Мережна інформаційна технологія “клієнт-сервер”

Сервер – одно- або багатопроцесорна персональна чи віртуальна ЕОМ з розподілюваною пам’яттю, розподілюваною обробкою даних, розподілюваними комунікаційними засобами та засобами управління периферійним обладнанням. Як сервер застосовують потужні ЕОМ, що мають великий дисковий простір і швидкодійні процесори. Основна роль серверу полягає в управлінні клієнтами, які спільно користуються ресурсами системи в заданий момент часу: принтерами, базою даних, зовнішньою пам’яттю, програмами і ін.

Концепція “клієнт-сервер” пов’язана з комп’ютерами спільного користування (серверами), які керують спільними ресурсами, що надають доступ до цих ресурсів як сервісу своїм клієнтам.

Обчислювальні мережі, побудовані на основі концепції “клієнт-сервер”, дають змогу: реалізувати корпоративне управління ресурсами обчислювальної мережі; виробити розподіл доступу до даних і процесів їх обробки між безліччю робочих станцій і сервером; організовувати програмне забезпечення на основі концепції відкритих систем.

Усебічне розповсюдження інформаційних технологій ставить серйозну проблему перед виконавцями – дуже багато інформації. Ця проблема створює нові форми використання інформаційної технології для них – накопичення та аналіз потоків інформації.

5. Інформаційне забезпечення апк на сучасному етапі

Із поданих вище теоретичних положень зрозуміло, що сучасна наука створила, а практика - апробувала та впровадила у повсякденне використання у різних сферах суспільного виробництва таке важливе, унікальне знаряддя управління та організації як інформаційні технології. Сучасні високі інформаційні технології дозволяють вирішувати практично майже всі задачі, які ставить виробнича практика у сфері економіки.

Однак, масштаби використання інформаційних технологій в управлінні складними виробничими системами залежать не тільки від змісту, досконалості, конструкції, доступності і т.п. інформаційних технологій. Як відомо, в числі основних складових будь-якого ринку, в т.ч. і ринку інформації є не тільки пропозиція товару, але і попит на неї. Попит на інформацію залежить від виробничих потужностей, розмірів виробничого потенціалу, рівня розвитку, умов функціонування та багатьох інших характеристик потенційного користувача інформації. Його формують: потреба в інформації, а теж фінансові, організаційні та інші можливості її задоволення.

Виробнича діяльність підприємства складається із величезної кількості різноманітних виробничих процесів, в яких задіяні численні елементи виробничого потенціалу. Створюється і розвивається багато виробничих зв’язків різного змісту, характеру, типу як внутрі підприємства, так і зв’язків підприємства із зовнішнім його мікро- та макросередовищем. Виникає незчисленна кількість різних економічних явищ як в процесі формування виробничого потенціалу, в процесі його використання, так і в процесі реалізації продукції. Про все це з однієї сторони виникає інформація, яку необхідно використати в процесі управління підприємством, його виробничим потенціалом; з іншої сторони все це потребує багато іншої зовнішньої інформації.

Не менш масштабною є інформація, яка виникає в процесах виконання аграрними підприємствами їх соціальних функцій. Діючи на території сільських поселень та на земельних угіддях, які розташовані навколо певних сільських поселень, аграрні підприємства виступають своєрідним організаційно-економічним стабілізатором демографічних процесів на селі, суттєво впливають на життєдіяльність сільських поселень. Вони забезпечують населення робочими місцями, а тим самим зберігають на селі працездатне населення, в т.ч. населення дітородного віку. Тим самим вони сповільнюють потоки міграції сільського населення, сприяють зростанню народжуваності, а, отже - чисельності населення.

Немалий вплив аграрних підприємств і на розвиток соціальної інфраструктури села. Все це, разом взяте, сприяє покращенню сільського устрою, запобігає занепаду та відмиранню сіл.

Як породжують потоки інформації, так і потребують багато зовнішньої інформації реформування економіки, в т.ч. і аграрної, організація ринків сільськогосподарської продукції, запровадження програм розвитку аграрного сектора економіки тощо.

Основні блоки інформації для сільськогосподарських товаровиробників.

