4.2. Участь прокурора в судовому провадженні про застосування примусових заходів виховного характеру

Процесуальний порядок застосування до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру визначено у ст. 497, а також у § 2 глави 38 КПК України. Зокрема в ст. 497 КПК України передбачено звернення прокурора до суду з клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру.

Примусові заходи виховного характеру можуть бути застосовані судом до:

- неповнолітнього, який вчинив вперше кримінальний проступок, злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості (ст. 497 КПК України);

- особи, яка після досягнення одинадцяти років до досягнення віку настання кримінальної відповідальності вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (ст. 498 КПК України);

- неповнолітнього, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, та внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання (ч. 1 ст. 105 КК України).

Перелік заходів виховного характеру визначений ч. 2 ст. 105 КК України, до них належить: 1) застереження; 2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; 3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; 4) покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків; 5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.

Слід зазначити, що до неповнолітнього може бути застосовано кілька із вказаних примусових заходів виховного характеру.

Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у пунктах 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.

Після отримання клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру суд не пізніше п’яти днів з дня його надходження зобов’язаний призначити підготовче судове засідання, у яке викликати сторони кримінального провадження, потерпілого, його представника та законного представника, цивільних позивача, відповідача та їхніх представників. Підготовче судове засідання провадиться за правилами судового розгляду у присутності зазначених осіб, із застосуванням засобів фіксації судового процесу.

За загальним правилом судового провадження під час підготовчого судового засідання прокурор виступає першим. Якщо він вважає за можливе призначення судового розгляду на підставі клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, то має обґрунтувати свою позицію відсутністю процесуальних перешкод для цього.

Ухвали суду про закриття кримінального провадження, а також про повернення клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом семи днів з дня їх оголошення (ст.ст. 284, 314, 395 КПК України).

Відповідно до ст. 500 КПК України судовий розгляд кримінального провадження про застосування примусових заходів виховного характеру здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими розділом ІV КПК України, за участю прокурора, законного представника, захисника, представників служби у справах дітей і кримінальної міліції у справах дітей, якщо вони з’явилися або були викликані в судове засідання. Так, під час судового розгляду досліджуються докази вчинення неповнолітнім кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення, і передусім – докази, надані стороною обвинувачення, проводяться судові дебати, у яких виступає, крім інших осіб, передбачених у ч. 1 ст. 364 КПК України, законний представник. Неповнолітньому обвинуваченому надається останнє слово, після чого суд у нарадчій кімнаті постановляє ухвалу про застосування примусових заходів виховного характеру або про відмову в їх застосуванні.

У судових дебатах прокурор має аргументувати свою позицію щодо кожного з наведених питань.

При застосуванні до неповнолітнього примусового заходу у вигляді направлення до спеціального навчально-виховного закладу на кримінальну міліцію у справах дітей покладається обов’язок доставити неповнолітнього до спеціального навчально-виховного закладу.

Прокурори, передбачені у ч. 4 ст. 36 КПК України, наділені повноваженнями оскаржити будь-яке незаконне судове рішення незалежно від їхньої участі в судовому провадженні (тобто не лише рішення суду про відмову в застосуванні примусового заходу виховного характеру, а й постановлене з порушенням закону рішення про застосування такого заходу), а також доповнити, змінити або відмовитися від апеляційної, касаційної скарги, внесених прокурорами нижчого рівня, на подання апеляційної та касаційної скарги на рішення суду про відмову в застосуванні примусових заходів виховного характеру.

Строк апеляційного оскарження ухвали про застосування чи відмову в застосуванні примусових заходів виховного характеру – тридцять днів з дня проголошення, а касаційного оскарження – три місяці з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Особливості повноважень прокурора, який бере участь у судовому провадженні щодо неповнолітніх, обумовлені передусім такими специфічними ознаками судового розгляду, як підвищена вимогливість законодавця щодо додержання прав неповнолітнього, право суду на обмеження публічності судового провадження, особливий порядок виклику неповнолітнього в судове засідання, обмеження щодо спрощення процедури судового розгляду, участь у судовому розгляді представників служби і кримінальної міліції у справах дітей.