Поняття та структура потенціалу аграрного підприємства.

Необхідність застосування у виробничій практиці поняття «потенціал підприємства». В сучасних умовах, умовах ринкової економіки ефективне, результативне функціонування підприємств, досягнення ними їх основної мети – прибутків залежить як від їх поточних результатів, так і від правильності розробки стратегії їх розвитку та її реалізації.

Розробка підприємством стратегії розвитку – об’єктивна необхідність. Стратегічні програми вписують підприємство у систему ринкових відносин; у навколишнє середовище, дозволяють визначити лінію його поведінки серед конкурентів та споживачів його продукції; передбачаючи інноваційні досягнення, орієнтують підприємство на постійне оновлення та осучаснення, що має важливе значення для активізації процесів ефективної реалізації продукції.

Повнота, вичерпність, якість та результативність стратегічної програми залежить, серед іншого, від того, наскільки повно охоплено всі можливості підприємства щодо її реалізації. Це обумовлює питання про необхідність використання певної цілісності, яка би органічно поєднувала всі ці можливості підприємства. Такою органічною цілісністю виступає потенціал підприємства. Це підводить об’єктивні основи під необхідність управління потенціалом підприємства.

Поняття потенціалу підприємства. Дослідження питань формування та використання потенціалу підприємства проводяться досить тривалий час, що пояснюється їх важливим значенням, а також динамічністю потенціалу підприємства та постійними змінами умов і чинників його формування та використання. В зв’язку з цим склалися різні підходи до тлумачення поняття «потенціал підприємства». Одні вчені – економісти розглядають потенціал підприємства як сукупність різних видів ресурсів, необхідних для функціонування або розвитку системи; друга група авторів розглядає потенціал підприємства як систему матеріальних та трудових факторів, що забезпечують досягнення мети виробництва. Вчені третього напрямку розглядають потенціал як здатність комплексу ресурсів економічної системи виконувати поставлені перед нею завдання. Всі названі підходи заслуговують на увагу та використання в дослідженнях потенціалу підприємства та при обґрунтуванні управлінських рішень в суспільній практиці.. Надання переваги кожному із них можливе в залежності від того, які цілі ставляться перед потенціалом підприємства на конкретний період часу.

Опираючись на прокоментовані положення, можна дати наступне визначення потенціалу підприємства: потенціал підприємства – це сукупність ресурсів, які можуть бути використані підприємством для досягнення його тактичних та стратегічних цілей.

Структура потенціалу аграрного підприємства. Структуру потенціалу підприємства складають:

- виробничий потенціал (наявні ресурси та пов’язані з ними можливості їх використання для досягнення поточних та стратегічних цілей підприємства);

- інноваційно-інвестиційний потенціал (науково-технічні розробки, створення умов для їх впровадження на виробництві; інвестиційна стратегія підприємства);

- фінансовий потенціал (сума грошових надходжень та прибутків, які знаходяться в розпорядженні підприємства та використовуються для здійснення фінансових платежів у вигляді обов’язкових фінансових платежів, придбання ресурсів, матеріального стимулювання та матеріального заохочення працівників підприємства тощо; обсяг власних, позичених та залучених фінансових ресурсів, які підприємство використовує у своїй діяльності);

- економічний потенціал: потенціал організаційної структури (статус підприємства, його економічна основа, тобто тип власності), стратегічне та поточне планування, облік та звітність, ціноутворення, фінансова діяльність, зовнішньоекономічна діяльність).

Виробничий потенціал підприємства. Виробничий потенціал підприємства охоплює всі види ресурсів.

Склад ресурсів підприємства в умовах формування та розвитку ринкових відносин досить багатий.

В економічній літературі застосовуються різні підходи до класифікації ресурсів. Традиційно багато вчених виокремлюють такі види: матеріальні ресурси — земля (або сировинні матеріали — корисні копалини, ріки, ліси і т. д.) і капітал; людські ресурси — праця і підприємницька діяльність

За класифікацією, що має місце в економічній теорії, виділяють:

а). природні ресурси ( до них належать потенційно придатні для застосування в виробництві природні сили та речовини);

б). матеріальні ресурси (засоби виробництва);

в) нематеріальні активи (придбане місце на товарній, фондовій біржах, авторські права, права на інтелектуальну власність і використання земельних ділянок, програмне забезпечення, майнові права, вартість одержаних патентів, ліцензій та інших активів, які не мають матеріальної форми, але дають можливість підприємству отримувати прибуток;

г). трудові ресурси;

д). фінансові ресурси (грошові засоби, які суспільство виділяє на організацію виробництва).

Інформація та комунікації перетворились у важливі види ресурсів в кінці ХХ - на початку ХХІ століття, коли почали відігравати велику роль у розвитку як матеріальної, так і нематеріальної сфер суспільного виробництва здобули. На початку ХХІ ст. інформація та комунікації перетворились у визначальний економічний ресурс.

Іншими словами, в умовах ринкових відносин ресурсами підприємства виступає все, що дає йому ті чи інші можливості до реалізації його тактичних та стратегічних цілей.

Такий склад ресурсів є закономірним наслідком розвитку суспільного виробництва. Виробництво почало набувати суспільного характеру з моменту винаходу тих перших елементарних матеріальних ресурсів, які дозволили людині виробляти матеріальні блага не тільки для себе, а для інших людей. Далі і до наших часів виробництво розвивалося і вдосконалювалося не інакше, як в міру розвитку і вдосконалення знарядь праці, поглинаючи у виробничих процесах дедалі більше елементів з того середовища, в якому воно відбувалося. Той перелік і досконалість видів ресурсів, які нині використовують в суспільному виробництві, показує, якого високого рівня науки і техніки досягла людина в процесі свого суспільного функціонування.