Передмова

Протягом останніх десятиріч спостерігається тенденція до подальшої інтеграції в багатьох сферах людської діяльності, відбувається синтез різних галузей науки. Зростаюча складність досліджуваних процесів і явищ дала поштовх до формування поняття про складні динамічні системи, дослідження та аналіз яких пов’язані з певними специфічними труднощами. До цього типу систем належать, зокрема, і соціально-економічні системи.

У процесі розробки відповідних методів дослідження складних динамічних систем виникали численні прийоми та підходи, які поступово нагромаджувались, удосконалювались, узагальнювались, закладаючи основи технології та методології подолання зазначених труднощів — кількісних і якісних, а водночас сприяючи розвитку таких міждисциплінарних наукових напрямків, як загальна теорія систем, системний аналіз і кібернетика.

Зауважимо, що апарат кібернетики дає змогу розкривати закономірності функціонування технічних, біологічних, соціально-економічних систем та управління ними, з’ясовувати логіку їхнього внутрішнього розвитку, завдяки чому він широко застосовується в науках, які вивчають ці системи. Зокрема, економічні системи належать до класу складних динамічних систем, тому з метою їх адекватного дослідження доводиться широко використовувати кібернетичні принципи, чим і зу­мовлене виокремлення наукового напрямку «економічна кібернетика».

Економічна кібернетика тісно пов’язана, з одного боку, з теорією управління, економіко-математичним моделюванням, сучас­ними інформаційними системами та технологіями, а з другого — з багатьма конкретними економічними дисциплінами (економічною теорією, макро- та мікроекономікою, менеджментом і т. ін.).

Спираючись на результати цих наук, економічна кібернетика формує цілісне уявлення про економіку як складну динамічну систему, вивчає взаємодію виробничо-технічної, соціально-економічної та організаційно-господарської структур економіки під час управління нею, а також у процесах функціонування й розвитку цієї системи як єдиного цілого.

Отже, знання з економічної кібернетики є важливою складовою фахової освіти сучасного економіста. Джерелом таких знань є передусім відповідна навчальна література. З огляду на це автори, створюючи пропонований посібник, керувалися такими міркуваннями.

По-перше, конче потрібно забезпечити розвиток у студентів системного мислення, усвідомлення необхідності застосовувати кібернетичні принципи до задач управління та прийняття рішень, до дослідження складних економічних явищ і процесів та розв’язання слабоструктурованих проблем. Особливо це стосується спеціалістів у галузі інформаційних систем і технологій, оскільки щоб опанувати теоретичні та практичні основи побудови й функціонування сучасної комп’ютерної техніки, вони мають добре засвоїти матеріал з кібернетики.

По-друге, нині постійно збільшується кількість предметів, які викладаються студентам економічних спеціальностей, а через це зменшується кількість годин, відведених для вивчення кожної дисципліни, зокрема «Економічної кібернетики», і студентам доводиться значний обсяг матеріалу опрацьовувати самостійно.

По-третє, і це головне, що спонукало авторів до створення про­понованого посібника, практично немає навчально-методичних розробок з розглядуваного напрямку, особливо україномовних. Справді, за понад 20 років, що минули з моменту виходу у світ російськомовного підручника «Экономическая кибернетика» (1982) авторів Н. Е. Кобринсь­кого, Е. З. Майминаса, А. Д. Смирнова, який став уже класичним, відповідна бібліотека поповнилася дуже мало. З-поміж праць зазначеної тематики можна назвати «Економічну кібернетику» (1999), підготовлену кафедрою економічної кібернетики Донецького державного університету, видану невеликим накладом російською мовою (готується її друге видання) та «Основи економічної кібернетики» (2002) автора Л. А. Пономаренка — українськомовний посібник виданий Київським національним торговельно-економічним університетом.

Зважаючи на багатогранність сучасних кібернетичних напрямків досліджень, ми намагались не дублювати зміст перелічених праць, а певною мірою доповнити їх. Оскільки широке коло прикладних питань економічної кібернетики докладніше розглядатиметься у спеціальних курсах, таких, зокрема, як моделювання економіки, методи прогнозування, теорії управління, імітаційне моделювання, системний аналіз в економіці, інформаційні системи і технології в економіці, синергетика тощо, ми вважали, що в цьому посібнику доцільно викласти основні кібернетичні принципи та підходи — теоретичну основу вивчення процесів управління економічними системами — та окреслити сучасні перспективні напрямки розвитку кібернетичних ідей.

З огляду на сказане, в посібнику висвітлено як класичні кібернетичні підходи (концептуальні засади кібернетики, основи теорії інформації, методи моделювання та управління економічними системами, основи теорії автоматичного регулювання тощо), так і окреслено сучасні напрямки розвитку кібернетики, передусім принципи побудови та використання сучасних інформаційних систем і технологій, основи теорії складних систем, синергетики, нелінійної динаміки тощо.

