11 Клас література XX ст.

ПАВЛО ТИЧИНА (1891-1967)

Народився в с. Пісках, що на Чернігівщині, у родині дяка, помер у м. Києві.

Поет, дійсний член Академії наук України (з 1929 р.), міністр освіти України (1943-1948).

Найвідоміші твори: збірки поезій «Соняшні кларнети», «Замість сонетів І октав», «Плуг», «Вітер з України», поеми «Похорон друга», «Сковорода».

О, панно Інно, панно Інно! Я — сам. Вікно. Сніги... Сестру я Вашу так любив — Дитинно, злотоцінно. Любив? — Давно. Цвіли луги... О, панно Інно, панно Інно, Любові усміх квітне раз —

ще й тлінно. Сніги, сніги, сніги...

Я Ваші очі пам'ятаю,

Як музику, як спів.

Зимовий вечір. Тиша. Ми.

Я Вам чужий — я знаю.

А хтось кричить: «Ти рідну стрів!»

І раптом — небо... шепіт гаю...

О ні, то очі Ваші. — Я ридаю.

Сестра чи Ви? — Любив...

* * *

Арфами, арфами — золотими, голосними обізвалися гаї Самодзвонними:

Йде весна

Запашна,

335

336

Квітами-перлами Закосичена.

МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ (1895-1964)

Думами, думами —

наче море кораблями, переповнилась блакить Ніжнотонними:

Буде бій!

Вогневий!

Сміх буде, плач буде

Перламутровий...

Стану я, гляну я —

скрізь поточки, як дзвіночки, жайворон,

як золотий, З переливами: Йде весна Запашна, Квітами-перлами Закосичена. Любая, милая —

чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям вкрай Там за нивами: Ой одкрий Колос вій!

Сміх буде, плач буде Перламутровий...

* * *

Ви знаєте, як липа шелестить

у місячні весняні ночі?

«Кохана спить, кохана спить,

піди збуди, цілуй їй очі.

Кохана спить...» Ви ж чули ж бо: так липа шелестить.

Ви знаєте, як сплять старі гаї? — Вони все бачать крізь тумани.

Ось місяць, зорі, солові...

«Я твій», — десь чують дідугани.

А солов'ї!.. Та ви вже знаєте, як сплять гаї!

Народився в м. Києві в родині вченого, помер у м. Києві після тяжкої хво­роби, похований на Байковому цвинтарі.

Поет, перекладач, літературознавець.

Найвідоміші твори: збірки поезій «На білих островах», «Під осінніми зоря­ми», «Крізь бурю і сніг», «Троянди й виноград», «Голосивська осінь».

Молюсь і вірю. Вітер грає...

Молюсь і вірю. Вітер грає І п'яно віє навкруги, І голубів тремтячі зграї Черкають неба береги.

І ти смієшся, й даль ясніє, І серце б'ється, як в огні, І вид пречистої надії Стоїть у синій глибині.

Кленусь тобі, веселий світе, Кленусь тобі, моє дитя, Що буду жити, поки жити Мені дозволить дух життя!

Ходім! Шумлять щасливі води, І грає вітер навкруги, І голуби ясної вроди Черкають неба береги.

338

Микола хвильовий

(1893-1933)

Справжнє ім'я — Микола Григорович Фітільов.

Народився в с. Тростянці, що на Харківщині (нині Сумська область), у сім'ї вчителів, помер у м. Харкові.

Письменник, ініціатор лгтературної дискусії 1925-1928 рр. («Геть від Москви! Дайош психологічну Європу!»).

Найвідоміші твори: збірка прозових творів «Сині етюди» (оповідання «Мати», «Солонський яр», «Кіт у чоботях»), новела «Я (Романтика)», повість «Санато-рійна зона», роман «Вальдшнепи», памфлети «Камо грядеши?» і «Думки проти течи».