Температура Кюрі

Будь-яка феромагнітна речовина залишається феромагнітною лише до певної температури, яку називають температурою Кюрі. За температури, більшої за температуру Кюрі, феромагнітна речовина втрачає феромагнітні властивості (стає парамагнетиком). У різних феромагнетиків температури Кюрі різні. Так, залізо втрачає свої феромагнітні властивості за температури 770 С, нікель — за 360 С, кобальт — за 11 50 С. Є феромагнетики і з низькою температурою Кюрі. Так, у сплаву, який складається з 70% заліза і 30% нікелю, температура Кюрі всього 70 С. Такий сплав уже в гарячій воді перестає бути феромагнітною речовиною. Під час охолодження нагрітого феромагнетику нижче температури Кюрі феромагнітні властивості повністю відновлюються.

Електромагніти і їх застосування.

Магнітне записування і збереження інформації

Найбільш звичним для кожної людини способом обміну інформацією є мова. Обмінюючись інформацією за допомогою мови, одна людина збуджує звукові коливання у повітрі за допомогою голосових зв'язок, друга сприймає ці коливання за допомогою органів слуху.

Одним з найпоширеніших способів збереження і наступного відтворення звуків мови і музики є магнітний запис.

Магнітне записування ґрунтується на властивості феромагнетиків зберігати залишкове намагнічування після зняття зовнішнього магнітного поля. Запис звуку в магнітофонах здійснюється на тонку пластмасову стрічку, покриту шаром магнітного лаку, що складається з дуже дрібних голчастих частинок заліза чи іншого феромагнетику і зв'язуючих речовин. Коливання повітря у звуковій хвилі перетворюються за допомогою мікрофона М у коливання сили струму в електричному колі .

Після підсилення у підсилювачі запису ПЗ змінний струм звукової частоти надходить в обмотку кільцевого магніту магнітної головки запису ГЗ. Під час протягування магнітної стрічки поблизу зазора між полюсами кільцевого електромагніту різні ділянки стрічки намагнічуються відповідно до змін сили струму в обмотці. Смуга на стрічці, намагнічена у процесі записування, називається доріжкою.

При відтворенні звуку відбувається зворотний процес: намагнічена стрічка протягується перед зазором кільцевого магніту магнітної головки відтворення ГВ з тією самою швидкістю, з якою вона протягувалася під час записування. Під час руху намагніченої стрічки відбуваються зміни магнітного поля в кільцевому електромагніті — в обмотці електромагніту збуджується змінний струм. Після підсилення змінної напруги підсилювачем відтворення ПВ напруга звукової частоти подається на котушку гучномовця Гм. Змінний струм у котушці гучномовця спричиняє коливання котушки в магнітному полі постійного магніту. Прикріплений до котушки дифузор відтворює звук.

Для стирання непотрібного запису зі стрічки служить магнітна головка стирання запису ГС. На її обмотку подається змінна напруга від генератора ультразвукової частоти ГУЗЧ. У побутових магнітофонах для записування і відтворення використовуються одна й та сама універсальна головка й один підсилювач. На магнітну стрічку можна записати не лише сигнал звукової частоти, а й сигнал для керування електронним променем кінескопа телевізора, тобто записати телевізійне зображення. В основі магнітного відеозапису лежать ті самі принципи, що й в основі звукозапису. На магнітну стрічку відеомагнітофона записуються інформація про зображення в кожній точці екрана телевізора і звуковий супровід. Під час зчитування запису зі стрічки за допомогою магнітних головок на екрані телевізора дістають зображення і за допомогою динаміка відтворюють його звуковий супровід.

Магнітний запис інформації широко використовується в електронно-обчислювальній техніці. Оскільки вся інформація для комп'ютера є набором сигналів типу “так” чи “ні”, цю інформацію можна записати на магнітну стрічку або магнітний диск як чергування ділянок з різною полярністю намагнічування.

У персональних комп'ютерах для записування інформації використовується тонкий пластмасовий диск, покритий шаром магнітного матеріалу. Записування і зчитування здійснюється за допомогою електромагнітної головки, яка переміщається над поверхнею диска вздовж його радіуса (мал. 2). Диск обертається зі швидкістю 300 обертів за хвилину, запис здійснюється на концентричних доріжках, поздовжня густина запису інформації досягає 275 біт/мм, поперечна густина — до 60 доріжок на 1 мм вздовж радіуса. Повна ємність запису інформації на одному боці диска діаметром 133 мм досягає 500 Кбайт.