Поняття та цілі управління потенціалом підприємства

Ресурси підприємств в наш час, в сучасних умовах, в силу різних обставин досить обмежені і розбалансовані.

Крім цього, ресурси кожного з перелічених вище видів не можуть функціонувати і виконувати своє економічне призначення автономно, тобто незалежно один від одного. Для того, щоб досягти високої ефективності виробництва, ресурси різних видів необхідно взаємоузгодити одні з одними, сформувати їх у взаємопропорціях, продиктованих потребами виробництва. В зв’язку з цим виникає необхідність управління потенціалом підприємства.

Управління як суспільно - економічне явище взагалі являє собою свідомий вплив людини на різні явища та процеси з метою спрямування їх у потрібному для людини руслі для досягнення нею якихось конкретних цілей. Управління здійснюється на найрізноманітніших рівнях, починаючи від управління суспільством, економікою країни і закінчуючи управлінням виробничими процесами. В проміжку між названими рівнями управління знаходяться управління економікою галузей та соціальними процесами, управління матеріальною та нематеріальною сферами виробництва, управління потенціалом підприємств, управління трудовим колективом і т.д.

Основними елементами системи управління виступають суб’єкти управління , які являють собою частину системи управління, котра виробляє і здійснює управлінські дії, обґрунтовує і приймає управлінські рішення та з допомогою сигналів, знаків чи команд доводить їх до об’єктів управління, тобто тих, хто ці управлінські рішення виконує чи повинен виконувати. Суб’єкти управління здійснюють свої управлінські дії, тобто доводять свої управлінські рішення до виконавців через сукупність нормативно-правових актів, інструкцій, наказів, вказівок, розпоряджень та інших форм.

Управління потенціалом підприємства являє собою систему заходів, спрямованих на формування потенціалу підприємства у відповідності до потреб виробництва, забезпечення оптимальних пропорцій між видами ресурсів та раціональне використання ресурсів з метою досягнення стратегічних цілей підприємства.

Управління потенціалом підприємств здійснюють в двох площинах:

1. управління потенціалом підприємств як цілісною економічною системою;

2. управління окремими складовими елементами потенціалу підприємств, наприклад, управління формуванням і використанням трудового потенціалу підприємств чи управління матеріально-технічним забезпеченням підприємств тощо.

Характерною особливістю управління потенціалом підприємства є те, що багато управлінських рішень в цій сфері розробляються в зовнішньому макросередовищі підприємств, тобто, своєрідними суб’єктами управління виступають підприємства інших галузей АПК. Звичайно, такі їх управлінські дії по відношенню до потенціалу аграрних підприємств здійснюються, насамперед, для задоволення власних інтересів, а не інтересів підприємств - власників виробничого потенціалу. Так, підприємства галузей АПК, що обслуговують сільське господарство, в значній мірі впливають на формування ресурсного потенціалу аграрних підприємств через ціни на ресурси для цих підприємств, які вони виробляють.

Структурними складовими управління потенціалом підприємства виступають формування потенціалу; використання потенціалу; управління потенціалом.

Формування потенціалу підприємства як органічної цілісності означає, що сформовано не просто окремі види ресурсів як складові цього потенціалу, а сформовано складові потенціалу в контексті синергетичного ефекту їх взаємодії, в площині їх оптимального поєднання – основи реалізації поточних та стратегічних цілей підприємства.

Використання потенціалу підприємства як єдиної системи забезпечує максимальне використання ресурсів підприємства для досягнення його цілей, дозволяє оцінити реальні можливості підприємства.

Управління такою органічною цілісністю як потенціал підприємства дозволяє виявити можливості кожного виду ресурсів підприємства щодо впливу та компенсувати недостатні можливості одного виду ресурсів можливостями інших ресурсів.

В процесах формування економічної ефективності сільськогосподарських підприємств умовно можна виділити такі послідовні етапи:

1-ий етап – етап матеріально-технічного та інформаційного забезпечення виробництва підприємств. Ціни на покупні ресурси формуються на підприємствах - виробниках ресурсів та “уточнюються” на ринку цих ресурсів. Підприємства - споживачі цих ресурсів не мають впливу на формування цих цін. Зате ціни на покупні ресурси мають значний вплив на формування собівартості продукції підприємств - споживачів, яке фактично починається з акту купівлі (придбання) необхідних ресурсів.

2-ий етап - етап використання ресурсів. З метою підвищення економічної ефективності виробництва використовують найрізноманітніші способи і форми раціонального використання ресурсів.

3-ий етап - етап реалізації продукції. Тут продовжуються і завершуються процеси формування економічної ефективності підприємства під впливом цін на продукцію, що склалися на ринку та в умовах конкурентного середовища.

В зв’язку з цим управління потенціалом підприємств має вирішувати питання формування економічної ефективності підприємств на всіх трьох етапах.

Цілі управління потенціалом підприємства.

Потенціал підприємства в цілому, окремі види ресурсів, які входять до нього, реалізовують своє суспільно - економічне призначення у процесі виробничої та комерційної діяльності підприємства. Поза діяльністю підприємства, поза сферою суспільного виробництва вони втрачають смисл та значення. В зв’язку з цим управління потенціалом підприємства спрямоване на реалізацію тих цілей, які стоять перед аграрними підприємствами як основними структурними одиницями народного господарства.

На мікрорівні цілі управління потенціалом підприємства пов’язані із вирішенням питань прибутковості підприємств агропромислового виробництва, прибутковості галузей рослинництва і тваринництва, забезпечення стабільності їх розвитку, формування та збереження стійкої їх конкурентоспроможності.

Разом з тим, оскільки підприємства виступають основними структурними одиницями суспільного виробництва, то управління потенціалом підприємства спрямовується також і на вирішення глобальних цілей розвитку сільського господарства на макрорівні. Як відомо, одним із стратегічних напрямків зовнішньоекономічної політики України є її активна участь у процесах міжнародної інтеграції через вступ у міжнародні організаційно – економічні структури – Світову Організацію Торгівлі, Європейський Союз тощо. З однієї сторони, така інтеграція є необхідною умовою подальшого економічного розвитку кожної країни Європи, з іншої сторони – вона неминуче пов’язана із лібералізацією зовнішньої торгівлі, а , отже, з негативними явищами у вигляді відкриття внутрішнього ринку товарів і послуг для імпорту останніх, зниження ставок митного тарифу, загостренням конкуренції, цілим рядом інших негативних явищ, пов’язаних з недосконалістю українського законодавства.

В зв’язку з цим для України обов’язковими умовами її світової інтеграції є вирішення проблем конкурентоспроможності експортованої продукції та завоювання ефективних ніш на світових ринках сільськогосподарської продукції, формування і стабільне збереження стійкої продовольчої незалежності від інших країн. Досягнення цих цілей можливе шляхом підвищення ефективності виробництва сільськогосподарської продукції, зниження витрат на це виробництво та підвищення її якості.