Генеральна прокуратура України

Головне управління захисту прав і свобод дітей

управління нагляду за додержанням прав дітей, які потрапили у конфлікт із законом

відділ процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення

Національна академія прокуратури України

Науково-дослідний інститут

відділ досліджень проблем ювенальної юстиції

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

про особливості здійснення процесуального керівництва та участі прокурора в суді у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх

м. Київ

2013 рік

Схвалено науково-методичною радою

при Генеральній прокуратурі України

(протокол від 24.05.2013 №4_)

Методичні рекомендації про особливості здійснення процесуального керівництва та участі прокурора в суді у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх. Колектив авторів – Київ, Головне управління захисту прав і свобод дітей; Національна академія прокуратури України.

Автори:

Вишинський В.С. – начальник Головного управління захисту прав і свобод дітей Генеральної прокуратури України.

Кунденко М.В. – заступник начальника Головного управління захисту прав і свобод дітей – начальник управління нагляду за додержанням прав дітей, які потрапили у конфлікт із законом Генеральної прокуратури України.

Кривов’яз Я.І. – заступник начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням прав дітей, які потрапили у конфлікт із законом Головного управління захисту прав і свобод дітей Генеральної прокуратури України.

Гоманюк О.О. – старший прокурор організаційно – методичного відділу Головного управління захисту прав і свобод дітей Генеральної прокуратури України.

Щербакова Г.В. – головний науковий співробітник відділу досліджень проблем ювенальної юстиції Науково-дослідного інституту Національної академії прокуратури України, к.ю.н., доцент.

Грейдіна К.І. – провідний науковий співробітник відділу досліджень проблем ювенальної юстиції Науково-дослідного інституту Національної академії прокуратури України.

ЗМІСТ

ВСТУП	3
РОЗДІЛ І. Загальні положення	5
РОЗДІЛ ІІ. Здійснення прокурором процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних проваджень щодо неповнолітніх	8
. Повноваження прокурора у досудовому розслідуванні	8
2.2. Гарантії захисту прав та законних інтересів неповнолітніх у кримінальному провадженні.	10
2.3. Обставини, що підлягають встановленню у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх.	17
2.4. Закінчення досудового розслідування кримінальних проваджень щодо неповнолітніх.	21
Розділ ІІІ. Додержання законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх	25
3.1. Підстави для проведення перевірки	25
3.2. Підготовка та порядок проведення перевірки, оформлення результатів.	27
Розділ ІV. Участь прокурора в суді в кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх	30
4.1. Підтримання державного обвинувачення в судах у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх	32
4.2 . Участь прокурора в судовому провадженні про застосування примусових заходів виховного характеру	39
4.3. Порядок судового провадження в суді апеляційної інстанції	41
4.4. Порядок судового провадження в суді касаційної інстанції	45
Орієнтовний перелік основних нормативно-правових актів та інших джерел	49
Додатки	51

Вступ.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про охорону дитинства" держава здійснює захист дитини від втягнення у злочинну діяльність. Органи державної влади, правоохоронні органи мають забезпечити виконання покладених на них завдань щодо протидії негативним проявам у молодіжному середовищі, вживати відповідних дієвих заходів.

У сучасному суспільстві діти опиняються перед вибором між позитивним, яке прагне прищепити більшість батьків, педагогів, вихователів, і негативним, що можна побачити довкола себе. Зіткнувшись з такими суперечностями, частина дітей починає отримувати підтримку асоціальних дій у компаніях однолітків, скоюють злочини.

Злочинність серед неповнолітніх є складовою загальної злочинності та свідчить про тенденцію, до її збільшення в майбутньому. На сьогодні проблемними залишаються питання рецидиву злочинів, особливо серед осіб, які раніше відбували покарання, поширення злочинних проявів серед учнівської молоді.

