2.Довгий шлях до демократії

Сучасне розуміння демократії сформувалося не одразу. Тільки писана історія демократії, коли вона стає однією з форм державного правління нараховує біля 2,5 тисячоліть.

В Давній Греції, де вперше виникла демократія, люди збиралися на площі, де вони приймали рішення про політику, а також з головних питань господарчої діяльності. (Політика – від грецького –мистецтво управління державою – діяльність держави або певних суспільних груп для реалізації їх цілей та інтересів). Рішення безпосередньо приймав народ, саме тому така демократія була безпосередньою.

Саме в працях давньогрецьких мислителів вперше зустрічається поняття “демократія”. Так, наприклад, у грецьких мислителів Платона і Аристотеля V-ІV ст. до н.е. - демократія означала “правління всіх”, на відміну від влади одного (деспотія, монархія) влади небагатьох – кращих і благородних (аристократія), влади заможних (олігархія) тощо.

Наступним етапом розвитку демократії вважають період Середньовіччя та Відродження. Суттєвим доповненням до розуміння демократії в ті часи стало створення органів міського самоврядування з числа самих мешканців шляхом виборів (наприклад, торговельні міста Італії, Німеччини, Новгородської землі). На чолі міста стояла міська рада з мером чи бургомістром, яка керувала судом, військом і міською скарбницею.

Елементи демократії ми бачимо також у створенні представницьких установ, що почали обмежувати владу монархів в ХVІІ-ХVІІІ ст. (наприклад, Парламент в Англії, Генеральні штати у Франції, Сейм в Речі Посполитій).

Цікавим є історичний досвід України. З виникненням на південно-східних кордонах України нової верстви населення – козацтва – розвиваються демократичні засади життя в українському суспільстві.

Подумайте і дайте відповідь

Що ви знаєте про суспільний устрій козацтва? Чи погоджуєтеся ви з думкою, що Запорізька Січ була військовою демократією?

В якому значенні вживається слово демократія у цьому словосполученні?

Виборні начала були властиві українському козацтву від часу його утворення. У запорізьких козаків обиралися всі керівні посади – починаючи з полковників, полкової старшини, курінних отаманів аж до гетьмана та членів генеральної старшини. Кошового отамана обирали на один рік, однак “як він був до вподоби козакам, то його заставляли і надалі; на війні і у походах він був найстарший начальник і його у всьому слухалося козацтво, а дома, в своїй Січі, він мусів на усе питатися дозволу ради”, - так описує козацькі звичаї українській історик та народознавець другої половини ХІХ століття генерал М.Аркас.

Поступово серед українських козаків склалися звичаї та традиції самоврядування, згідно з якими не тільки козацька верхівка, а й так звана голота, низове козацтво Січі мали рівні права і могли брати участь в козацьких радах. Козаки не тільки обирали свою владу, але могли і переобрати її в будь-який час, якщо вона, на їх думку, не справлялася зі своїми обов’язками “боронити вольності козацькі”.

З XVII століття безпосередня демократія все більше стає неможливою – немає такої площі, на якій помістились би всі громадяни, ані стільки часу, щоб всі могли взяти участь в дискусії. Демократія набуває представницького характеру. Народ – тобто всі громадяни – здійснює владу, подібно до того, як у стародавніх Афінах, однак робить це не безпосередньо, а через вибір своїх представників. Представники, що засідають у парламенті, обговорюють важливі для держави питання і приймають політичні рішення від імені всіх громадян. Рішення з найважливіших питань можуть приймати самі громадяни за допомогою безпосереднього голосування.

В ХІХ-ХХ ст. безпосередня та представницька форма демократії часто поєднуються. Поєднані вони і в сучасній Україні.

Дехто вважає, що влада народу стала в представницькій системі фікцією – громадянин бере участь в управлінні лише хвилину, коли кидає бюлетень до виборчої урни, а пізніше вся влада знаходиться в руках політиків. Однак це не зовсім вірно – насправді політики не можуть дозволити собі нехтувати волею громадян-виборців.

