3. Причини виникнення та групування кризових ситуацій

Підприємство функціонує під впливом безлічі факторів, які діють як внутрі підприємства, так і в його зовнішньому середовищі. Результати його економічної діяльності залежать, зокрема, від численних економічних ( тип власності, що лежить в основі підприємства; розміри, спеціалізація, ресурсне забезпечення, правильність обраної стратегії та цілей підприємства; економічні відносини підприємства з партнерами по АПК та державою; економічна політика держави, в т.ч. рівень державного регулювання економіки і т. п.); природнокліматичних умов та інших факторів. Вплив цих факторів на економіку підприємства різний за тривалістю, за хронологічним періодом дії, за величиною. Часто дія окремих факторів незначна і непомітна, але при настанні сприятливих умов їх вплив на результат діяльності підприємства стає суттєвим.

В зв’язку з дією цих факторів в практиці виробництва складаються найрізноманітніші обставини та причини, які обумовлюють кризи підприємства. Серед цих причин виділяють:

1. За характером:

1.1. об’єктивні (пов’язані з дією економічних законів і закономірностей, із циклічністю діяльності підприємств і т.д.; із природними явищами, які впливають на формування рівня економіки; із суспільними явищами, такими, як, наприклад, демографічна ситуація в країні і т.д.);

1.2. суб’єктивні ( пов’язані із діями людей на різних ієрархічних рівнях: недосконалі економічні відносини – ціни, податки, фінанси; низький рівень прийнятих рішень, господарювання взагалі і т.д.).

2. По відношенню до підприємства:

2.1.внутрішні (обумовлені факторами, що пов’язані з внутрігосподарськими економічними відносинами);

2.2. зовнішні ( обумовлені факторами, що діють у зовнішньому середовищі підприємств – відносини з постачальниками, відносини збуту сільськогосподарської продукції; цінова політика держави та інші питання державного регулювання економіки ).

Види кризових ситуацій.

В економічній літературі пропонують різні варіанти групування кризових ситуацій. Один з цих варіантів зводиться до групування кризових ситуацій підприємства за наступними ознаками:

1). за сферою діяльності підприємства (виділяють економічні, управлінські та технічні кризові ситуації);

2). за тривалістю збереження ситуації (довгострокові, середньострокові, короткострокові);

3). за ступенем керованості (керовані, некеровані);

4). за можливістю прогнозування строків і чинників ( прогнозовані, не прогнозовані);

5). за характером впливу на діяльність підприємства (загальні, часткові, специфічні);

6). за масштабом ( глобальні, локальні);

7). за характером виникнення ( постійні, систематичні, періодичні);

8). за характером походження (гострі, поточні, згасаючі).

На підставі чого констатують наявність кризи підприємства?

Криза управління – це різке зниження, крайнє погіршення якості управління різними економічними, соціальними, політичними та іншими явищами. Виникає з причин відсутності кваліфікованих управлінських кадрів; різкого збільшення масштабів об’єктів управління та суттєвого порушення норм управляє мості і т.п. Економічна криза ( зараз вона наявна і чітко виражена в сільському господарстві) проявляється у необґрунтованому скороченні обсягів виробництва, по суті – у його згортанні; погіршенні фінансового стану підприємств аж до переходу у стан збитковості та втраті фінансових можливостей не тільки до розширеного, але і до простого відтворення виробництва; зниженні рівня ресурсного забезпечення підприємства до таких розмірів, за яких суттєво порушується технологія виробництва сільськогосподарської продукції і т.д.

В роки перебудови в нашому суспільстві спостерігається і соціальна криза. Формами її прояву були хронічні невиплати соціальних платежів, в т.ч. вкрай необхідних пільг окремим верствам населення, зрівнялівка у пенсіях і т.д.

Настання кризи будь – якого виду означає, що протиріччя між елементами будь – яких явищ досягли кульмінації ( найвищої точки).