Документи розповідають…

Державний устрій США

США є федеральною республікою з президентською системою правління. Головою держави і уряду є президент, якого обирають на двомісячних виборах. Президента вибирає колегія електорів, обрана громадянами на загальних виборах.

Президент є головнокомандуючим Збройних сил. Він пропонує законодавчу програму, затверджує закони, прийняті Конгресом, розробляє проект бюджету, заключає міжнародні угоди, призначає вищих посадових осіб.

Президента можна зняти з посади тільки за звинуваченням у злочині (державна зрада, хабарництво тощо). Звинувачення може висунути Палата представників, а розглянути Сенат.

Законодавча влада належить Конгресу, який складається з двох палат – Сенату, куди вибираються 100 сенаторів на 6 років (по 2 від кожного штату) і Палати представників – 435 представників, які вибираються на 2 роки.

Виконавча влада належить президенту, який створює свій уряд (кабінет). Уряд має бути затверджений Сенатом. Він складається з міністрів і секретарів, котрі керують департаментами окремих галузей. Уряд не є відповідальним перед Конгресом.

Окремі штати мають свої Конституції, свою виконавчу владу (губернатора), законодавчу владу, а також судову владу. Штати мають свої закони та широку автономію (за виключенням зовнішніх справ, оборони та випуску грошей) але вони повинні дотримуватись федеральної Конституції.

Державний устрій Великобританії

Великобританія є парламентарною монархією. Конституції як окремого документа немає. Вона складається з парламентських законів, прийнятих протягом століть.

Головою держави є король. За законом король має широкі права. Король підписує закони, прийняті парламентом, скликає і розпускає парламент, призначає вищих посадових осіб. Але всі ці права є формальними (представницькими), оскільки від імені короля править прем”єр-міністр.

Законодавча влада належить королю і парламенту, що складається з Палати общин або Палати представників і Палати лордів.

Палата общин (650 представників) на 5 років обирають громадяни на прямих виборах. Палата лордів складається з 1184 представників знаті, які отримали свої титули від короля або в спадщину.

Виконавча влада належить прем”єр-міністру, який створює і керує урядом – кабінетом.

Прем`єр-міністром король призначає лідера партії, котра отримала більшість голосів на виборах Палати общин.

До закінчення повноважень палати общин, за пропозицією прем”єр-міністра, король може розпустити палату общин і призначити нові вибори.

Подумайте і дайте відповідь

Розділіться на дві приблизно однакові групи. Одна – познайомиться з текстом “Державний устрій США”, інша – “Державний устрій Великобританії”.

Оберіть з кожної групи трьох прес-секретарів, які будуть відповідати на питання про устрій “своєї” держави. “Американці задають питання “англічанам” і навпаки по черзі.

Виконайте та обміркуйте

Об`єднайтеся в 6 груп і прочитайте наведені нижче тексти (кожний із текстів одержать дві групи). Складіть перелік небезпек, які загрожують стабільності держави в даній системі.

В процесі підготовки зверніть увагу, в якій із систем більшу загрозу створює:

1)президент, який може прийняти необдумане рішення?

2)парламент, який не зможе створити коаліційний (тобто такий, в якому представлені різні партії) уряд?

3)недостатнє взаєморозуміння між президентом і парламентом?

4) що треба змінити в системі влади, щоб ліквідувати таку загрозу?

Текст 1. Погано живеться в Президентії.

На виборах президента переміг лідер партії реформаторів. За часів передвиборної кампанії він обіцяв виборцям боротися зі злочинністю, збільшити виплати безробітним, давати пільгові кредити для підприємців, зниження податків та загальний економічний розвиток.

Всі були задоволені такими обіцянками і проголосували за нього. Але через півроку з’ясувалося, що президент нездатний виконати свої обіцянки. Для боротьби зі злочинністю та підвищення виплат безробітним не знайшлося грошей. Влада вимушена була збільшити податки. У свою чергу це викликало невдоволення підприємців, значна кількість яких згорнула свою діяльність та перебралася за кордон. Розпочалася економічна криза.

Президент продовжував підвищувати податки, збільшив випуск грошової маси, що зрештою призвело до інфляції. Окрім того, намагаючись вийти з кризи, президент розпочав війну з сусідньою державою. Переважна більшість населення країни були вкрай незадоволена такою політикою, а партія реформаторів навіть виключила президента зі своїх рядів. Але відкликати його з посади було неможливо, оскільки його обрали на чотири роки і президент не підпорядковувався ні парламенту, ні своїй партії.

Текст 2. Погано живеться в Парламентарії.

У виборах парламенту брало участь 20 партій. Половина з них отримали однакову кількість місць в парламенті. Ні одна з партій не мала більшості, необхідної для формування уряду. Таким чином, принаймні 5 партій повинні були домовитись між собою для створення коаліції. Але їх програми були настільки суперечливими, що з будь-якого питання між ними виникали непорозуміння.

За півроку змінилося три уряди, оскільки при вирішенні питань митної політики не співпадали інтереси селян та лібералів; питань оброни – інтереси націоналів і соціал-демократів, з приводу пенсій – не було згоди між

консерваторами і соціалістами. У кожному випадку створювалися нові коаліції. В результаті призупинилося прийняття законів. Депутати робили спроби створити стабільний уряд, але марно. В країні став домінувати хаос, зросла злочинність і контрабанда. Закони були заплутані і незрозумілі.

Всі виборці були незадоволені таким станом, але розпустити парламент було неможливо, так само як і переобрати президента, до кінця повноважень якого залишалося три роки. В свою чергу більшість партій не хотіли ризикувати проведенням нових виборів, оскільки вони не могли передбачити, чи вдасться їм набрати необхідну кількість голосів і не втратити свої місця в парламенті.

Текст 3. Погано живеться в Змішанії.

Як президент, так і парламент обирались шляхом прямих виборів усім народом на п’ятирічний термін. Вони не були підпорядковані один одному, як і не мали відповідальності один перед одним. В обов”язки президента входило формування і керівництво урядом, до обов”язків парламенту – затвердження уряду і законодавства.

Президентом було обрано лідера демократів, який хотів провести економічні реформи (приватизацію державних підприємств), але більшість у парламенті мала партія соціалістів, які вважали подібне реформування та приватизацію шкідливим явищем для народу. Президент сформував уряд, але парламент його не затвердив.

Президент видав указ про приватизацію, але парламент прийняв закон, за яким приватизація заборонялась. Тоді президент розробив нову Конституцію, де передбачалося збільшення його прав. Проте парламент відхилив Конституцію. Президент запропонував провести всенародний референдум про довіру президентові, але парламент визнав референдум незаконним і проголосив розпуск парламенту.

Більшість депутатів парламенту розгорнули кампанію протесту, водночас закликаючи народ до боротьби. В країні склалася загроза громадянської війни. Населення було незадоволене, але виходу з цього становища не було, оскільки ні одна з гілок влади не поступалася, а Конституцією не були передбачені подібні ситуації.