Тема 5: оптимізація потенціалу підприємства

1. Суть та необхідність раціонального використання ресурсів підприємства.

2. Принцип пропорційності та принцип оптимальності у використанні ресурсів підприємства.

3. Задачі оптимізації.

4. Умови забезпечення оптимальних пропорцій у використанні ресурсів.

Визначальні поняття та терміни: Раціональне використання ресурсів, економія ресурсів, принцип пропорційності, оптимум, оптимум економічний, задачі оптимізації ресурсів, критерій оптимальності.

1. Суть та необхідність раціонального використання ресурсів підприємства

Раціональне використання ресурсів - це таке їх витрачання в процесах виробництва та реалізації продукції чи послуг, при якому одиниця ресурсу дає максимальну із потенційно можливої економічну віддачу. Раціональне використання ресурсів - необхідна умова ефективного функціонування будь-якої економічної системи.

Необхідність раціонального використання ресурсів обумовлюється цілим рядом причин різного рівня та характеру. Насамперед, в глобальному, так і локальному плані існує обмеженість ресурсів.

Обмеженість ресурсів в економіці в цілому.

Одним із законів розвитку суспільства є закон зростаючих потреб. Необхідність задоволення зростаючих потреб з об’єктивною неминучістю і невідворотністю наштовхується на обмеженість ресурсів, а, отже, на обмежені можливості задоволення потреб на всіх рівнях. Уся економічна діяльність людини завжди і скрізь була спрямована на подолання обмеженості ресурсів. Деякі з цих ресурсів нам подаровані природою і вже через те обмежені внаслідок нашого власного розвитку: праця, знання, вміння, кваліфікація, вид використовуваної енергії і т. д. Деякі з ресурсів мають відтворювальну властивість і тому регулюються з боку людини.

Оскільки потреби суспільства безмежні, а засоби їх задоволення завжди обмежені, перед суспільством у кожний даний момент, а значить так само завжди постає проблема вибору. Виникає альтернатива, весь час доводиться або вибирати, або взагалі жертвувати: збільшувати виробництво одного продукту, але з одночасним скороченням виробництва іншого, чи шукати інший шлях, спосіб, метод. Виникає проблема виробничих можливостей. Звідси — розвиток виробництва на основі задоволення потреб за рахунок реалізації системи економічних інтересів.

Слід відзначити, що економічні ресурси, необхідні для господарської діяльності, є обмеженими у кожний даний момент. Ця обмеженість відносна і означає, що ресурсів менше, ніж потрібно для задоволення всіх потреб за даного рівня економічного розвитку. Обмеженість часто характеризують іще як рідкість ресурсів відносно безмежності людських потреб. Ці потреби постійно зростають і змінюються з розвитком суспільства, із зростанням господарської діяльності, розвитком ринку і т.д. Одне слово, люди в будь-якій країні хочуть більше благ і послуг, ніж вони мають.

Що ж ми вкладаємо в поняття "обмеженість"? Орні землі, пасовиська, корисні копалини, лісові масиви та інші різновиди природних ресурсів, обмежених територією країни, особливостями геологічного складу її ґрунтів, географічним положенням, кліматичними особливостями та низкою інших чинників.

Обмеженість трудових ресурсів зумовлена загальною кількістю населення країни і часткою працездатних людей у його складі. Обмеженою є також кількість людей певної спеціальності та певного рівня кваліфікації, вкрай необхідних для виробництва суспільних благ.

При цьому обмеженість трудових ресурсів в сільському господарстві зростає в останні роки особливо високими темпами, їх кількість скорочується через природне зменшення населення (переважання смертності над народжуваністю) та через міграції.

Обмеженість матеріальних (капітальних) ресурсів визначена всім попереднім економічним розвитком кожної країни, досягнутим технологічним рівнем виробництва, наявними можливостями імпорту капітальних ресурсів. Звісно, можна побудувати нові фабрики та ферми, виготовити обладнання. проте для цього потрібен час і, знов-таки, ресурси для їх створення.