Для практично всіх товаровиробників у сільському господарстві є необхідною, а завдяки сучасному розвитку людського розуму, комп’ютерної техніки, комп’ютерних систем – і доступною наступна інформація:

1. Інформація про технічні засоби для сільськогосподарського виробництва ( види та марки техніки, її технологічне призначення, її техніко – економічні експлуатаційні показники та екологічна характеристика; завод – виробник; запасні частини та технічний сервіс; ціна на техніку, умови її купівлі та можливості придбання на умовах лізингу; організація ярмарок та виставок тощо).

2. Інформація про показники агрометеорологічних ресурсів ( температурний режим, опади тощо).

3. Інформація про технології вирощування сільськогосподарських культур стосовно конкретних природнокліматичних умов (оптимальні строки сівби сільськогосподарських культур та агрометеорологічні умови їх вегетації (гідротермічний режим тощо); набір та послідовність використання технологічних прийомів і т.д.). Мова йде не просто про технології, але і про високопродуктивні технології. Без застосування високопродуктивних технологій сьогодні неможливе забезпечення і збереження конкурентоспроможності продукції, підприємства в цілому.

4. Інформація про захист посівів сільськогосподарських культур від шкідників і хвороб. Це надзвичайно важливий вид інформації, оскільки від використання засобів захисту рослин залежить не тільки урожайність сільськогосподарських культур, але і стан довкілля, і родючість землі та її придатність до безпечного виробництва сільськогосподарської продукції на перспективу, і здоров’я людей, які споживають вироблену продукцію. До комплексу такої інформації входить інформація про строки, дози та способи внесення засобів захисту рослин, варіанти поєднання їх з мінеральними добривами та іншими хімікатами ( наприклад, регуляторами росту рослин), про технічні засоби внесення та обробки насіннєвого матеріалу.

5. Інформація про захист від хвороб сільськогосподарських тварин.

6. Інформація про ринок хімічних засобів захисту рослин і тварин.

7. Інформація про програми розвитку сільського господарства, політику держави в сфері ресурсовикористання, особливо – про земельну політику держави тощо.

Національна програма інформатизації України. Важливу роль в інформатизації України повинна була відіграти Національна програма інформатизації України, яка була затверджена Законом України «Про Національну програму інформатизації» від 4 лютого 1998 року N 74/98-ВР (Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 13 вересня 2001 року N 2684-III).

Національна програма інформатизації визначає стратегію розв'язання проблеми забезпечення інформаційних потреб та інформаційної підтримки соціально-економічної, екологічної, науково-технічної, оборонної, національно-культурної та іншої діяльності у сферах загальнодержавного значення.

Національна програма інформатизації включає:

- Концепцію Національної програми інформатизації;

- сукупність державних програм з інформатизації;

- галузеві програми та проекти інформатизації;

- регіональні програми та проекти інформатизації;

- програми та проекти інформатизації органів місцевого самоврядування.

Передбачалося, що Національна програма інформатизації повинна формуватися, виходячи з довгострокових пріоритетів соціально-економічного, науково-технічного, національно-культурного розвитку країни з урахуванням світових напрямів розвитку та досягнень у сфері інформатизації і спрямовуватися на розв'язання найважливіших загальносуспільних проблем (забезпечення розвитку освіти, науки, культури, охорони довкілля та здоров'я людини, державного управління, національної безпеки та оборони держави та демократизації суспільства) та створення умов для інтеграції України у світовий інформаційний простір відповідно до сучасних тенденцій інформаційної геополітики.

Національна програма інформатизації становить комплекс взаємопов'язаних окремих завдань (проектів) інформатизації, спрямованих на реалізацію державної політики та пріоритетних напрямів створення сучасної інформаційної інфраструктури України за рахунок концентрації та раціонального використання фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, виробничого і науково-технічного потенціалу держави, а також координації діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і громадян у сфері інформатизації.

Мета реалізації програми - створення необхідних умов для забезпечення громадян країни потрібною інформацією, використання новітніх інформаційних технологій, гарантування інформаційної безпеки країни [9].