З метою належного виконання Україною взятих на себе міжнародних зобов'язань у частині забезпечення дітям особливого піклування та допомоги з боку держави, реалізації положень Конституції України щодо визнання людини, її життя і здоров'я, честі та гідності найвищою соціальною цінністю, а також з огляду на рівень дитячої злочинності Указом Президента України від 24.05.2011 № 597/2011 схвалено Концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні.

Метою Концепції є побудова в Україні повноцінної системи кримінальної юстиції щодо неповнолітніх, спроможної забезпечити законність, обґрунтованість та ефективність кожного рішення щодо дитини, яка потрапила в конфлікт із законом, пов'язаного з її перевихованням та подальшою соціальною підтримкою. Реалізація визначених Концепцією напрямів має посилити відповідальність сім'ї, суспільства та держави за процес виховання і становлення дітей, забезпечити додержання прав і свобод дітей, які потрапили в конфлікт із законом, шляхом підвищення рівня їхнього правового та соціального захисту, зменшити рівень дитячої злочинності.

Реформа кримінального судочинства спрямована на гуманізацію та підвищення гарантій захисту прав особи. Кримінальним процесуальним кодексом України 2012 року (КПК), зокрема ч. 2 статті 10, визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, неповнолітні під час кримінального провадження користуються додатковими гарантіями.

У кримінальному провадженні щодо неповнолітніх мають виконуватись загальні завдання кримінального провадження (ст. 2 КПК) і застосовуватися загальні правила кримінального процесуального закону з урахуванням норм, які містять особливі правила досудового розслідування і судового розгляду щодо неповнолітніх (глава 38 КПК). Зазначені норми не змінюють, а доповнюють і конкретизують загальні правила кримінального провадження.

Виокремлення особливостей зумовлено, зокрема, тим, що неповнолітні, через свій вік, фактично обмежені у правосуб’єктності. Компенсація цих обмежень має здійснюватись завдяки запровадженню державою у кримінальному провадженні додаткових механізмів захисту прав і законних інтересів дітей.

Ключову роль у цій сфері відведено прокурору. Останній наділений процесуальними повноваженнями, необхідними для забезпечення прийняття законних процесуальних рішень та виконання процесуальних дій щодо неповнолітніх, володіє визначеними засобами впливу на всіх суб’єктів профілактичної діяльності для того, щоб вони повною мірою виконували покладені на них обов'язки.

Методичні рекомендації розроблено з метою надання теоретичної та практичної допомоги з питань здійснення процесуального керівництва та участі прокурора в суді у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх.

Розроблені рекомендації є актуальними, зокрема з огляду на кардинальні зміни, що відбулися в системі кримінального правосуддя у зв’язку з прийняттям і введенням у дію КПК України 2012 року, та наявності низки нових положень щодо кримінального провадження стосовно неповнолітніх.

Головними завданнями методичних рекомендацій є визначення особливостей нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх, участі прокурора в судах першої інстанції у провадженнях цієї категорії, у тому числі при надсиланні та розгляді клопотань про застосування примусових заходів виховного характеру, що буде сприяти уникненню порушень та правильному застосуванню вимог кримінального процесуального законодавства.

Розділ І. Загальні положення

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Тому суди мають враховувати вимоги міжнародних правових актів, зокрема тих, які стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх. У міжнародно-правових актах наголошується на необхідності особливого захисту дітей та підлітків. Україною було підписано міжнародний договір від 29 листопада 1985 року, за яким вона взяла на себе зобов'язання виконувати Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила»). Ці Правила передбачають:

• створення спеціалізованих судів у справах неповнолітніх;

• наявність в осіб, які здійснюють кримінальний процес у справах неповнолітніх, відповідної кваліфікації;

• побудову судового розгляду таким чином, щоб він забезпечував інтереси неповнолітніх;

• забезпечення конфіденційності, щоб уникнути завдання шкоди неповнолітнім через непотрібну гласність або шкоду їх репутації тощо.

