Тема 7. Управління

конкурентоспроможністю підприємства………………………………………….136

1. Конкуренція, конкурентні

переваги, конкурентоспроможність……………………………………………………….136

2. Суть та зміст управління конкурентоспроможністю

підприємства………………………………………………………………………………………….140

3. Конкурентна стратегія підприємства…………………………………………………..150

Тема 8. Система антикризового управління потенціалом

підприємства……………………………………………………………………………………..152

1. Поняття кризи підприємства………………………………………………………………152

2. Життєдіяльність підприємства та кризи……………………………………………...155

3. Причини виникнення та групування кризових ситуацій……………………...158

4. Ознаки криз та можливості передбачення

кризових ситуацій………………………………………………………………………………….161

5. Зміст антикризового управління…………………………………………………………164

6. Реорганізація підприємства………………………………………………………………...167

Тема 9. Логістика як метод управління виробничим

потенціалом підприємства……………………….................................................................169

1. Поняття про логістику………………………………………………………………………...170

2. Еволюція теорії та рівні використання логістики…………………………………174

3. Основні цілі логістики…………………………………………………………………………178

4. Ключові поняття та види логістики…………………………………………………….182

5. Логістика як фактор підвищення

конкурентоспроможності підприємств…………………………............................................185

6. Особливості застосування логістики в сільському

господарстві…………………………………………………………………………………………..189

Тематика рефератів для індивідуальної роботи

студентів……………………………………………………………………………………………193

Тематика самостійної роботи студентів……………………………………………194

Тести………………………………………………………………………………………………….195

Пакет комплексних практичних індивідуальних завдань……………….204

Контрольні завдання для студентів заочної форми

навчання …………………………………………………………………………………………..229

Література до вивчення курсу…………………………………………………………..236

Тема 1. Теоретичні основи курсу.

1. Підприємство в умовах ринкової економіки.

2. Поняття та структура потенціалу аграрного підприємства.

3. Поняття та цілі управління потенціалом підприємства

4. Зміст управління потенціалом підприємства

5. Мета, завдання та предмет курсу. зв'язок курсу з іншими дисциплінами.

Підприємство в умовах ринкової економіки.

Сільськогосподарським підприємством називають кожний господарюючий суб’єкт, який, використовуючи певну сукупність ресурсів, спеціалізується на виробництві і реалізації сільськогосподарської продукції з метою одержання прибутку. Прибуток є необхідною умовою повноправного функціонування підприємств в конкурентному середовищі.

У відповідності до Господарського кодексу України, підприємство – це самостійна господарська організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку для здійснення господарської діяльності з метою задоволення суспільних потреб у товарі (продукції, послугах, роботах) і одержання прибутку, яка діє на підставі статуту, користується правами та виконує обов’язки щодо своєї діяльності, є юридичною особою, має самостійний баланс, поточний та інший рахунки в банках.

Підприємство – основна структурна одиниця економіки. Кожне підприємство має юридичний статус, є автономним, тобто відокремленим від інших організаційних структур (має власні ресурси, веде виробничу та комерційну діяльність, розпоряджається виробленою продукцією та отриманими прибутками, розвиває зв'язки і т.д.).

Правовими основами функціонування цих підприємств виступають такі нормативно - правові акти як:

1. Господарський кодекс України;

2. Закон України „ Про підприємства”.

3. Закон України „ Про колективне сільськогосподарське підприємство”.

4. Закон України „ Про фермерське господарство ”.

5. Закон України „ Про особисте селянське господарство ” від 15 травня 2003р. №742-IV.

6. Закон України „ Про господарські товариства ” та багато інших.

Підприємства усіх типів, за винятком особистих селянських господарств, мають статус юридичної особи .

«Підприємства можуть поєднуватися в:

• асоціації - договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності, але лише в тій області, до якої має відношення асоціація;

• корпорації - договірні об'єднання, створені на основі сполучення виробничих, наукових і комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;

• консорціуми - тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення загальної мети. Після виконання задач консорціум припиняє своє існування;

• концерни - статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі і т.д. на основі повної фінансової залежності від одного чи групи підприємців;

• картелі - договірні об'єднання підприємств однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності;

• синдикати - різновид картельної угоди, що припускає реалізацію продукції через єдиний спільний збутовий орган чи уже наявну збутову мережу одного з учасників об'єднання;

• трести - монополістичне об'єднання підприємств, що раніше належали різним підприємцям, у єдиний виробничо-господарський комплекс. Оскільки тут інтегруються всі напрямки діяльності, такі підприємства цілком утрачають свою юридичну і господарську самостійність.

• холдинги - специфічні організаційні форми об'єднання капіталів. Подібні об'єднання утворяться, коли акціонерне товариство (товариство) саме безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а лише використовує свої фінансові засоби для придбання контрольних пакетів акцій інших акціонерних фірм із метою фінансового контролю за їх роботою й одержання доходу на вкладений в акції капітал.

• фінансові групи (фінансово-промислові групи) - об'єднання юридично й економічно самостійних підприємств різних галузей народного господарства, при формуванні яких у якості головних ставиться задача об'єднання банківського капіталу і виробничого потенціалу. Фінансову групу очолюють один чи кілька банків, що розпоряджаються капіталом підприємств, що входять в об'єднання, координують усі сфери їхньої діяльності. При цьому основним доходом діяльності банку повинні бути дивіденди від підвищення ефективності роботи підприємств, а не відсоток на кредит.»