Подумайте і дайте відповідь

Деякі вчені (політологи) вважають, що демократія може бути тільки прямою, інакше це не влада народу. Інші зазначають, що за умов безпосередньої демократії ніхто не несе відповідальності за прийняття рішень

Яку точку зору поділяєте ви? Чи є, на вашу думку, представницька демократія реальною демократією? Чому?

3. СВІТОВІ ПАМ’ЯТКИ ДЕМОКРАТІЇ

Ми не дізналися б про складний історичний шлях розвитку демократії, якби мислителі кожної епохи не намагалися пояснити ті прояви демократії, котрі вже існували в суспільстві, та змалювати риси “ідеальної демократії”.

Одним з найважливіших питань в роздумах мислителів та політичних діячів минулого була також постать свідомого громадянина, який не може бути байдужим до загальних справ, має позитивне ставлення до прав і свобод інших громадян та до обов’язків перед суспільством.

Виконайте та обміркуйте

Об’єднайтеся в малі групи. Працюючи в групах, ознайомтеся з одним із наведених фрагментів документів різних історичних епох, що увійшли в історію як світові пам’ятки демократії. Спробуйте розпізнати історичні прояви демократії, аналізуючи текст за наведеними ознаками:

- кому належала влада?

- хто був джерелом влади?

- чи була влада виборною?

- які права і свободи мала людина в суспільстві?

- чи існували будь-які обмеження її прав?

- чи існувала можливість контролю над державною владою?

Підготуйтеся до представлення своєї думки у класі.

Обговоріть, які висновки можна зробити про розвиток ідей демократії в суспільстві?

Документи розповідають…

1) “… Щодо державного устрою афінян, то я не схвалюю той лад, який вони собі обрали. Адже вони обрали собі такий порядок, що простому люду живеться краще, ніж благородним людям. Ось за це я його не схвалюю. Вважається справедливим, щоб всі могли дістати державні посади шляхом жеребкування або голосуванням, підняттям рук. В народних зборах дозволяється виступати усім бажаючим з громадян. В кожній країні благородні за походженням люди виступають противниками демократії, бо благородні люди рідко припускаються несправедливості і злих вчинків. А в простого народу ми бачимо вражаючу неосвіченість,, недисциплінованість та підступність.”

Анонімний автор, Стародавня Греція

2) “… В нас державний устрій не схожий на спосіб життя наших сусідів: ми швидше самі даємо зразок іншим, ніж наслідуємо їх. Отже і називається він “демократія” через те, що основа його не меншість, а більшість громадян . Вона дає всім громадянам рівні права, що ж до суспільної поваги, то в нас кожний користується нею. А коли хто зробив щось добре для міста, то навіть бідність не позбавляє його поваги …Ми не порушуємо законів у житті громадському найбільше через повагу до них. Ми шануємо, зокрема ті закони, які встановлені на користь скривджених , і хоч ці закони не записані, вони завдають загальновизнаної ганьби тим, хто їх зневажає… …Мені здається, що в нас кожна людина, яка розуміється на багатьох речах і вміє робити їх майстерно і навіть вишукано, може досягти незалежного стану…”

Перікл - головний стратег Афін

3) “… 12. Ні щитові гроші, ні /будь-яке інше/ … не повинні стягуватися в королівстві нашому інакше, як за загальною радою королівства нашого…13... І місто Лондон повинне мати всі давні вільності і вільні свої звичаї…; щоб всі інші міста … мали усі вільності і вільні свої звичаї…14... А для того, щоб мати загальну раду королівства,…покликати архієпископів, єпископів, абатів, графів і старших баронів…20... Вільна людина буде штрафуватися за малу провину тільки згідно роду провини…39... Жодна вільна людина не буде заарештована і ув”язнена, чи позбавлений майна, чи оголошена поза законом, чи вигнана... інакше, як згідно із законним вироком рівних його і за законом країни.”

З Великої хартії вільностей, опублікованої в Англії у 1215 р.

