- •5. З агальна характеристика політико-правової ідеології Стародавньої Греції
- •6. Вчення Платона про державу і право
- •8. Загал. Хар-ка політичної і правової думки в Старод Римі.
- •9 Політико-правова ідеологія раннього християнства
- •10. Вчення Цицерона про державу і право
- •11. Політико-правові погляди Аврелія Августина
- •12 Загальна характеристика політико-правової думки західно-европейського середньовічного суспільства.
- •17. Основні напрями політико-правової ідеології в період утворення централізованої держави
- •18. Політична концепція - "Москва - третій Рим ".
- •19. Політична думка в Україні за литовсько-польської і польсько-литовської доби (XIV - перша половина XVII ст.).
- •21. Політична доктрина Ніколо Макіавеллі
- •22. Політичні і правові ідеї Реформації Мартін Лютер та Жан Кальвін
- •23. Вчення Жана Бодена про державу
- •24. Ідеальний державно-правовий устрій«Утопії» Томаса Мора та «Місто Сонця» Том-мазо Кампанелла
- •25. Теорія природного права: зміст та загальна спрямованість.
- •26. Вчення Гуго Гроція про державу і право
- •27. Політико-правове вчення Томаса Гоббса
- •28. Вчення Дж. Локка
- •29. Ідеї про державу і право Петра Могили
- •30. Вчення про державу і право в Росії в перід укрілення абсолютизму. Симеон Полоцький.
- •31.Погляди на державу і право ф. Прокоповича . Йог ідея філософа на троні.
- •32. Політико-правові ідеї Української гетьманської держави (17 -18 століття)
- •34.Політико -правове вчення ш.Монтеск`е.
- •35.Політико -правове вчення Жан Жак Руссо
- •36.Політико -правове вчення сша в періодборотьби за незалежнысть.
- •42 Політико-правове вчення марксизму
- •43 Органічна теорія Спенсера
- •44 Теорія насильства Гумпановича
- •45 Вчення р. Ієрінга
- •53.Політико-правова ідеологія націонал-соціолізма
- •54.Теорія бюрократії Макса Вебера.
- •56. Теорія еліт г. Моска
- •57. Нормативна теорія права Ганса Кельзена.
- •58. Сучасні теорії природного права: феноменологізм.
- •58, 59, 60, 61. Сучасні теорії природного права
- •58, 59, 60, 61. Сучасні теорії природного права
- •62. Соціологічна юриспруденція.
57. Нормативна теорія права Ганса Кельзена.
Нормативізм - одна з найважливіших юридичних шкіл. На початку XX ст.. нормативізм, реагуючи на кризу, що склалася в правосвідомості, поставив запитання: чи можлива юриспруденція як наука і який повинен бути в цьому випадку її метод? Відповідь: щоб стати особливою наукою, правознавство повинно мати свій особистий об'єкт вивчення, не змішуючи його з матеріалом інших наук, свій особистий юридичний метод, свої особисті відправні гіпотези.
Своїми витоками нормативна теорія права має юридичний позитивізм XIX ст. (Дж. Остін). її родоначальником був австрійський юрист Ганс Кельзен (1881—1973), з 1940 р. жив у США. Його основна праця «Чиста теорія права» (1934 р., 2-е розширене вид. 1960 р.) містить виклад суті нормативізму, поглядів на державу і право.
Класичну трактовку і сформовану концепцію нормативізму подав у своїх працях Ганс Кельзен (1881 1973 рр.), професор державного права і філософії права Віденського (1911-1930 рр.). Кельнського (1930-1933 рр.) університетів. Коли до влади в Австрії прийшли фашисти, Кельзен емігрував до Швейцарії, де викладав право в Женевському університеті (1933-1940 рр.), а потім переїхав до США, був професором Каліфорнійського університету до самої смерті.
Головні положення свого "чистого вчення про право" або "чистої теорії права" Кельзен сформулював ще до початку Першої світової війни в роботі "Основні проблеми державно-правових вчень". Потім були доповнення в 1922 р., у 1934 р., а в 1960 р. вийшло 2-го розширене видання. Під цією назвою пропонувалася нова теорія позитивного, тобто і діючого права, яка в забезпечення своєї "чистоти" відмовляється заздалегідь від пізнавальних зусиль стосовно всіх елементів, що є далекими від позитивного права.
Предмет вивчення теорії права ("загальної теорії права") складають законодавчі норми, їх елементи, їх взаємини, правопорядок як ціле, його структура, відносини між різними правопорядками і, нарешті, єдність права в позитивних законних порядках (правопорядках). Ціль теорії - забезпечити юриста, насамперед суддю, законодавця і викладача розумінням і описом позитивного права (законодавства) їх країни. Ця теорія не повинна піддаватися впливові мотивів і пристрастей. Завдання науки описувати свій об'єкт, яким він є, а не пропонувати, яким він має бути.
Реальністю у науці права не є природа. Існує потреба і необхідність відокремити науку права від політики. Одна із найважчих задач загальної теорії права - визначити специфіку її реальності і показати розбіжності між реальністю законів і природи. За тлумаченням Кельзена, правова реальність - у позитивності закону (наприклад, розбіжність реальності закону на відміну від ідеальності закону як мети політики). Реальність, тобто саме існування позитивного права, не залежить від своєї відповідності чи невідповідності справедливості чи "природним" правам.
У трактуванні співвідношення права і влади, права і держави позитивістська традиція проступає найбільш чітко, особливо у висновку про те, що право, відповідно до чистої теорії права, - "специфічний порядок чи організація влади".
Держава виступає у двох вимірах - як панування і як право. Сприйняття держави, за Кельзеном, найбільш плідне там, де держава представляє відносини, за яких "деякі" наказують і правлять, а інші підкоряються і керуються.