23. Вчення Жана Бодена про державу

Теоретичне обґрунтування пріоритету держави, загальнодержавних інтересів, що стоять вище релігійних звад, започаткував видатний французький політичний мислитель Жан Боден (1530 —1596). У своїй головній праці «Шість книг про державу», незабаром популярній в Європі, виклав погляди на державу і принципи управління (принцип правового управління, поняття суверенітету), вчення про громадянина і суспільне благо, дав типологію державних форм.

Відкривається праця дефініцією держави. За Боденом, «держава є здійснення суверенною владою справедливого управління багатьма родинами і тим, що знаходиться в їх загальному володінні». Держава в нього — правове управління на основі справедливості і законів природи.

Підставою й осередком держави у Бодена є сім´я, з яких і походить держава. Держава — сукупність сімей, а не індивідів: народ, що складається з родин, не вмирає. За своїм статусом глава родини — прообраз і відображення саме державної влади. Держави засновуються за примусом найсильніших або ж внаслідок договору. Головна мета справедливого управління державою — вище благо держави і приватної особи, людини і громадянина. «Не повинно бути ніяких приводів для виступу проти держави». Вона — суверенна. Ж. Боден виділяє п´ять ознак суверенітету: право верховної влади видавати і скасовувати закони; вирішувати питання війни і миру; призначати посадових осіб; здійснювати верховний суд і право помилування; чеканити монету, установлювати міри і ваги, стягувати податки. Суверен видає закони, але не створює права: право «несе із собою справедливість, а закон — наказ». Право само виступає метою буття держави. Закон — наказ суверена. Ж. Боден відкидає поширений поділ форм держави на правильні і неправильні. На його думку, це — суб´єктивна оцінка. До демократії й аристократії Боден відносився негативно. Ж. Боден прагнув до гармонійної справедливості. Вона для нього означає врахування права й інтересів кожного, розподіл нагород і покарань, свободу совісті і віротерпимість. Адже, «чим більше піддається насильству воля людей, тим більше вона не­поступлива».

24. Ідеальний державно-правовий устрій«Утопії» Томаса Мора та «Місто Сонця» Том-мазо Кампанелла

Найбільш відомі перші соціалістичні проекти майбутнього створили Томас Мор (1478—1535) у творі «Утопія» (1516) і Том-мазо Кампанелла (1568—1639) у своєму творі «Місто Сонця» (1623). Вони були написані на захист політичної програми гуманістів, їх уявлень про «республіку вчених», але відображали й політичні ідеали соціальних низів. Автор «Утопії» — англійський правознавець, парламентарій, наприкінці життя навіть лорд-канцлер — на початку твору дає різку критику соціальних і державно-правових порядків сучасної цивілізації. Корінь усіх соціальних зол, на думку Мора, — приватна власність, гострі соціальні протиріччя, панування багатіїв і злидні мас. Вони породжують злочинність, криваве законодавство: суспільство саме створює злодіїв і карає їх. «Справді, — пише Мор, — злодію призначають тяжкі і жорстокі муки, тоді як набагато скоріше варто було б подбати про засоби до життя, щоб нікому не було жорстокої необхідності спершу красти, а потім гинути». Поки існує приватна власність, немає перспектив на видужання суспільства. Вихід один: «повне знищення приватної власності».

Нинішня держава, писав Мор, ніщо інше, як змова багатіїв, що ратують під ім´ям і вивіскою держави про свої особисті вигоди. їх хитрування і стають законами. Звідси складність і заплутаність законодавства, охорона його найжорстокішими покараннями.