Основні терміни та поняття, вжиті у цій Національній програмі, відображали всю повноту системи інформатизації. Зокрема, вони мали такий зміст:

- база даних - іменована сукупність даних, що відображає стан об'єктів та їх відношень у визначеній предметній області;

- база знань - масив інформації у формі, придатній до логічної і смислової обробки відповідними програмними засобами;

- геоінформаційні системи - сучасні комп'ютерні технології, що дозволяють поєднати модельне зображення території (електронне відображення карт, схем, космо-, аерозображень земної поверхні) з інформацією табличного типу (різноманітні статистичні дані, списки, економічні показники тощо);

- засоби інформатизації - електронні обчислювальні машини, програмне, математичне, лінгвістичне та інше забезпечення, інформаційні системи або їх окремі елементи, інформаційні мережі і мережі зв'язку, що використовуються для реалізації інформаційних технологій;

- інформатизація - сукупність взаємопов'язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян та суспільства на основі створення, розвитку і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, які побудовані на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки;

- інформаційна послуга - дії суб'єктів щодо забезпечення споживачів інформаційними продуктами;

- інформаційна технологія - цілеспрямована організована сукупність інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують високу швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації, розосередження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування;

- інформаційний продукт (продукція) - документована інформація, яка підготовлена і призначена для задоволення потреб користувачів;

- інформаційний ресурс - сукупність документів у інформаційних системах (бібліотеках, архівах, банках даних тощо);

- інформаційний суверенітет держави - здатність держави контролювати і регулювати потоки інформації з-поза меж держави з метою додержання законів України, прав і свобод громадян, гарантування національної безпеки держави;

- локалізація програмних продуктів - приведення програмних продуктів, які використовуються в Україні, у відповідність із законами України та іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами, що діють в Україні;

- нерезиденти - юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності, створені з участю юридичних і фізичних осіб;

- окреме завдання - комплекс проектів інформатизації, взаємопов'язаних і взаємопогоджених за термінами реалізації, складом виконавців та спрямованих на досягнення конкретних цілей;

- проект інформатизації - комплекс взаємопов'язаних заходів, як правило, інвестиційного характеру, що узгоджені за часом, використанням певних матеріально-технічних, інформаційних, людських, фінансових та інших ресурсів і мають на меті створення заздалегідь визначених інформаційних і телекомунікаційних систем, засобів інформатизації та інформаційних ресурсів, які відповідають певним технічним умовам і показникам якості;

- резиденти - юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України.

Однак при розподілі бюджетних коштів на інформатизацію першість була надана не загальнодержавним, а вузьковідомчим інтересам. Замість глобальних інформаційних систем були створені розрізнені між собою локальні відомчі інформаційні системи.

Основні форми інформаційного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників.

1. Інформаційно – консультативні служби.

2. Дорадчі служби.

3. Виставки, ярмарки тощо. Поширення такої форми інформаційного забезпечення суспільного виробництва, як виставки, свідчить про підвищення рівня організації аграрного ринку, про сформованість його структури та інфраструктури а, отже, про його придатність до обслуговування виробництва та підвищення його суспільно – економічної ефективності. Агропромислова виставка – це демонстрація досягнень вітчизняної та світової науки і практики з метою їх використання в процесах виробництва сільськогосподарської продукції. З допомогою виставок пропагують найрізноманітніші ресурси агропромислового виробництва: технології, техніку, засоби захисту рослин і тварин і т.п.

Інформаційне забезпечення виробництва у вигляді виставок полегшує просування товару від виробника до споживача, сприяє розвитку виробничих та економічних зв’язків між суб’єктами господарювання, веде до раціонального використання ресурсів , ресурсозбереження тощо.

Основні джерела інформації, необхідної для сільськогосподарських товаровиробників:

1. Джерела органів державної статистики.

2. Система моніторингу суспільно – економічних явищ та процесів ( такий моніторинг проводиться переважно науково - дослідними моніторинг

3. Джерела масової інформації.

4. Джерела інформації нормативно – правового характеру.

Основні шляхи надходження (використання) інформації:

1. Просте перенесення (трансфер), коли інформація не зазнає змін після надходження до господарюючого суб’єкта та використовується у виробничих процесах без змін.

2. Інноваційний консалтинг, суть якого в загальному зводиться до надання господарюючим суб’єктам консультацій або, іншими словами, цільової інформації, тобто інформації з врахуванням конкретних потреб господарюючих суб’єктів. Наприклад, будь – якому господарюючому на селі суб’єкту корисно мати відомості, насамперед, не стільки про агротехнічні строки посіву пшениці взагалі, як про строки посіву пшениці в тих умовах, в яких він веде свою господарську діяльність.

