3. Структура економічної інформації та інформаційні системи

Як говорилось на вступній лекції, суть процесу управління в кінцевому підсумку зводиться до вироблення і прийняття суб’єктом управління управлінських рішень з метою впливу на об’єкт управління. Для цього суб’єкт управління збирає, обробляє та аналізує потрібну інформацію. Якість та ефективність управлінських рішень суттєво залежить від якості, повноти, достовірності, вчасності надходження необхідної інформації. Збір, а особливо - обробка та аналіз економічної інформації в умовах сучасного рівня розвитку продуктивних сил суспільства здійснюються з допомогою ЕОМ.

З позицій використання ЕОМ для роботи з економічною інформацією цю інформацію структуризують. Основними елементами структури економічної інформації (в міру зростання їх складності) виступають:

1. Реквізит - логічно неподільний елемент інформації. Бувають реквізити - основи та реквізити-ознаки. Реквізити-основа кількісно характеризують конкретні об’єкти управління. Бувають кількісні, трудові, вартісні, абсолютні, відносні реквізити (наприклад, кількість виробленої продукції тощо). Реквізити-ознаки характеризують конкретні об’єкти управління якісно. Можуть бути довідкові, групувальні, спеціальні. В процесі обробки інформації над реквізитами-основами виконують арифметичні операції, а за допомогою реквізитів-ознак здійснюють пошук інформації, її сортування, вибірку, порівняння.

2. Реквізити-основи і реквізити - ознаки формують показники. Показник - це мінімальна сукупність інформації, що має остаточний економічний зміст. З допомогою окремих показників чи системи показників роблять економічну характеристику підприємств, галузей, народного господарства та інших ієрархічних рівнів суспільного виробництва, описують найрізноманітніші економічні явища та процеси.

3. Повідомлення - сукупність інформації, достатньої для вироблення судження про конкретний процес, явище тощо. Документ - це не що інше, як повідомлення, яке зафіксоване на матеріальному носію відповідно до правил, які існують, та має юридичну силу. Документ має самостійне змістовне значення і характеризується повним набором реквізитів та показників.

4. Елементом структури економічної інформації вищого рівня виступає інформаційний масив - укрупнене сполучення реквізитів і показників.

5. Сукупність масивів, що стосуються однієї ділянки управлінської роботи, називається інформаційним потоком, а сукупність інформаційних потоків, які характеризують управлінську роботу, пов’язану з виконанням певної функції - інформаційною підсистемою.

Сукупність інформаційних підсистем, що характеризують управління об’єктом в цілому, утворює інформаційні системи.

Отже, інформаційні системи - найдосконаліший елемент структури економічної інформації. Разом з тим, в теорії використання ЕОМ для роботи з інформацією використовують ще багато інших понять і термінів. Ключовим поняттями можна назвати також такі поняття, як інформаційне забезпечення суспільства; інформаційне забезпечення автоматизованих інформаційних систем; інформатизація суспільства та економіки; інформаційні технології; автоматизовані інформаційні системи, комунікації, інформаційний цикл і багато інших.

Інформаційне забезпечення (суспільства, економіки, процесів управління) - це наявність необхідної об’єктивної інформації та можливість її вільного використання.

Інформаційне забезпечення автоматизованих інформаційних систем (АІС) багатоелементне і включає:

1. технічне забезпечення - комплекс технічних засобів, які забезпечують роботу АІС;

2. програмне забезпечення - сукупність програм, які реалізують мету та задачі АІС і забезпечують функціонування комплексу технічних засобів системи;

3. математичне забезпечення - сукупність економіко-математичних методів, моделей та алгоритмів оброблення інформації в АІС;

4. лінгвіністичне забезпечення - сукупність мовних засобів, призначених для формалізації природної мови, побудови і поєднання інформаційних одиниць при спілкуванні управлінського персоналу із засобами обчислювальної техніки і багато інших.

Інформатизація суспільства та економіки - процеси проникнення інформації у всі сфери суспільного та економічного життя, перетворення інформації у важливий, незамінний і невичерпний ресурс економіки.

Інформаційна технологія - поєднання процедур, що реалізують функції збирання, нагромадження, зберігання, обробки та передачі даних із застосуванням технічних даних.

Автоматизована інформаційна система - система, що реалізує інформаційні технології у сфері управління за спільної роботи управлінського персоналу і комплексу технічних засобів.

В контексті використання економічної інформації в інформаційних системах та інформаційних технологіях доречно мати на увазі наступні особливості цього виду інформації:

1. Вхідна інформація в основному фіксується в первинних документах, які не підходять для автоматичного введення на ЕОМ, що зумовлює необхідність перезапису даних на машинні носії.

2. Одні і ті самі вихідні дані використовуються багаторазово для здобуття показників у різних економічних розрізах для всіх служб і видів господарської діяльності.

3. Основна частина економічної інформації підлягає періодичному, регулярному обробленню.

4. Здобута необхідна інформація часто використовується як вхідна при наступних розрахунках.

5. Економічна інформація характеризується певною тривалістю збереження.