«Найкращий стан держави» представлено на о-ві Утопія (від грецьк. — «місце, якого нема»). Це — модернізована республіка за зразком античних чи середньовічних міст-республік, скоріше унітарна, що складається з 54 міст «з однаковою мовою, нравами, установами і законами». Усі посади тут виборні і на певний строк. Філарх обирається від кожних ЗО родин на рік; на чолі кожних з десяти філархів з їхніми сімействами обирається про-тофіларх (транібор) з числа вчених. Вони й утворять міський сенат, очолюваний князем, який також обирається філархами міста з кандидатів, запропонованих народом. Посада князя незмінювана, якщо тільки він не запідозрений у прагненні до тиранії. Найбільш важливі справи міста вирішуються зборами філархів, що доводять суть справи до відома своїх сімейств і потім їх рішення повідомляють міському сенату. «Іноді справа переноситься на збори всього острова». Раз на рік збирається сенат Утопії (по три представника від кожного міста) для обговорення загальних справ держави. Органи влади Утопії здійснюють загальне керівництво народним господарством, освітою і вихованням. Саме тому міський сенат обирається з учених. З їх же числа вибирають послів, духівництво, главу держави.

Для всіх утопійців суспільна праця обов´язкова (6 год. на день). Усі чоловіки і жінки займаються землеробством, ремеслами, змінюючи по черзі заняття і місце проживання (кожні 2 роки — з міста в село і навпаки).

Т. Мор підкреслює демократизм і дружелюбність утопійців. Жоден чиновник не виявляє пихатості і не вселяє страху: «їх називають батьками, і вони поводяться гідно». Там «кожному дозволяється належати до тієї релігії, яка йому подобається; якщо ж він буде намагатися навернути до неї інших, то може влаштовувати це тільки мирним шляхом, силою доказів». На острові панує повна згода, викоренені честолюбство, розбрат та інші пороки, породжені приватною власністю. Соціалістичні ідеї Т. Мора розвивав Т. Кампанелла. Будучи домініканським ченцем, за участь у підготовці повстання проти іспанського ярма він провів у в´язницях близько 27 років, де і написав у числі інших твір «Місто Сонця».

Своєрідне і право в Утопії. Панування суспільної власності, дружелюбність і демократизм утопійців пояснюють нечисленність злочинів, відсутність потреби у складному законодавстві. «За словами утопійців, — пише Т. Мор, — усі закони видаються тільки заради того, щоб нагадати кожному про його обов´язок». Крім того, зауважує він, «вони визнають усякий закон тим більше справедливим, чим простіше його тлумачення...Утопійці вважають найвищою мірою несправедливим зв´язувати яких-небудь людей такими законами, чисельність яких перевершує можливість їх прочитання чи їх темнота — доступність розуміння для всякого».

Суспільний лад Міста Сонця відрізняється зовсім новою організацією державної влади. Тут влада і управління грунтуються на трьох принципах: організація виробництва і розподілу, керування вихованням громадян; першорядну роль у здійсненні влади і управління грають учені; новий суспільний лад вимагає участі народу в управлінні державою.

Вчені і фахівці певних галузей народного господарства, знань чи мистецтв утворюють централізовану ієрархію виконавчих посад. На чолі управлінської піраміди — верховний правитель «Сонце» (Метафізик). Він є главою світської і духовної влади, знаючись у всіх науках, мистецтвах, ремеслах. Його влада не пожиттєва, він може бути змінений солярієм, що перевершує правителя в знаннях, здатності керувати державою. При ньому діють три співправителі — Міць, Мудрість і Любов. Перший відає всім, що стосується війни і миру. Віданню Мудрості підлягають мистецтва, ремесла і науки, посадові особи і вчені, навчальні заклади. Любов керує народженістю, вихованням, сіль­ським господарством і т. п. За твердженням Кампанелли, солярії багаті й одночасно бідні. Багаті, тому що в них є усе. Бідні, тому що в них немає ніякої власності. Солярії стверджують, пише він, що крайня убогість робить людей негідниками, хитрими, злодіями, а багатство — пихатими, невігласами, зрадниками і т. п. Однак соціальна рівність і свобода людей тут доводиться до зрівнялівки (загальні трапези, їжа й одяг, житла, заняття). Суспільна праця соляріїв займає не більш 4 год. на день. Весь інший час вони присвячують приємним заняттям науками, співбесідам, розвитку розумових і ті­лесних здібностей. Державний устрій і порядки в Місті Сонця Кампанелла називає «зразком для посильного наслідування».