Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ПРАВО-БІЛЕТИ.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
674.3 Кб
Скачать
  1. Джерела договірного права України

Договірне право – сукупність правових норм, які встановлюють принципи договірних відносин, правила та порядок укладання договорів, зміст договорів, порядок їх виконання, правові наслідки неналежного виконання договірних зобов’язань та способи захисту порушених прав сторін договору.

Проблеми визначення правової природи ДП, його джерел та форм, є найбільш дискусійним. Одні науковці стверджують, що ДП є монопольним інститутом цивільного права, другі – переконані, що воно є комплексним правовим інститутом (цілісною нормативною підсистемою комплексного характеру), треті – вважають, що ДП має міжгалузеву природу, а в межах кожної із галузей права, що містить у своєму правовому інструментарії договір, слід виокремлювати галузевий інститут договору.

Джерела ДП

  1. Конституція України

  2. Цивільний кодекс (книга 5 «зобов’язальне право»)

  3. Господарський кодекс (розділ 4 «Господарські зобов’язання»)

  4. Земельний кодекс

  5. Кодекс торговельного мореплавства України

  6. Закон про «Фінансовий лізинг»

  7. Закон «Про оренду державного і комунального майна»

  8. Закон «Про приватизацію державного майна»

  9. Закон «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньо-економічної діяльності

  10. Укази Президента

  11. Постанови КМУ

  12. Міжнародні договори (ст.10 ЦК)

Конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, 1980 р.

Договірні відносити регулюються нормами договірного права як інституту цивільного і господарського права, який упорядковує відносини у сфері виробництва матеріальних і духовних благ та їх привласнення.

  1. Поняття і значення договору у господарській діяльності

Господарський договір – (правовий документ), це домовленість суб’єктів господарювання, що спрямована на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань суб’єктів господарювання.

Термін "господарський договір" використовується в таких значеннях:

а) як угода (правочин), що породжує права та обов'язки учасників господарських відносин;

б) як зобов'язання сторін (учасників господарських відносин), що ґрунтується на укладеній ними угоді;

в) як правовий документ, в якому фіксується факт угоди та зміст зобов'язання сторін.

Основним є друге значення господарського договору, а перше і третє - відіграють допоміжну (обслуговуючу) роль.

Поняття господарського договору визначається за допомогою його ознак, що дозволяють відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних).

Функції договору:

  • Регулятивна

  • Координаційна (договір є засобом узгодження дій сторін договору)

  • Інформаційна(інформація про правове становище)

  • Контрольна(договір-засіб контролю за ефективністю діяльності суб’єктів господарювання)

  • Гарантійна (договір містить правові гарантії виконання зобов’язань-неустойка,порука,гарантія тощо)

  • Правозахисна (забезпечує захист прав учасників договору).

Господарський договір виконує також функцію планування ~ як господарських зв'язків, так і поточної діяльності суб'єктів господарювання. Як інструмент планування договір використовується на різних рівнях: загальнодержавному, регіональному (щодо територіальних громад) і локальному (внутрішньофірмове планування). Плануючи свою діяльність, суб'єкт господарювання насамперед орієнтується на попит щодо результатів своєї діяльності (продукції, робіт, послуг).

Відповідно до ст. 67 ГК України за допомогою договору у сфері господарювання здійснюється опосередкування відносин між суб'єктами господарювання, а також цих суб'єктів з іншими організаціями та громадянами. Саме господарські договори є основною підставою виникнення зобов'язань між учасниками господарських відносин, що забезпечує можливість координації їх діяльності, узгодження інтересів, досягнення компромісу з метою отримання певних взаємовигідних для сторін господарських результатів.

Про наявність у господарського договору такої функції, як узгодження економічних інтересів сторін договірного зв'язку з загальногосподарськими інтересами, свідчать положення ч. 2 ст. 193 ГК України щодо обов'язку сторін договору вжити всіх заходів, необхідних для виконання договірних зобов'язань, з урахуванням інтересів іншої сторони та загальногосподарського інтересу.