1. Сутність страхового ринку

Страховий ринок – це частина фінансового ринку, де об'єктом купівлі-продажу виступають страхові послуги, формуються попит і пропозиція на них.

Головна функція страхового ринку полягає в акумуляції та розподілі страхового фонду з метою страхового захисту суспільства (громадян) і суб'єктів господарювання.

До основних суб'єктів страхового ринку належать:

— страховики (страхові компанії);

— страхувальники;

— страхові посередники.

Головними суб’єктами страхового ринку є страхові компанії.

За характером здійснюваних операцій страхові компанії поділяються на:

— спеціалізовані – такі, що спеціалізуються виключно на окремих видах страхування;

— універсальні – виконують різні види страхування;

— перестрахувальні – здійснюють страхування великих і небезпечних ризиків.

На страховому ринку працюють також посередники – страхові агенти та страхові брокери. Страхові агенти – це, як правило, фізичні особи, які є представниками страховика та укладають угоди страхування зі страхувальниками від імені страховика.

Страхові брокери – юридичні особи або громадяни, які офіційно зареєстровані в установленому порядку і за винагороду здійснюють посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу в страхуванні. Основне завдання страхового брокера – знайти страхувальнику найвигідніші умови страхування та надійні страхові компанії. Вони можуть надавати консультаційні послуги і страховикам. За свою роботу брокер отримує винагороду у формі комісійних виплат.

2. Співстрахування та перестрахування

В діяльності страховика може трапитись ситуація, коли необхідно виплачувати великі суми страхового відшкодування відразу за декількома угодами. Це може призвести до банкрутства страхової компанії, оскільки розмір страхового фонду страховика з усіх застрахованих об’єктів значно менший від суми страхової відповідальності.

Виникає ситуація, що страхова фірма не може укладати угоди на великі суми з великим ризиком, оскільки у разі настання страхового випадку у страховика не буде достатньо фінансових ресурсів, щоб покрити великі збитки. Для вирішення цієї ситуації необхідно збалансувати потенційну відповідальність страховика з його фінансовими можливостями і водночас надати можливість страховій компанії брати до страхування ризики будь-якого розміру. Таким механізмом є перестрахування і співстрахування, коли страховик залучає до укладення договору страхування інших страховиків.

Перестрахування – це система економічних відносин, пов’язаних з передаванням страховиком частини відповідальності за прийняті до страхування ризики на узгоджених умовах іншим страховиком.

Процес, пов’язаний з передаванням ризику, називають цедуванням ризику, або цесією. Страховика, що віддає ризик, називають цедентом, а страховика, який приймає ризик – цесіонарієм. Ризик, прийнятий цесіонарієм, може бути знову переданий у певній частині іншому перестраховику. Цей процес називається ретроцесією.

Особливість перестрахування полягає в передаванні страховиком ризику перестраховикам з власної ініціативи без залучення до цього процесу страхувальника. Тобто страхувальник укладає лише один договір зі страховиком і лише з ним вступає в страхові відносини. Рішення про перестрахування приймає безпосередньо страховик (цедент).

Співстрахування (спільне страхування) – це система економічних відносин, що передбачають участь у страхуванні одного клієнта одразу кількох страховиків шляхом розподілу ризику на частини і укладання окремих договорів за кожною з цих частин. Кожний страховик відповідає за ризиком в узятій на себе частині.

Лекція 23. Сутність фінансового ринку

1. Суть та структура фінансового ринку.

2. Призначення валютного ринку.

3. Призначення ринку кредитних ресурсів.