Щодо обмеженості підприємницьких здібностей, то за деякими оцінками, лише 3-5% працездатного населення країни за своїми здібностями можуть бути вдалими підприємцями. Безперечно, до країни можна запросити закордонних кваліфікованих менеджерів чи то підготувати власні кваліфіковані кадри, проте це потребує часу і коштів.

Отже, оскільки не всім людям властиві підприємницькі здібності, то кількість таких людей обмежена.

Певні обмеження щодо використання ресурсів пов’язані із фінансовим станом підприємств. Підприємства можуть використовувати у виробничих процесах лише такі види та таку кількість ресурсів, придбати які їм дозволяють їх економічні можливості. В останні роки виробництво сільськогосподарської продукції перемістилося із колективних господарств в особисті селянські господарства. Більшість колективних господарств не достатньо забезпечені матеріально-технічними та трудовими ресурсами, тому більшість із них закінчує господарські роки із збитками. Це спонукає до пошуку шляхів раціонального використання тих ресурсів, якими фактично володіють сільськогосподарські підприємства.

Таким чином, про обмеженість ресурсів свідчить проблема абсолютного вичерпання ресурсів та їх кількісної визначеності в певному місці й у певний час, а також їх дефіцит.

Наслідком обмеженості ресурсів є неможливість задоволення всіх потреб суспільства одночасно в будь-який визначений момент. Граничність ресурсів. їх кількісна обмеженість, а також рідкісність деяких особливо цінних ресурсів зумовлюють певні межі виробничої діяльності. Від наявних у суспільстві ресурсів можливо отримати визначений обсяг матеріальних благ та послуг.

Суспільство не здатне виробити весь той обсяг товарів та послуг, який відповідає абсолютним (ідеальним) потребам людей у країні.

У самій серцевині економіки є безперечна істина, яку називаємо законом рідкості ресурсів. Цей закон стверджує: блага є обмеженими, оскільки немає достатньо ресурсів, щоб виробити всі блага, які потребують люди для споживання.

Необхідність раціонального використання ресурсів пов’язана теж із намірами України щодо європейської інтеграції. Сільськогосподарська продукція, вироблена європейськими товаровиробниками, має багато нижчі показники ресурсомісткості, ніж на Україні. Через те вона „перемагає” як на західноєвропейських ринках, так і витісняє українську сільськогосподарську продукцію на українських ринках. Тому жителі України, особливо їх західних областей, споживають багато імпортних продуктів харчування, підтримуючи тим самим розвиток не української аграрної економіки , економіки харчової промисловості, а розвиток економіки інших країн.

Раціонального використання ресурсів досягають шляхом їх економного використання (економії, опираючись при цьому на принцип пропорційності та принцип оптимальності використання ресурсів.

Економією ресурсів називають:

а) вивільнення частини ресурсів за рахунок зменшення їх витрат на виробництво продукції чи виконання послуг у звітному періоді у порівнянні із базисним періодом;

б) вивільнення частини ресурсів шляхом їх витрачання на виробництво продукції чи виконання послуг у відповідності до встановлених на це норм чи нормативів.

Економія кількості ресурсів оправдана при умові дотримання загальноприйнятих вимог щодо стандартів та якості продукції.

На економію ресурсів „працюють” такі організаційні та економічні інструменти, як:

• використання висококваліфікованої та високопродуктивної робочої сили;

• запровадження у виробництво сучасних технологій, продуктивних порід тварин та сортів сільськогосподарських культур, сучасних методів організації виробництва та праці (зокрема, раціональна організація робочих місць; поділ і кооперація праці; забезпечення умов щодо використання раціональних режимів праці і відпочинку; механізм нормування праці тощо);

• використання сучасних інформаційних технологій;

• збалансоване та у відповідності до виробничих потреб матеріально-технічне забезпечення підприємств;

• використання науково обґрунтованих методів використання техніки у виробничих процесах; дотримання вимог щодо комплектування та агрегатування техніки;

• матеріальні стимули раціонального витрачання ресурсів;

• механізм нормування праці та багато інших.

Реалізація названих інструментів забезпечує зростання обсягів виробництва продукції та зниження її ресурсомісткості.