Тема 9. Грошово-кредитна політика Методичні рекомендації до вивчення теми

Розглядаючи економічний зміст грошово-кредитної політики, слід зосередити увагу на тому, що вона представляє комплекс взаємозв’я­заних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених соці­ально-економічних цілей, заходів щодо регулювання грошового рин­ку, які здійснює держава через центральний банк країни. У такому визначенні сутність грошово-кредитної політики пов’язується з певни­ми суспільними цілями, з певним монетарним механізмом їх досяг­нення (регулювання грошового ринку), із конкретною інституційною структурою, відповідальною за її проведення. Кожний із цих атрибу­тів конкретизується в законодавчих і нормативних актах держави.

Сама назва цієї політики як грошово-кредитної зумовлена двома чинниками, які традиційно використовувалися в регулятивній прак­тиці центральних банків:

• спрямуванням її на регулювання грошової маси (пропозиції гро­шей) через емісійний механізм;

• забезпеченням регулювання пропозиції грошей через кредитний механізм.

Ключовим суб’єктом монетарної політики є держава, яка відпові­дає за створення в країні найсприятливіших для економічного і соці­ального розвитку монетарних умов.

Об’єкти монетарної політики можна розділяти на віддалені (кінце­ві) та наближені (безпосередні). Віддаленими є реальний сектор еко­номіки та соціальна сфера, адже саме задля забезпечення їх належного розвитку здійснюється грошово-кредитне регулювання. Безпосеред­німи об’єктами виступають ті змінні грошового ринку, через які моне­тарні імпульси здійснюють вплив на віддалені об’єкти. Це, зокрема, маса грошей, ціна грошей, валютний курс. На масу грошей вплив здійснюється через зміну пропозиції грошей, на ціну грошей та валют­ний курс – через зміну попиту і пропозиції грошей.

Грошово-кредитну політику можна класифікувати за кількома критеріями. Найбільш поширеною є класифікація за спрямованістю та мірою впливу регулятивних заходів на пропозицію грошей. За цим критерієм, зазвичай, виділяють два типи: політику монетарної експансії та політику рестрикції, які є крайніми, протилежними за спрямова­ністю дії варіантами з усіх можливих механізмів регулювання про­позиції грошей. Але між ними можуть бути проміжні варіанти таких механізмів – політика рефляції та політика дезінфляції.

План практичного заняття 9

1. Економічний зміст грошово-кредитної політики.

2. Завдання та цілі грошово-кредитної політики.

3. Передавальний механізм та ефективність грошово-кредитної по­літики.

4. Типи (різновиди) грошово-кредитної політики.

Питання для самостійного вивчення

1. Призначення НБУ при здійсненні грошово-кредитної політики.

2. Передавальний механізм та ефективність грошово-кредитної по­літики.

3. Охарактеризуйте діяльність установ, що беруть участь у збіль­шенні пропозиції грошей.

Тестові завдання

1. Грошово-кредитна політика – це…

1. сукупність заходів у сфері грошового обігу та кредитних відносин;

2. діяльність держави, спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків і порядку виконання угоди з валютними цінностями;

3. сукупність заходів щодо регламентації грошового обороту в країні.

1. Грошово-кредитна політика здійснюється з метою:

1. забезпечення безінфляційного грошового обігу;

2. регулювання економічного зростання, стримування інфляції, забезпечення зайнятості та збалансування платіжного балансу;

3. кредитування економіки та регулювання грошової маси.

2. Який орган державної влади щорічно інформує НБУ про напря­ми грошово-кредитної та валютної політики, розробленої ним на нас­тупний рік і на більш тривалий період?

1. президент;

2. прем’єр-міністр;

3. ВРУ;

4. Міністерство фінансів України.

2. Основним об’єктом грошово-кредитного регулювання з боку центрального банку є:

1. сукупна грошова маса, від розміру якої залежить динаміка ос­новних показників розвитку економіки;

2. обмеження обсягу кредитних операцій, підвищення рівня відсот­кових ставок і гальмування темпів зростання грошової маси в обороті;

3. розширення обсягів кредитних операцій, зниження рівня відсот­кових ставок і загальне зростання грошової маси.

2. Головним суб’єктом грошово-кредитної політики в Україні є:

1. Уряд;

2. Міністерство фінансів;

3. НБУ.

2. Рестрикційна грошово-кредитна політика (політика «дорогих» грошей) спрямована на:

1. обмеження обсягу кредитних операцій, підвищення рівня відсот­кових ставок і гальмування темпів зростання грошової маси в обороті;

2. згладжування різких коливань фаз економічного циклу;

3. подолання спаду виробництва та пожвавлення ділової активнос­ті завдяки стимулюванню інвестиційних процесів і збільшенню пла­тоспроможного попиту на товари та послуги.

2. Рестрикційна грошово-кредитна політика застосовується з метою:

1. обмеження обсягу кредитних операцій, підвищення рівня відсот­кових ставок і гальмування темпів зростання грошової маси в обороті;

2. згладжування різких коливань фаз економічного циклу, боротьби з інфляцією та для стабілізації грошової системи;

3. пожвавлення ділової активності завдяки стимулюванню інвести­ційних процесів і збільшенню платоспроможного попиту на товари та послуги.

2. Експансіоністська грошово-кредитна політика спрямована на:

1. обмеження обсягу кредитних операцій, підвищення рівня відсотко­вих ставок і гальмування темпів зростання грошової маси в обороті;

2. розширення обсягів кредитних операцій, зниження рівня відсот­кових ставок і загальне зростанням грошової маси;

3. подолання спаду виробництва та пожвавлення ділової активності завдяки стимулюванню інвестиційних процесів і збільшенню плато­спроможного попиту на товари та послуги.

2. Політика грошової експансії застосовується з метою:

1. подолання спаду виробництва та пожвавлення ділової активності завдяки стимулюванню інвестиційних процесів і збільшенню плато­спроможного попиту на товари та послуги;

2. збільшення грошової маси, що призводить до посилення інфляцій­них процесів і зниження купівельної спроможності національної гро­шової одиниці;

3. обмеження обсягу кредитних операцій, підвищення рівня відсот­кових ставок і гальмування темпів зростання грошової маси в обороті.

2. Недоліком політики грошової експансії є:

1. збільшення норми обов’язкових резервів, що призводить до зменшення кредитного потенціалу банків і маси грошей в обігу;

2. обмеження обсягу кредитних операцій;

3. збільшення грошової маси, що призводить до посилення інфля­ційних процесів і зниження купівельної спроможності національної грошової одиниці.

Критерії оцінювання тестування: всього 1 бал – по 0,1 балу кожна правильна відповідь.