Посібник складається з п’яти розділів («Системи та системний аналіз в економіці», «Інформація та інформаційні системи», «Мо­делювання економічних систем», «Управління економічними системами», «Сучасні напрямки розвитку кібернетики»), які охоплюють 16 тем. Як додаткові джерела для вивчення дисципліни можна порадити праці, перелік яких наведено наприкінці посібника.

Зрозуміло, що в одному посібнику неможливо висвітлити всі аспекти сучасних кібернетичних досліджень економіки, тому поряд з основним списком літератури в кінці кожного його розділу наведено список додаткової літератури для поглибленого вивчення відповідних тем. Окрім цього, під час вивчення питань курсу студентам рекомендується опрацьовувати сучасну науково-періодичну літературу та Інтернет-ресурси.

ВСТУП

Етапи становлення кібернетичних ідей

Застосування математичних методів в економіці має вже тривалу історію. Наприклад, Франсуа Кене ще 1758 року теоретично узагальнив статистичний матеріал з економіки Франції та розробив свою «Економічну таблицю» — першу формалізовану модель суспільного виробництва. Але особливо бурхливе проникнення математичного інструментарію до задач моделювання економічних процесів відбулось у ХХ столітті.

Так, доречно згадати Л. Канторовича, який розробив методи лінійного програмування і вперше поставив задачу господарського планування як математично строгу оптимізаційну задачу, та В. Леонтьєва, який запропонував моделі міжгалузевого балансу, що стало значним внеском у розвиток економіко-математичних методів. Під час Другої світової війни стрімко розвивалися різні математичні моделі та методи їх розв’язування в багатьох галузях: у військовій справі, плануванні, організації постачання, управлінні запасами тощо. Виникли такі наукові напрямки, як теорія масового обслуговування, теорія ігор, мережне планування, теорія ризику і т. ін., які дістали назву «дослідження операцій».

До цього часу було здобуто фундаментальні результати в теорії механізмів і машин, теорії автоматичного регулювання, теорії зв’язку та інформації, а також у галузі математики, зокрема в теорії алгоритмів, математичній логіці та ін. Дедалі більшого поширення почали набувати різноманітні технічні пристрої зі зворотним зв’язком, побудовані за аналогією із системами регу­лювання в живих організмах, які забезпечують підтримку необхідних рівнів фізіологічних параметрів (підтримка гомеостазису).

На базі всіх зазначених досліджень сформувалися кібернетичні ідеї. Здавна було помічено, що процеси управління в різних природних і штучних системах мають багато спільного. У 1948 році американський математик Н. Вінер опублікував книгу «Кібернетика, або управління і зв’язок у тварині та машині», де розкрив глибоку аналогію між принципами саморегуляції в живих організмах і технічних пристроях. В обох випадках процеси саморегуляції можна подати за допомогою аналогічних схем та описати однаковими математичними моделями. Проте Вінер пішов далі, звернувши увагу на те, що пропонований ним підхід можна застосувати й до регулювання та управління і суспільними, і еконо­мічними процесами.

Варто зазначити, що кількома десятками років раніше за Н. Ві­нера російський учений А. Богданов опублікував свою відому працю «Загальна організаційна наука тектологія» (1910—1927), в якій набагато повніше розкрив головні принципи кібернетики та загальної теорії систем.

Так виникла кібернетика — міждисциплінарний науковий напрямок, що досліджує процеси управління та регулювання систем довіль­ної природи. Системи, які вивчає кібернетика, — це складні систе- ми, що утворені з численних взаємоз’єднаних елементів, що мають спільну мету. Такі поєднання елементів називаються зв’язками.

Основні поняття кібернетики — «система», «моделювання», «управління», «інформація» і «зворотний зв’язок».

Об’єктом кібернетики є складні динамічні системи.

Предметом — інформаційні процеси, пов’язані з управлінням такими системами.

Метою вивчення — створення принципів, методів і засобів для досягнення найбільш ефективних у тому чи іншому сенсі результатів управління.

Кібернетика вивчає загальні закономірності та принципи, яким підпорядковуються всі складні динамічні системи, незалежно від їхньої фізичної природи. Теза про наявність спільних принципів фун­кціонування та управління в технічних, біологічних, економічних та інших системах являє собою головне відкриття кібернетики.

Варто зауважити, що окремі принципи були відомі й раніше, але не було узагальнення цих принципів з установленням загальних закономірностей. Відкриття кібернетикою подібності й спільності принципів функціонування та управління привело до дуже важливих наслідків. Теоретичне значення цього відкриття полягає в усвідомленні структурної аналогії (математичною мовою — ізоморфізму) процесів, що відбуваються у системах різної природи.

Але попри всю загальність ідей кібернетика є конкретною наукою. Це виявляється в тому, що якісні властивості, притаманні системам тієї чи іншої природи, є основою, на якій будуються кібернетичні підходи до їх вивчення. Так з’явилася технічна кібернетика в техніці, біологічна кібернетика в біології та економічна кібернетика в економіці.