Тема 9. Логістика як метод управління виробничим потенціалом підприємства

1. Поняття про логістику.

2. Еволюція теорії та рівні використання логістики.

3. Основні цілі логістики.

4. Логістика як фактор підвищення конкурентоспроможності підприємств.

5. Ключові поняття та види логістики.

6. Особливості застосування логістики в сільському господарстві.

Визначальні поняття та терміни

Логістика, логістичні системи, функції логістики, макрологістика, логістичні операції, матеріалопотоки.

1. Поняття про логістику

Суспільне виробництво в нашій уяві традиційно виступає як певна сукупність процесів впливу людини на предмети праці з метою перетворення їх у матеріальні і духовні блага, необхідні для задоволення людських потреб. На фоні цього дещо незамітним є постійне і безперервне переміщення, рух матеріальних та інших ресурсів, без яких неможливе функціонування суспільного виробництва. Такі переміщення ресурсів відбуваються в просторі та часі, а теж на різних господарських рівнях (між країнами, між регіонами, між підприємствами, внутрі підприємств).

В сільському господарстві переміщають:

1. Ресурси – в сільськогосподарське підприємство;

2. Переміщення внутрі підприємства – на поле, з поля – на склад або безпосередньо дло місця зберігання (цукрові буряки);

3. Переміщення з підприємства.

Тобто, переміщають сировину (сировина сільськогосподарського походження – зерно, молоко, бавовник і т. д.), запасні частини, технічні ресурси, готову продукцію та багато інших матеріальних ресурсів. Безумовно, затрати на ці переміщення впливають на ефективність виробництва, на рівень розвитку економіки суб’єктів господарювання. В зв’язку з цим виникає необхідність приділяти значну увагу не тільки управлінню потенціалом підприємств в частині його формування та використання, але і управлінню потенціалом підприємства в частині переміщення матеріальних ресурсів. Здійснюють таке управління в практиці суспільного виробництва з допомогою логістики.

Щоб краще усвідомити суть логістики, необхідно звернутися до передумов її виникнення. Логістика започаткована у воєнній справі як мудрість оперативного матеріального забезпечення армії підчас воєнних дій. Як відомо з літературних джерел, у Візантійській імперії існувала спеціальна посада – „логістас”. Логістас займався організацією воєнних стоянок, підготовкою воєнних походів, забезпеченням армії тощо.

Остаточне формування логістики як воєнної науки відносять до середини ХІХ ст. В економічній практиці до принципів логістики звернулися століттям пізніше. Проблеми, які це обумовили, полягали в значному зростанні затрат на утримання запасів (складування) та транспортування продукції: готової продукції підприємства, комплектуючих деталей, сировини, тощо. До речі, такі проблеми актуальні і у наш час: через глобалізацію економіка та збільшення віддалей переміщення різноманітних матеріальних благ (предметів праці, знарядь праці); через надвиробництво в розвинутих країнах та через низьку купівельну спроможність фізичних і юридичних осіб в країнах з низьким рівнем розвитку економіки; через недосконале поточне, бізнесове та стратегічне планування і т. д.

В зв’язку з цим виникла необхідність розробити такі методи управління ресурсами, які би дозволяли управляти матеріальними ресурсами та прискорювати їх просування на всіх ділянках їх шляху від виробника до споживача: на стадії матеріально-технічного забезпечення підприємств (надходження матеріально-технічних ресурсів у підприємства з метою їх використання у виробничих процесах); на стадії виробництва продукції, на стадії реалізації продукції.

Критерієм ефективності таких методів управління виступала мінімізація витрат на проміжних етапах між виробництвом та споживанням – витрат на утримання запасів та транспортування різних видів ресурсів. Щоб звести до мінімуму зазначені затрати, необхідно дослідити технологію просування матеріальних ресурсів на стадіях матеріально-технічного забезпечення підприємств, виробництва та реалізації продукції максимально взаємоузгодити названі стадії та створити на їх основі своєрідну єдину, цілісну систему просування матеріальних ресурсів.

Теорія логістики в практиці світового господарства використовується давно, це обумовило високий розвиток її теоретичних і методичних основ.

Логістика – це наука про управління матеріальними ресурсами в процесі їх руху від виробника до споживача з метою мінімізації витрат на це просування. Логістика – це теж і господарська практика зазначеного управління матеріальними ресурсами.

Вчені – логісти по-різному трактують поняття логістики. Так, французькі вчені визначають логістику як сукупність різноманітних видів діяльності з метою одержання з найменшими витратами необхідної кількості продукції у встановлений часта у встановленому місці, в якому існує конкретна потреба в даній продукції.

Деякі західні логісти розглядають логістику як інтеграцію процесу перевезень з виробничою сферою. Вона включає вантажо – розвантажувальні операції, зберігання, транспортування, інформаційні процеси.

На думку російських вчених логістика – це наукова дисципліна по управлінню потоками в системах.

Ще одне визначення логістики дає Кальченко А.Г. : «Логістика вирішує питання матеріальних та інформаційних потоків з товароруху».

Вивчивши літературу, присвячену темі логістики, та практику сільськогосподарського виробництва, зокрема, детально ознайомившись із змістом виробничих процесів, ми подаємо власне визначення поняття логістика.

На нашу думку, логістика – це наука, яка вивчає наскрізний рух матеріальних ресурсів вздовж процесів матеріально-технічного та матеріального забезпечення виробництва, безпосередньо виробництва та реалізації продукції з метою мінімізації витрат на це просування за умови кількісного і якісного збереження ресурсів, тобто, це наука, яка розглядає переміщення матеріальних ресурсів в процесах виробництва і реалізації продукції як єдину систему та розробляє заходи управлінського характеру з метою інтеграції процесів по переміщенню ресурсів та забезпечення мінімізації витрат на різні етапи цього переміщення.

Звідси і випливає загальновідома формула логістики: Потрібну кількість ресурсів потрібної якості та асортименту доставляти у зазначений час у зазначене місце.

Тобто, суть логістики полягає в тому, що необхідні ресурси завозять за попередньою усною чи письмовою домовленістю в потрібній кількості (а теж потрібного асортименту, потрібної якості) в потрібний час та в потрібне (домовлене) місце з мінімальними затратами.

В міру розвитку економічних систем, їх продуктивних сил та економічних відносин, розвитку та поглиблення взаємозв’язків між господарюючими суб’єктами – „учасниками” просування ресурсів одних управлінських дій, спрямованих безпосередньо на переміщення матеріальних ресурсів на стадіях матеріально-технічного забезпечення виробництва та реалізації продукції з метою активізації матеріалопотоків та мінімізації затрат, виявилося недостатньо.

Виникла потреба в дослідженні економічних явищ, супроводжуючих наявні стадії руху ресурсів та використання пов’язаних з ними можливостей щодо мінімізації вище вказаних затрат. Це, насамперед, можливості, пов’язані із використанням визначальних положень маркетингу: аналізу ринку постачальників та ринку споживачів; вивчення попиту та пропозиції та реалізації заходів щодо їх регулювання; створення необхідних умов для максимального узгодження та реалізації інтересів всіх учасників процесу просування матеріальних ресурсів.

Інтеграція теорії логістики і маркетингу тривала до створення високоефективного методу управління матеріальними та пов’язаними з ними іншими ресурсами (адже будь-які ресурси реалізовують своє економічне призначення тільки при умові їх перебування в певних пропорціях з іншими ресурсами).