Чинники, які впливають на функціонування аграрних підприємств:

1. Зовнішні чинники:

1.1. економічні умови функціонування підприємств у сільському господарстві - державна цінова політика (паритет цін), фінансова система, в т.ч. система оподаткування та кредитування;

1.2. рівень розвитку ринку сільськогосподарської продукції;

1.3. рівень розвитку ринку засобів виробництва для сільського господарства.

2. Внутрішні чинники:

2.1. організація виробництва (спеціалізація, внутрігосподарський поділ праці; організація і нормування праці; система матеріального стимулювання працівників; планування);

2.2. маркетингова та кадрова політика підприємства;

2.2. стратегія розвитку тощо.

Функції підприємств:

Функція виробництва та реалізації продукції – аграрні підприємства виробляють сільськогосподарську продукцію, здійснюючи тим самим продовольче забезпечення населення країни. Значну кількість сільськогосподарської продукції країна експортує на світові ринки. Функція виробництва та реалізації продукції являється далеко не єдиною для функціонуючих в умовах ринкової економіки аграрних підприємств. Інші функції аграрного підприємства:

- організаційна функція: підприємство та його внутрівиробничі підрозділи виступають основними організаційними формами використання виробничих ресурсів. Саме через інститут підприємства виконують своє економічне призначення приймати участь у процесах виробництва і реалізації продукції всі види ресурсів. В залежності від спеціалізації, стратегії і тактики в конкурентному середовищі, від фінансового стану кожне підприємство формує власну модель ресурсного потенціалу і, застосовуючи різні методи організації і управління, використовує їх у виробничій практиці;

- економічна функція: кожне підприємство в умовах ринку діє самостійно, тобто самостійно формує ресурсний потенціал, обирає стратегію і тактику своєї діяльності, визначає спеціалізацію, формує і реалізовує відповідний господарський механізм та формує і розвиває власну економіку. У своїй діяльності воно керується тільки загальноприйнятими в країні нормативно - правовими нормами. Організації і відомства, які в ієрархії структурних елементів організації галузей АПК розташовані над підприємствами, виконують в галузях координуючі та консультативні функції .

Економіка кожного окремого підприємства являється структурною одиницею економіки народного господарства. Кожне підприємство приймає участь у формуванні рівня розвитку економіки країни, вносячи свою частку у загальну суму валового внутрішнього продукту та національного доходу країни. Кожне підприємство формує свій внутрішній економічний механізм господарювання і, разом з тим, є активним учасником, своєрідним суб’єктом економічного механізму держави. Останній складають система ціноутворення, система оподаткування та фінансово-кредитна система;

- соціальна функція: через економіку підприємства формується рівень життя працездатної частини населення( тої, яка працює на підприємстві). Крім цього, використовуючи для досягнення власних комерційних цілей ресурси певної території, кожне підприємство мали би в обмін за це дбати за соціальний розвиток цієї території, а також за збереження довкілля в природному, первозданному вигляді, не допускати негативних змін природного середовища людської життєдіяльності. Останнє становить зміст екологічної функції підприємства.

В міру розвитку виробничих відносин, зокрема - їх економічних елементів, представлених відносинами власності, формувався і вдосконалювався „асортимент” підприємств сільського господарства. Згідно Єдиного Державного реєстру підприємств і організацій основними типами підприємств в аграрному секторі економіки виступають приватні господарства без створення юридичної особи (особисті селянські господарства), приватні (приватно-орендні) підприємства, товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства, сільськогосподарські кооперативи, фермерські господарства та інші суб’єкти господарювання.

Кожне підприємство має свою організаційно-господарську (склад і співвідношення внутрішніх підрозділів підприємства ) та галузеву ( склад і співвідношення галузей, які воно розвиває) структуру, систему управління, господарський механізм, виробило сукупність внутрівиробничих та зовнішніх зв’язків тощо, тобто: кожне підприємство являє собою своєрідну економічну систему на мікрорівні. Деякі суттєві відмінності характерні для особистих селянських господарств.

Характерною ознакою підприємства являється мета його створення і функціонування. Прийнявши названу ознаку за критерій поділу, сукупність всіх сьогодні господарюючих в галузі сільського господарства суб’єктів умовно можна розділити на дві групи:

а) господарюючі суб’єкти, метою діяльності яких є одержання прибутків, формування та зміцнення конкурентоспроможності і т. п. Це підприємства, що мають статус юридичної особи, виробництво в них носить товарний характер;

б) господарюючі суб’єкти, метою діяльності яких є одержання продукції (в основному - для внутрігосподарського споживання ) та частково - грошових доходів. Це особисті селянські господарства (або приватні підприємства без створення юридичної особи); виробництво в них носить в основному натуральний характер, рівень товарності в цих підприємствах досить низький. Крім цього, виробництво продукції тут високозатратне, часто його ведення спричинене не тільки економічними потребами, але і віковими традиціями, які склалися на селі.

Характерною особливістю сучасного етапу розвитку аграрної економіки є те, що основна частина всіх видів сільськогосподарської продукції виробляється особистими селянськими господарствами.