1) Встановлення завдань ціноутворення:

а) забезпечення процесу виживання – є основною метою у випадках, коли різко змінюються потреби клієнтів, існує сильна конкуренція, ринок досяг майже граничної ємкості. Підприємство вимушене встановлювати низьку ціну в надії на позитивну відповідну реакцію споживачів. Прибуток як мета відступає на другий план;

б) максимізація поточного прибутку. Фірма прагне вибрати таку ціну, яка б дала можливість отримати максимальний прибуток. Причому не в майбутній перспективі, а на короткому відтинку часу;

в) завоювання лідерства за показниками частки ринку. Політика цін при цьому гнучка, адже одних покупців можуть привернути товари дешеві. інших – навпаки, бо дешеві не вселяють довіри щодо їх якісних характеристик;

г) завоювання лідерства за показниками якості. Найвища якість товару дає підставу встановлювати високу ціну. Фірма орієнтується на споживача серйозно і на тривалу перспективу.

Проміжними ж завданнями ціноутворення можуть бути захист позицій на ринку, завоювання ринку, сталість в отриманні прибутку, швидке відшкодування виробничих витрат.

2) визначення попиту, так як будь-яка ціна, встановлена фірмою, так чи інакше відображається на рівні попиту. На цьому етапі фактично визначається максимальна ціна, що може бути встановлена на товар;

3) оцінка витрат, тобто визначається мінімальна ціна, яку фірма може встановити на товар;

4) аналіз цін і товарів конкурентів. Знаннями про ціни і товари конкурентів фірма може користуватись в якості відправної точки для потреб власного ціноутворення;

5) вибір методу ціноутворення із загальноприйнятих:

а) "середні витрати плюс прибуток" полягає в нарахуванні певної націнки на собівартість товару. Найчастіше такий метод ціноутворення не має під собою логічного обґрунтування. Ігноруючи попит і конкуренцію, він не сприяє визначенню оптимальної ціни. Проте, цей метод досить поширений з ряду причин: продавці більше знають про свої витрати, ніж про попит; спрощується процес визначення ціни; багато покупців сприймають ціни, встановлені за цим методом, як такі, що задовольняють і продавця, і покупця; якщо цим методом користуються всі фірми галузі, то конкуренція зводиться до мінімуму, адже ціни часто близькі;

б) розрахунок ціни на основі аналізу беззбитковості та забезпечення цільового прибутку. Сутність цього методу полягає у побудові графіку беззбитковості, за яким і визначається ціна. Викладення даного підходу на практиці значно ускладнене впливом на обсяги продажу багатьох факторів;

в) встановлення ціни на основі відчутної цінності товару. При цьому методі розрахунок робиться на певну категорію покупців, які погоджуються платити гроші не тільки за вартість товару, а й за комплекс інших послуг: доплати, пов’язані з доставкою, обслуговуванням. За престижні товари або особливі послуги за різних обставин і умов покупець погоджується платити різні гроші. Тому для фірми дуже важливо бути надзвичайно чутливою до зміни попиту на товар;

г) вибір ціни на основі рівня поточних цін орієнтує діяльність фірми не на власні витрати, а, передусім, на ситуацію на ринку, на цінову політику конкурентів. Фірма-лідер диктує свої умови, дрібніші фірми можуть собі дозволити орієнтуватися на лідера, змінювати ціни після того, як це зробив лідер. Цей метод досить поширений, так як створює атмосферу справедливого підходу до встановлення цін;

д) встановлення ціни на основі торгів. Торги – своєрідний метод укладення договорів купівлі-продажу чи підряду, за якими покупець оголошує конкурс на виробництво товару із заздалегідь визначеними техніко-економічними показниками. одержавши і порівнявши пропозиції, замовник підписує контракт з виробником, який запропонував найвигідніші умови. Торги бувають закритими та відкритими.