1. За ступенем визначеності прав і свобод суб’єктів:

а) імперативний метод, що визначає права і обов’язки суб’єктів реалізації функцій держави, чітко та повно, не надаючи їм можливості діяти на власний розсуд;

б) диспозитивний метод, що визначає варіанти можливої поведінки суб’єктів надаючи їм можливість вибору того з варіанту поведінки, який відповідає його інтересам.

2. За способом розподілу права та обов’язків між суб’єктами:

а) загальнодозвільний, що характеризує діяльність фізичних осіб в сфері реалізації функцій держави та надає можливість здійснювати будь-яку поведінку, яка не заборонена правом (дозволено все, що не заборонено законом);

б) спеціально-дозвільний метод, що характеризується діяльністю посадових осіб та органів держави, надаючи можливість вчиняти лише ту поведінку, яка передбачена законом ( дозволено лише те, що прямо передбачено законом).

3. За змістом:

а) метод переконання, що передбачає вплив на індивідуальну та суспільну свідомість шляхом пояснення та обґрунтування необхідності реалізації функцій держави. Його метою є створення умов щодо усвідомленого вчинення правомірних дій суб’єктами у сфері реалізації функцій держави;

б) метод заохочення (стимулювання), забезпечує завдання нормативно встановлених пільг до суб’єктів, шляхом встановлення матеріальних та моральних заохочень їх діяльності в сфері функцій держави;

в) метод примусу як засіб забезпечення бажаної поведінки шляхом загрози застосування чи безпосереднього застосування примусових засобів до суб’єктів, поведінка яких суперечить правовим приписам.

Таким чином, наявність визначених форм та методів реалізації функцій держави забезпечує реальну можливість держави впливати на суспільство завдяки системі прийомів та можливості використання правових, організаційних, матеріальних та ідеологічних засобів.