Частина 4 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права визначає, що процес стосовно неповнолітніх повинен бути таким, щоб враховувались їх вік і бажаність сприяння їх перевихованню.

У Кримінальному процесуальному кодексі України передбачено, що кримінальне провадження щодо неповнолітньої особи, у тому числі якщо кримінальне провадження здійснюється щодо декількох осіб, хоча б одна з яких є неповнолітньою, здійснюється слідчим, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх (ст. 484 КПК). Доручення іншому слідчому, який спеціально не уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх, не допускається.

Накази Генерального прокурора України від 1 листопада 2012 року № 16гн «Про організацію діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод дітей» та від 19 грудня 2012 року № 4гн «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» запроваджують спеціалізацію і серед прокурорів. Правильною є позиція керівників прокуратур, які призначають у кримінальних провадженнях про кримінальні правопорушення, вчинені неповнолітніми або за їх участю, прокурора, на якого покладено обов’язок щодо захисту прав і свобод дітей, та групу прокурорів, старшим серед яких визначається прокурор, на якого за обов’язками покладено захист прав і свобод дітей.

Призначення спеціально уповноваженого слідчого має відбуватись одразу при встановленні факту вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім. До матеріалів проваджень слід долучати копії наказів керівників органів досудового розслідування про призначення таких слідчих.

Проведення досудового розслідування кримінальних проваджень слідчим, який не має відповідних повноважень, призведе до визнання судом зібраних доказів недопустимими, тобто отриманими з порушенням порядку, встановленого КПК (ч. 2 ст. 86 КПК).

У випадках, коли не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, або коли правопорушення вчинено в умовах неочевидності, процесуальні дії виконуються та процесуальні рішення приймаються слідчими загальної спеціалізації.

При цьому з моменту отримання інформації з будь-яких джерел (показання свідків, заява потерпілого, інформація оперативних підрозділів тощо) про вчинення правопорушення неповнолітнім чи групою осіб, у складі якої є неповнолітні особи, кримінальне провадження має негайно передаватись слідчому, спеціально уповноваженому на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх. Виходячи з положень ч. 3 ст. 484 КПК України, спеціально уповноважений слідчий має здійснювати кримінальне провадження і тоді, коли на початок розслідування особа, яка вчинила кримінальне правопорушення в неповнолітньому віці, вже досягла 18 років.

При отриманні достовірної інформації, що кримінальне правопорушення вчинено неповнолітнім, а досудове розслідування проводиться неуповноваженим слідчим, процесуальний керівник має негайно звернутись до керівника слідчого підрозділу з вимогою заміни слідчого у провадженні на уповноваженого здійснювати досудові розслідування щодо неповнолітніх, інформувати керівника відповідного органу прокуратури про наявність причини, що унеможливлює його участь у кримінальному провадженні. Після цього повноваження прокурора у кримінальному провадженні стосовно неповнолітнього покладаються керівником органу прокуратури на прокурора, на якого за розподілом обов’язків відповідної прокуратури покладено повноваження щодо захисту прав і свобод дітей.

Необхідно звертати увагу, що в новому Кримінальному процесуальному кодексі України, на відміну від КПК 1960 року, відсутня норма щодо здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх лише слідчими органів внутрішніх справ. Отже, таке кримінальне провадження може здійснюватися слідчими всіх органів досудового розслідування залежно від підслідності кримінальних правопорушень, визначеної ст. 216 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 494 КПК має бути з’ясована можливість виділення під час досудового розслідування в окреме провадження, у якому неповнолітній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення разом із дорослими особами. Згідно з ч. 5 статті 217 КПК рішення про виділення матеріалів приймається прокурором. У разі неможливості – все кримінальне провадження має розслідуватись спеціально уповноваженим слідчим.

Слід зазначити, що новелу Кримінального процесуального кодексу щодо розумних строків безпосередньо застосовано стосовно неповнолітніх, зокрема згідно з ч. 4 ст. 28 КПК України кримінальне провадження щодо неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.

