Методи оцінки конкурентоспроможності

Сутність методу різниць полягає у визначенні переваг та недоліків підприємства зо окремими порівнюваними показниками (об’єктами оцінки). При застосуванні даного методу підприємство, що оцінюється, порівнюється тільки з одним підприємством-конкурентом. За кожним з порівнюваних показників визначається не тільки позиція оцінюваного підприємства, а й кількісний розрив у досягнутих значеннях.

Метод рангів визначає загальні положення, сильні та слабкі сторони оцінюваного підприємства в боротьбі з конкурентами. Застосування даного методу ґрунтується на визначенні місця підприємств-конкурентів за кожним об’єктом оцінки шляхом ранжування досягнутих значень показників. Проведення такої роботи дозволяє визначити, за якими порівняльними критеріями підприємство випереджає конкурентів, а за якими – відстає.

Підсумування місць (рангів) окремих підприємств за всіма показниками оцінки дозволяє виявити найбільш конкурентноспроможне підприємство за критерієм мінімуму набраних рангів (якщо найкращий стан показника оцінки визначається як мінімальний ранг) або за критерієм максимуму набраних рангів (якщо найкращий стан оцінюється максимальним рангом). Вибраний принцип оцінювання повинен дотримуватися стосовно всіх показників оцінки.

Порівняння суми рангів, отриманих підприємством, що оцінюється, за найкращими показниками дозволяє визначити місце підприємства та його основного конкурента в конкурентній боротьбі. Перевагою даного методу є його простота, можливість застосування для оцінок як кількісних, так і якісних показників. Водночас він дає тільки посередній результат, не дозволяє оцінити ступінь відставання підприємства від його основного конкурента.

Застосування методу балів дає можливість визначити узагальнюючу кількісну оцінку становища підприємства в конкурентній боротьбі при наявності кількох конкурентів. Він передбачає:

• складання матриці оціночних показників для порівняння підприємства з його конкурентами;

• виділення найкращого значення окремого оціночного показника з даної сукупності підприємств та присвоєння йому визначеного бального значення (за самостійно встановленою шкалою оцінювання) – Б_max.;

• розрахунок балів (Б_ip), отриманих іншими підприємствами за даним оціночним показником шляхом порівняння їх фактичних значень з найкращими в даній сукупності:

Б_ір= xБ_махі

де, З_{ip –} фактичне значення і-го оцінюваного показника по p-му підприємств; З_ін - найкраще значення і-го оцінюваного показника по даній сукупності підприємств; Б_maxi – максимально встановлений бал оцінювання окремого показника;

• встановлення значущості (внеску) конкретного показника оцінки в загальну оцінку конкурентоспроможності підприємства – ЗН_і. Рівень значущості окремих оціночних показників задається експертно з урахуванням уявлення про роль даного показника у формуванні загального висновку про ступінь конкурентоспроможності підприємства;

• отримання узагальненої бальної оцінки конкурентоспроможності (УЗ_р) за формулою:

УЗ_р= Б_ірxЗН_і.

Застосування цього методу дозволяє не тільки визначити основних конкурентів та місце в конкурентній боротьбі підприємства, яке оцінюється (за критерієм максимуму набраних балів), а й оцінити ступінь його наближення до найбільш конкурентоспроможного підприємства.

Метод „еталону” використовують для наочного відображення зон конкурентних переваг та недоліків підприємства. Для його застосування необхідно:

• визначити напрями (зони) оцінки конкурентоспроможності. Для наочності отриманого результату рекомендовано обмежитись 5-6 напрямами (зонами) оцінки;

• встановити максимальну (еталонну) кількість балів оцінювання за кожним напрямом;

• визначити кількість балів, набраних підприємством, що оцінюється, в порівнянні з еталонним значенням;

• здійснити побудову графічної ілюстрації стану конкурентоспроможності підприємства.

Даний метод може застосовуватися не тільки для оцінки конкурентоспроможності підприємства відносно фактичних конкурентів, а й для порівняння з еталонним станом ( ідеальною моделлю ) функціонування підприємства.