70. Правова характеристика договору страхування. Зміст страхового зобов’язання.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов’язані з:

1. життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2. володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

3. відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Сторонами договору страхування є страховик і страхувальник. Проте учасників може бути й більше. Страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страх.діяльності. Страхувальником може бути фізична і юридична особа.

Договір страхування укладається у письмовій формі. Він може укладатися шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифікату).

Страхове зобов’язання:

Обов’язки страховика:

1. ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

2. протягом 2 робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові;

3. у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором;

4. відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором.

5. не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом.

Обов’язки страхувальника:

1) своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором;

2) при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику;

3) при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним;

4) вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшення;

5) повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором. 2. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов'язки страхувальника.

70. Поняття та види транспортних договорів

Транспортними договорами називаються договори з перевезення вантажів, пасажирів і багажу, а також інші договори з надання транспортних послуг, які пов'язані з перевезенням або спрямовані на переміщення вантажів іншим способом. (ст..908ЦК)

1. Договір перевезення вантажу: За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

2. Договір перевезення пасажиру та багажу: За договором перевезення пасажиру одна сторона (перевізник) зобов’язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу – також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов’язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу-також за його провезення.

3. Договір чартеру (фрахтування): За договором чартеру(фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов’язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з ін.метою, якщо це не суперечить закону та ін.нормативно-правовим актам.

4. Перевезення транспортом загального користування: Перевезення, що здійснюється юридичною особою, вважається перевезення транспортом заг.користування, якщо із закону, інших нормативно-правових актів або ліцензії, видіної цій організації, випливає, що вона має здійснювати перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти за зверненням будь-якої особи.

5. Договір транспортного експедирування: З договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони(клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.