Розділ ІІ. Здійснення прокурором процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних проваджень щодо неповнолітніх

2.1. Повноваження прокурора на досудовому розслідуванні

Органи прокуратури, виконуючи наглядові функції, відіграють одну з основних ролей у координації дій відповідних державних органів, спрямованих на боротьбу зі злочинністю серед неповнолітніх, дотримання прав неповнолітніх у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог процесуального закону, є самостійним у процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, які не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові й інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

Відповідно до вимог п. 3 наказу Генерального прокурора України від 19 грудня 2012 року № 4гн «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування, у тому числі у формі процесуального керівництва ним, участь у судовому провадженні та оскарженні судових рішень щодо кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми, за їх участю або особами, які не досягли віку притягнення до кримінальної відповідальності, та ін. доручається прокурорам та спеціалізованим підрозділам прокуратур усіх рівнів, на яких покладено обов’язок у сфері захисту прав і свобод дітей.

Обов’язок забезпечити безумовне виконання вимог КПК щодо особливостей досудового розслідування стосовно неповнолітніх, у тому числі його здійснення виключно спеціально уповноваженими слідчими, покладається на спеціалізованих прокурорів.

Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

Процесуальне керівництво – діяльність прокурора щодо здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, що полягає в організації процесу досудового розслідування, визначенні напрямів розслідування, координації процесуальних дій, погодженні або відмові в погодженні клопотань слідчого до слідчого судді, сприянні створенню умов для ефективного виконання слідчими своїх процесуальних функцій, забезпечення законності у процесі досудового розслідування.

Повноваження прокурора під час досудового розслідування можна поділити на блоки:

- розпочинає досудове розслідування;

- має повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування;

- доручає: 1) органу досудового розслідування - проведення досудового розслідування спеціально уповноваженим слідчим; 2) слідчому, органу досудового розслідування - проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій; 3) проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій - відповідним оперативним підрозділам;

- дає вказівки щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, бере участь у них, а за необхідності особисто проводить слідчі (розшукові) та процесуальні дії, призначає ревізії та перевірки в порядку, визначеному законом,

- скасовує незаконні та необґрунтовані постанови слідчих, ініціює перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав для його відводу або у випадку неефективного досудового розслідування, приймає процесуальні рішення, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав;

- погоджує або відмовляє в погодженні: 1) клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій чи самостійно подає слідчому судді такі клопотання; 2) запитів органу досудового розслідування про міжнародну правову допомогу, передає кримінальне провадження або самостійно доручає органу досудового розслідування виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу або перейняття кримінального провадження, перевіряє повноту і законність проведення процесуальних дій, а також повноту, всебічність та об’єктивність розслідування в перейнятому кримінальному провадженні;

- повідомляє особі про підозру (у випадках, передбачених КПК, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може здійснюватись слідчим за погодженням із прокурором – ч. 4 ст. 22, ч. 2 ст. 40 КПК );

- пред’являє цивільний позов в інтересах держави та громадян, які через фізичний стан чи матеріальне становище, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність, неспроможні самостійно захистити свої права;

- затверджує чи відмовляє в затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносить зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складає обвинувальний акт або зазначені клопотання;

- звертається до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК прокурор зобов’язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Прокурор забезпечує проведення досудового розслідування в розумні строки (ч. 2 ст. 28 КПК). Процесуальні строки – це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов’язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії (ч.1 ст.113 КПК). Будь-яка процесуальна дія або сукупність процесуальних дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням КПК (ч. 2 ст. 113 КПК).

Здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у кримінальних провадженнях стосовно неповнолітніх, прокурор передусім має перевіряти виконання вимог матеріального і процесуального законів, якими врегульовано порядок, умови і підстави притягнення неповнолітніх до кримінальної відповідальності, визначено гарантії захисту їхніх прав та законних інтересів.