4) “…Цій Генеральній старшині, полковникам і генеральним радникам належить давати поради теперішньому Ясновельможному Гетьману та його наступникам про цілісність батьківщини, про її загальне благо й про всі публічні справи. Без їхнього попереднього рішення і згоди, на власний розсуд (Гетьмана) нічого не повинно починатися, ні вирішуватися, ні здійснюватися. Через це вже тепер, при обранні Гетьмана, за одностайною ухвалою встановлюються три генеральні ради, які щороку збиратимуться у гетьманській резиденції…для слухання і обговорення справ. І коли Ясновельможний гетьман запропонує публічній раді щось на обміркування, тоді усі без винятку муситимуть з чистим сумлінням, відкинувши чужі й приватні інтереси… прийняти правильне рішення, виконання якого жодною мірою не зашкодить гетьманській честі, не стане публічним тягарем для батьківщини, її розоренням… І подібно до того, як старшини, полковники і генеральні радники зобов’язані дотримуватися відповідного права й виявляти всіляку шанобливість до Ясновельможного Гетьмана, віддавати йому належні почесті й вірно служити, так і Ясновельможному Гетьману належить взаємно їх поважати, мати за бойових соратників, а не за рабів… “

Пакти й конституції законів та вільностей Війська Запорізького (Конституція Пилипа Орлика 1710 року)

5) “… Визнаємо наступні істини очевидними: що всіх людей створено рівними, що Творець наділив їх певними непорушними правами, що до тих прав належить життя, свобода і прагнення до щастя, що з метою забезпечення цих прав з посеред людей вибиралося правління, справедлива влада яких випливала зі згоди підлеглих, що, якщо якась форма правління робила б неможливим досягнення цих цілей, то народ має право змінити такий уряд або скинути і скликати новий, фундаментом якого будуть такі засади й така організація влади, які будуть здаватися народові найбільш сприятливими для його щастя та безпеки…”

Декларація незалежності (США, 1776 р.)

6) “…Метою будь якого політичного союзу є збереження природних та невідчужуваних прав людини. Права ці: свобода, власність, безпека і супротив гнобленню. Принцип всієї верховної влади знаходиться головним чином в нації. Ніяка установа, ніяка особа не може здійснювати владу, що не походить прямо від нації.

Закон є вираженням спільної волі. Всі громадяни мають право особисто або через представників брати участь у виданні законів. Закон має бути однаковим для всіх, незалежно від того, чи він захищає чи карає. Оскільки всі громадяни перед ним рівні, остільки вони повинні однаково допускатися до всіх звань, місць та суспільних посад за своїми здібностями, чеснотами і талантами.”

Декларація прав людини і громадянина (Франція 1789 р.)

Зверніть увагу!

Ознаками демократії, що сформувались в історії людства, можна вважати:

- народ – джерело і носій влади (народний суверенітет);

- виборність органів державної влади;

- надання людини і громадянину прав і свобод;

- можливість контролю над державною владою

Отже, упродовж століть демократія змінювала свої форми, вона була більш широкою або обмеженою, безпосередньою або представницькою, послідовною чи непослідовною, але ідея про владу народу, про діяльність цієї влади в інтересах громадян не зникала, викликаючи прагнення удосконалювати суспільство.

Перевірте себе

Оберіть із запропонованого списку те, що ви вважаєте “коренями” і те, що вважаєте “плодами” демократії. Розмістіть відповідно свого вибору картки на малюнку із зображенням дерева. Аргументуйте свій вибір. Якщо у вас є потреба, можете додати до цього переліку 2-3 положення.

- Поінформованість громадян про зовнішню політику країни

- Можливість стати підприємцем

- Участь громадян в управлінні

- Рівність

- Вільні та справедливі вибори

- Контроль громадян над владою

- Можливість бути обраним президентом країни

- Верховенство закону

- Самоврядування

- Суверенітет народу

Поняття і терміни: * демократія * суверенітет народу * політика * безпосередня демократія * представницька демократія

Це Ви зможете зробити самі

У зв’язку з розвитком засобів зв’язку (мережа Інтернет, супутниковий зв’язок) деякі політологи вважають, що що в майбутньому можливо введення прямої демократії з поданням голосів по каналах зв’язку, вихід на які буде мати кожен. Чи може таке відбутися? Якщо так, то як це вплине на політичне життя суспільства?