2.4. Закінчення досудового розслідування кримінальних проваджень щодо неповнолітніх.

Відповідно до ч. 2 статті 283 КПК України прокурор зобов’язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Підстави закриття кримінальних проваджень зазначені у статті 284 КПК.

У разі закриття кримінального провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України (за відмови потерпілого від обвинувачення у формі приватного обвинувачення) необхідно здійснити повідомлення про підозру, оскільки лише після цього можна констатувати про вчинення правопорушення конкретною особою.

Крім того, відповідно до Інструкції з організації роботи підрозділів кримінальної міліції у справах дітей МВС України від 19.12.2012 №1176 особи підлягають поставленню на профілактичний облік лише після повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Параграф 2 глави 38 КПК регламентує порядок застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які вчинили кримінальні правопорушення у віці від 11 років до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

Досудове розслідування в такому кримінальному провадженні також здійснюється спеціально уповноваженим слідчим за обов’язкової участі захисника. Під час досудового розслідування проводяться необхідні слідчі дії для з’ясування обставин вчинення суспільно небезпечного діяння та особи неповнолітнього. У такому кримінальному провадженні повідомлення про підозру особі, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, не здійснюється.

Новий Кримінальний процесуальний кодекс (на відміну від КПК 1960 року) не містить прямої норми про закриття кримінального провадження в разі встановлення факту вчинення діяння особою, яка не досягла 11-річного віку.

Водночас правильним буде рішення слідчого за наслідками досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо діянь, вчинених особами до досягнення 11 років, про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 статті 284 КПК – у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, оскільки відсутній суб’єкт кримінального правопорушення.

За відсутності підстав для закриття кримінального провадження прокурор затверджує складене слідчим або самостійно складає клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду (ст. 499 КПК).

Статтею 497 КПК встановлено додаткові права неповнолітнього підозрюваного, який вперше вчинив кримінальний проступок, злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості. У разі якщо під час досудового розслідування прокурор дійде висновку про можливість виправлення такого неповнолітнього без застосування кримінального покарання, він складає і надсилає до суду клопотання про застосування до цієї особи примусових заходів виховного характеру. У цьому випадку право складання такого клопотання надається виключно прокурору, на відміну від випадків застосування примусових заходів виховного характеру до осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності, коли таке клопотання може скласти і слідчий. Аналогічне положення щодо необхідності вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності закріплене і в галузевому наказі Генерального прокурора №16гн-2012 (п. 8.5).

Обов’язковою умовою для такої форми завершення досудового розслідування є відсутність заперечень неповнолітнього обвинуваченого та його законного представника.

Обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим. До обвинувального акта додаються: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування; 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного (стаття 291).

Клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру має відповідати вимогам статті 291 КПК (порядок складання обвинувального акта), а також містити інформацію про захід виховного характеру, який пропонується застосувати (ч. 2 ст. 105 КК України: 1) застереження; 2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; 3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; 4) покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків; 5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років (ст. 292КПК).

Одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру до суду прокурор зобов’язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів виховного характеру (стаття 293 КПК).

Неповнолітні можуть бути звільненні від кримінальної відповідальності також за наявності підстав, передбачених статтями 44-49 Кримінального кодексу України (у зв’язку з дійовим каяттям, примиренням винного з потерпілим, з передачею на поруки, зі зміною обстановки, із закінченням строків давності).

У кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх укладаються угоди як про примирення, так і про визнання винуватості. Пункт 8.4 наказу Генерального прокурора України №16гн-2012 зобов’язує прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, роз’яснювати неповнолітнім підозрюваним (обвинуваченим) та потерпілим, їх законним представникам право на укладання угод про примирення, а за наявності підстав – ініціювати укладання угод про визнання винуватості.

Укладення таких угод є додатковою гарантією гуманізації кримінального судочинства щодо неповнолітніх. Однак при цьому необхідно ретельно з’ясовувати питання щодо відсутності в будь-якій формі примусу до укладання угод неповнолітніми підозрюваними (обвинуваченими) та потерпілими, усвідомлення ними передбачених законом наслідків таких дій, зокрема обов’язку відшкодування матеріальної шкоди, обмеження прав на оскарження вироків.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі від 15.11.2012  «Про деякі питання здійснення кримінального провадження на підставі угод» підкреслив, що угода, стороною якої є неповнолітній, укладається за участю його законних представників і захисників. При цьому, якщо неповнолітній досяг шістнадцятирічного віку, він має право укладати угоду про примирення самостійно, але за наявності згоди його законного представника. Якщо ж неповнолітній не досяг шістнадцяти років, угоду про примирення за його згодою укладає законний представник. Про надання згоди неповнолітнім, його законним представником у наведених вище випадках обов’язково має бути зазначено в угоді про примирення. Такий самий підхід прокурору слід використовувати при укладанні угод про визнання винуватості з неповнолітнім підозрюваним, обвинуваченим.

Розділ ІІІ. Додержання законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх

Під час здійснення нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності необхідно враховувати, що прокурору забороняється втручатися в методи і тактичні прийоми оперативно-розшукової діяльності за умови, що ці дії не суперечать чинному законодавству та не порушують конституційні права і свободи громадян, юридичних осіб.

Відповідно до наказу Генерального прокурора України № 4/1гн від 03.12.2012 "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність" забезпечується нагляд за додержанням прав і свобод дітей органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність (оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, служби безпеки, міністерство доходів і зборів, прикордонної служби, митної служби, пенітенціарної служби) у частині провадження оперативно-розшукової діяльності щодо: 1) попередження, виявлення і припинення злочинів, вчинених неповнолітніми або за їх участю; 2) розшуку неповнолітніх та інших осіб, які вчинили злочини за їх участю, які переховуються від органів досудового розслідування, суду; 3) ухиляються від відбування кримінального покарання.