Слід пам’ятати, що управління складними виробничими системами у вигляді охарактеризованих вище аграрних підприємств – це не що інше, як відбір суб’єктами управління достовірної, вичерпної, якісної інформації , її обробка, аналіз, прийняття на основі цього управлінських рішень та подача управлінських команд виконавцям управлінських рішень. Всі питання роботи з інформацією аж до одержання вихідної інформації – прерогатива сучасних високих інформаційних технологій; сьогодні прості задачі обробки інформації вже явно недостатні. Тільки з допомогою цих технологій можна належним чином опрацювати названу вище інформацію. використати її можливості як важливого економічного ресурсу.

Використання сучасних інформаційних технологій в АПК на сучасному етапі пов’язане із такими питаннями, як:

• наявність на підприємствах персоналу, кваліфікація якого відповідає потребам сфер інформаційних технологій та економіки;

• технічне забезпечення процесів нагромадження відбору та обробки інформації (наявність комп’ютерів, іншої техніки; наявність системи радіотелефонного зв’язку);

• запити на вихідну інформацію, одержану шляхом високих технологій, а теж умови її реалізації.

Підготовка персоналу для роботи із сучасними інформаційними технологіями в сфері економіки - річ хоч нелегка, але реальна. В Україні функціонує багато вузів аграрного профілю, і в усіх цих вузах опанування основ інформаційного забезпечення економіки, вироблення практичних навиків роботи з комп’ютерною технікою є складовим елементом навчальних програм. Отже, є можливість постійного поповнення аграрного сектору економіки підготовленими в плані використання інформаційних технологій кадрами.

Інші варіанти - курси підвищення кваліфікації.

Складніше стоїть питання із технічним забезпеченням цивілізованого використання інформації в процесах управління аграрним виробництвом. Забезпечення підприємств комп’ютерною технікою безпосередньо виходить на фінансовий стан аграрних підприємств. Створення комп’ютерної мережі регіонального типу, під’єднання її до більш масштабних обчислювальних мереж, в т.ч. і до глобальних обчислювальних мереж пов’язане із станом та рівнем системи зв’язку у сільських поселеннях. Як відомо, в останні роки в багатьох селах України радіозв’язок занепав, зник; телефонний зв’язок ненадійний, його система часто переривається і в цілому недостатня для створення комп’ютерних мереж. Система радіотелефонного зв’язку на селі - питання не дуже близької перспективи.

Важливим є і питання про те, які можливості мають аграрні підприємства щодо реалізації вихідної інформації, тобто її використання. Які б задачі економічного характеру не було розв’язано з допомогою комп’ютерної техніки, для реалізації цієї задачі необхідні відповідні економічні відносини аграрних підприємств із партнерами по АПК, із державою.

В зв’язку з цим аграрні підприємства сьогодні, по суті, мають, попри всі інші об’єктивні обмеження свого ефективного функціонування, ще і обмеження доступу до такого важливого ресурсу, як інформація. З огляду на вислів “хто володіє інформацією - той володіє світом” можна сказати, що аграрні підприємства недостатньо володіють навіть тим, що де-юре є їх власністю, оскільки мають недостатні можливості щодо реалізації результатів використання свого виробничого потенціалу та досягнення поставлених цілей.

Контрольні питання

2. Як ви розумієте поняття „ інформація „ та „ інформатизація „?

3. Розкрийте обставини, які призвели до інформатизації економіки та суспільства.

4. Передайте зміст класифікації інформації.

5. Поясніть роль економічної інформації в системі управління потенціалом підприємства.

6. Які види економічної інформації виділяють?

7. Передайте зміст вимог до економічної інформації.

8. Назвіть та поясніть основні елементи структури економічної інформації.

9. В чому полягає суть інформаційного забезпечення?

10. Розкрийте суть понять „ інформаційна технологія „ та „автоматизована інформаційна система”.

11. Що розуміють під поняттями „ комунікації „ та „інформаційний цикл „?

12. Розкрийте особливості економічної інформації.

13. Що являють собою складні виробничі системи?

14. Охарактеризуйте основні етапи розвитку інформаційних технологій.

15. В чому полягає суть мережної інформаційної технології „клієнт-сервер”?

16. Охарактеризуйте стан інформаційного забезпечення аграрних підприємств.