновидності

Біметалізм (лат. bis – двічі та metallum – метал) – грошова система, за якої за сріблом та золотом (двома металами) законодавче закріплюється роль грошей, а монети, які карбують з цих металів, виконують усі функції загального еквівалента.

Біметалізм існував у середньовіччі, особливого поширення набув у період первісного накопичення капіталу та на нижчій стадії розвитку капіталізму (XVI – перша половина XIX ст.). У другій половині XIX ст. роль загального еквівалента монопольне закріпилася за золотом.

Розрізняють два види біметалізму:

• паралельні валюти, коли співвідношення між срібними та золотими монетами складається залежно від ринкової вартості цих металів,

• подвійна валюта, коли співвідношення курсів срібних та золотих монет встановлює держава.

Біметалізм суперечив природі грошей як єдиного загального еквівалента, незважаючи на формальну рівність золота та срібла, роль грошей більшою мірою виконувало золото. У давні часи роль активного еквівалента виконувало срібло (Рим, Греція, Єгипет, Вавилон, Ассирія) та золото (Китай, Індія та ін.). Спочатку, коли золото видобувалось у самородках, воно коштувало дешевше, ніж срібло. Згодом витрати на видобуток золота зросли, і воно стало дорожчим за срібло у середні віки – в 10-13 разів. У середині XIX ст. срібло дуже знецінилося, що спонукало слідом за Великобританією деякі європейські країни (Німеччину, Францію та ін.) до переходу спочатку від срібного монометалізму до біметалізму, а пізніше – до золотого монометалізму. Це спричинило демонетизацію значної маси срібла, подальше його знецінення. Суперечливість та нестійкість біметалізму як грошової системи, переваги золота як грошового матеріалу порівняно зі сріблом зумовили перехід у другій половині XIX ст. до золотого монометалізму. На початку XX ст. ринкова вартість 1 г срібла становила 1/38-1/39 частину 1 г золота. Срібло зберігало свою роль грошового товару переважно в Китаї, Ірані, Афганістані.

