Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лекції Фінанси.rtf
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
774.92 Кб
Скачать

1. Поняття фінансової політики

Фінансова політика – це сукупність заходів з використання фінансових ресурсів держави, спрямованих на реалізацію пріоритетних напрямків її розвитку на даному етапі.

Основною метою фінансової політики є оптимальний розподіл ВВП між галузями народного господарства, територіями, групами населення відповідно до пріоритетів свого розвитку. Фінансова політика залежить від внутрішніх і зовнішніх факторів. Внутрішні фактори – це політична ситуація в державі, соціальний склад населення, структура економіки, стабільність грошей тощо. Зовнішні фактори – це залежність держави від економічних взаємовідносин з іншими державами, експортних можливостей держави, її інтеграції з іншими економічними системами тощо.

2. Поняття фінансового механізму

Фінансовий механізм – це сукупність форм і методів створення і використання фондів фінансових ресурсів для задоволення потреб громадян, забезпечення економічного розвитку держави, підвищення ефективності господарювання підприємств усіх форм власності.

За допомогою фінансового механізму здійснюється розподіл і перерозподіл створюваного в державі ВВП відповідно до основних положень фінансової політики. Складовими фінансового механізму є фінансове планування і прогнозування, фінансові показники, нормативи, ліміти і резерви, стимули і санкції, а також система управління фінансами. На стадії фінансового планування і прогнозування держава розробляє прогнози її майбутнього розвитку. Показники прогнозних розрахунків є основою для приведення в дію певних заходів держави у вигляді додаткового оподаткування чи пільг, дотацій. Нормативи характеризують певний рівень забезпечення видатків. Ліміти – це певні обмеження на витрати. Резерви призначені для нейтралізації дії непередбачуваних факторів.

3. Поняття фінансових ресурсів

Фінансові ресурси – це грошові засоби, які утворюються у процесі розподілу, перерозподілу і використання ВВП за певний період.

Фінансові ресурси держави складаються з трьох джерел:

  • чистий дохід, що створюється в державі (податок на прибуток, відрахування до Пенсійного фонду, фондів соціального страхування);

  • частина фонду споживання (прямі, непрямі податки з населення);

  • відрахування, що включаються у собівартість продукції (відрахування на геологорозвідувальні роботи, плата за землю, воду).

Лекція 3. Державні фінанси

1. Сутність державних фінансів.

2. Структура державних фінансів.

3. Моделі побудови державних фінансів.

1. Сутність державних фінансів

В кожній державі накопичуються певні фінансові ресурси, які можуть перебувати в користуванні суб’єктів господарювання, населення, благодійних і спонсорських організацій, держави.

Державні фінанси – це система грошових фондів, зосереджених в руках держави і призначених для виконання властивих їй функцій.

За рівнями державні фінанси поділяються на загальнодержавні та місцеві. Загальнодержавні фінанси призначені для забезпечення тих потреб суспільства, які мають загальнонаціональний характер і відображають інтереси держави в цілому. Через загальнодержавні фінанси здійснюється територіальний розподіл ВВП з метою збалансування розвитку окремих регіонів. З їх допомогою здійснюється також фінансова політика, спрямована на підтримку певних галузей економіки.

Місцеві фінанси являють собою фінансову базу місцевих органів влади. Вони забезпечують регіональні потреби у фінансових ресурсах. Основне призначення місцевих фінансів – забезпечення відносної фінансової незалежності і автономності регіонів держави.

Основна проблема структурної побудови системи державних фінансів – встановлення оптимального співвідношення між загальнодержавними та місцевими фінансами. Нестача коштів на загальнодержавному рівні може негативно позначитись на країні в цілому (буде недостатньо коштів на здійснення державного управління, оборони, фінансування науки тощо). Недостатність коштів на місцевому рівні підриває фінансову базу регіонів, що негативно позначається на ефективності діяльності місцевих органів влади.