15. Монометалізм і його різновидності

Монометалізм — це форма саморегульованої грошової системи, у якій роль грошей виконує один грошовий метал. Банкноти підлягали обміну на цей грошовий метал. Починаючи з кінця XIX ст., найпоширенішою грошовою системою у світі став золотий монометалізм, який існував у трьох видах: золотомонетний стандарт; золотозливковий стандарт; золотодевізний стандарт. Найдосконалішим видом золотого монометалізму вважається золотомонетний стандарт, який використовувався в XIX— XX ст. Золотомонетний стандарт — це вид золотого монометалізму7, для якого характерне виконання золотом усіх функцій грошей, карбування і обіг золотих монет із фіксованим золотим вмістом, вільний обмін паперових грошей на золото. Запровадження золотомонетного стандарту вимагало від кожної країни-учасниці конвертування внутрішньої валюти в золото за фіксованим курсом. Жодних міжнародних норм не існувало, а основою валютних курсів був золотий паритет. Золотомонетний стандарт являв собою найстабільнішу саморегульовану грошову систему. Завдяки системі відкритого карбування монет золотомонетний стандарт забезпечував відносну стабільність вартості грошей при гнучкому- забезпеченні динамічно зростаючих потреб обігу в засобах платежу. Стабільність національних грошових одиниць та валютних курсів сприяла розвитку вільного ринку, кредитних відносин, міжнародної торгівлі, руху капіталів і зростанню обсягів виробництва. Використання золотомонетного стандарту вимагало від держав значних обсягів золотих запасів у центральних емісійних банках для забезпечення потреб обігу золотими монетами. З метою зменшення маси золотих монет в обігу широко емітуватися паперові банківські білети, активно розвивалася депозитна форма грошей і безготівкові розрахунки. Перша світова війна істотно вплинула на грошово-кредитні системи країн. Зростання бюджетних дефіцитів, покриття їх позиками та емісією грошей — все це спричинило зростання в обігу грошової маси, яка значно перевищила золоті запаси емісійних банків. Під час війни випуск золотих монет в обіг призупинився в більшості країн (крім США та семи латиноамериканських країн), наявна золота монета була частково вилучена державними органами, а частково осіла як скарб. Після війни лише США зберегли золотомонетний стандарт. По закінченні світової війни інфляція в ряді країн посилилася. Певна стабілізація економіки відбулась у 1924—1928 pp. Із метою підтримання національних валют у країнах Європи проводилися грошові реформи (1924—1929 pp.). Під час грошових реформ повернення до золотого стандарту відбулося у двох нових видах: золотозливкового та золото девізного стандарту. Також після війни золотомонетний стандарт не було відновлено в країнах Європи, і ті з них, які мати достатні золоті запаси (зокрема Велика Британія і Франція) запровадили золотозливковий стандарт. Золотозливковий стандарт — це вид золотого монометалізму, для якого характерні відсутність в обігу золотих монет, заборона на їх вільне карбування, обмін банкнот лише на стандартні золоті зливки. Зояотозливковий стандарт використовувався переважно для міжнародних розрахунків. Більшість країн у післявоєнний час не змогли відновити золотий монометалізм навіть у такій "урізаній" формі й запровадили систему золотодевізного стандарту. Золотодевізний стандарт — це вид золотого монометалізму, для якого характерні відсутність в обігу золотих монет та їх вільного карбування, здійснення обміну банкнот на золото через обмін на іноземну валюту (девізу), яка, в свою чергу, обмінюється на золото. У такий спосіб зберігався непрямий зв'язок грошових одиниць тридцяти країн світу із золотом. Система золотодевізного стандарту була юридично оформлена рішенням Генуезької конференції (1922 p.). Світова економічна криза (] 929—1933 pp.) призвела до скасування золотого монометалізму, масового знецінення валют і зумовила перехід грошово-кредитних систем світу від саморегульованих до регульованих грошових систем:. Регульовані грошові системи — тип грошових систем, які базуються на обігу паперових і металевих грошових знаків, які не мають власної внутрішньої вартості. Регулювання полягає в механізмі грошового обігу: емісія грошових знаків повністю монополізована державою, яка забезпечує сталість емітованих грошових знаків, регулює пропозицію грошей відповідно до потреб обігу в засобах обігу, а курс валют формується на базі паритету їхньої купівельної сили. Регульовані грошові системи розрізняються за такими класифікаційними ознаками: за характером регулювання пропозиції грошей; за характером економічної системи, в межах якої здійснюється грошовий обіг; за характером регулювання валютних відносин. За характером регулювання пропозиції грошей виділяються такі види грошових систем: паперово-грошового обігу — вид регульованої грошової системи, для якої характерна бюджетна емісія для покриття бюджетного дефіциту. Бюджетна емісія в системі паперово-грошового обігу виступає у двох формах: а) грошові знаки емітуються державним казначейством у формі казначейських білетів; б) грошові знаки емітуються центральним емісійним банком у формі банківських білетів; кредитного обігу — вид регульованої грошової системи, для якої характерний випуск і рух грошових знаків, що виникають на основі кредиту. Кредитними принципами є забезпеченість та повернення коштів, що створює реальну можливість утримувати кредитну емісію на рівні реального попиту на гроші. За характером економічної системи, в межах якої здійснюється грошовий обіг, виділяються такі види грошових систем: —неринкова — вид регульованої грошової системи, яка характеризується адміністративними методами регулювання грошового обігу (розмежування сфер готівкового і безготівкового грошового обігу, заборона певних грошових операцій, здійснення контролю за грошовими операціями суб'єктами економічних відносин, лімітування кредитів тощо); —ринкова — вид регульованої грошової системи, яка характеризується наявністю регулювання грошового обігу на основі використання економічних методів впливу на обсяг, динаміку і структуру грошової маси. За характером регулювання валютних відносин виділяються такі види грошових систем: відкрита — вид регульованої грошової системи, яка характеризується відсутністю обмежень на проведення валютних операцій юридичними та фізичними особами, повною конвертованістю національної валюти, високою організованістю валютного ринку; закрита — вид регульованої грошової системи, яка характеризується використанням валютних обмежень, неконвертованістю національної валюти, обмеженням ринкового механізму формування валютного курсу.