Комунікації - процес обміну (надходження, руху) інформації з управлінськими цілями, який орієнтовно можна відобразити з допомогою наступної схеми: суб’єкт господарювання одержує інформацію. Далі, якщо її можна використати в необробленому вигляді, він приймає на основі цієї інформації рішення і ці рішення (вказівки) направляє об’єктам управління. Об’єкти управління виконують одержані вказівки, тобто здійснюють певні трудові операції та одержують конкретні результати, створюючи предмети нової інформації. У випадку, якщо інформація потребує обробки, то в цю схему комунікації слід включити елемент “обробка інформації”. Тоді прийняття рішення суб’єктом господарювання буде здійснюватися на основі обробленої інформації. В процесі обміну інформацією виділяють чотири базові елементи:

1). відправник інформації - особа, яка збирає і передає інформацію;

2). повідомлення - власне інформація, закодована з допомогою символів;

3). канал - засіб передачі інформації;

4). одержувач - особа, якій призначена інформація і яка інтерпретує цю інформацію.

Під інформаційним циклом розуміють етап суспільного (безконечного) руху інформації, який включає продукування (вироблення) нової інформації та її подальший рух аж до моменту продукування наступної нової інформації, а саме: передача інформації, обробка, використання в процесах, спрямованих на досягнення цілей суб’єкта господарювання.

4. СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ СКЛАДНИМИ ВИРОБНИЧИМИ СИСТЕМАМИ

Поняття про складні виробничі підсистеми.

Система являє собою сукупність певних елементів, між якими існує закономірний зв’язок чи взаємодія. Сукупність елементів та співвідношення між ними складає структуру системи. Чим більша кількість елементів об’єднується закономірними зв’язками у систему, тим багатша структура системи, тим система складніша.

В оточуючому нас середовищі ми спостерігаємо безліч систем, в т.ч. і економічного змісту, різної складності. Наприклад, системою певного рівня являється режим праці і відпочинку працівника. Він вливається в більш складну систему - систему організації праці на підприємстві. Остання, в свою чергу, є складовим елементом системи суспільної організації праці.

Робота тракториста-машиніста з використанням тракторного агрегату - своєрідна нескладна система, яка, в свою чергу, є елементом (підсистемою) дещо вищого порядку - системи організації використання машинно-тракторного парку. Остання система є ж елементом (підсистемою) ще більш складної системи - системи використання ресурсів підприємства. Використання ресурсів підприємства - складовий елемент управління потенціалом підприємств.

Управління потенціалом підприємств в умовах сучасного розвитку економіки - це складна виробнича система, яка складається із величезної кількості пов’язаних між собою елементів та знаходиться у високо динамічному середовищі.

З позицій управління в загальному значенні слова управління потенціалом підприємства як система включає такі послідовні та взаємопов’язані елементи: одержання (збір, надходження) інформації; обробку інформації, безпосереднє надходження обробленої інформації для прийняття управлінських рішень; обґрунтування та прийняття управлінських рішень; подача команд об’єкту управління.

Крім цього, потенціал підприємства являє собою сукупність великої кількості ресурсів, в цьому плані структура потенціалу підприємства теж містить багато різних елементів. Кожний вид ресурсів проходить складні процеси формування та використання під впливом великої кількості факторів.

В зв’язку з цим для ефективної реалізації системи управління потенціалом потрібна величезна маса об’єктивної, достовірної, вичерпної та вчасно поданої і обробленої інформації як про стан та динаміку складових елементів системи, так і інформації про стан та динаміку зовнішнього середовища.

Обробка, а отже, і ефективне використання в процесах управління складними виробничими системами такої кількості необхідної інформації можливе за умови застосування сучасних інформаційних технологій. Набір та рівень розвитку інформаційних технологій достатні для забезпечення ефективного розв’язання найскладніших економічних задач та здійснення високоефективного управління будь-якими виробничими системами.

Короткі загальні відомості про інформаційні технології. Інформаційні технології - поняття невіддільне від інформаційних ресурсів, адже лише інформаційні технології забезпечують надзвичайно ефективне зберігання, обробку та представлення даних. Без цих функцій більшість інформації непридатна до використання і тому не представляє ніякої цінності.

Інформаційна технологія розвивається скоріше від технології фізичної обробки предметів праці. Вартість накопичення, управління та передавання інформації швидко падає, у той час кордони можливостей інформаційної технології розширюється. У результаті індустріальної революції час подорожей по залізничній дорозі із Бостона (Массачусетс) в Конкорд (Нью-Хемпшир) скоротився з п’яти днів до чотирьох годин, тобто у тридцять разів. Але процес в інформаційній технології вражає ще більше. Вартість використання комп’ютерних потужностей у порівнянні із вартістю ручної обробки інформації знизилася у 8 тисяч разів за тридцять років. Між 1958 і 1980 роками час одної електронної операції скоротився у 80 мільйонів разів. Операції на які кілька десятиліть назад витрачалися дні та години сьогодні можуть бути здійсненні за кілька секунд. Це дозволило транснаціональним корпораціям підняти ефективність виробництва, зконцентрувати у своїх руках величезні матеріальні та інформаційні ресурси, поширити свою діяльність у всі куточки світу.

Інформаційні технології – це методи та засоби збору, передачі, накопичення, обробки, зберігання, представлення та використання інформації, сучасні види інформаційного обслуговування організовані на базі засобів обчислювальної техніки та зв’язку.

Також, нова технологія здійснює потужний вплив на сферу конкуренції. Інформаційні системи дозволяють компаніям координувати цінні види діяльності, розосередженні у віддалених один від одного географічних регіонах. (наприклад, інженери компанії Boeing працюють над одним і тим же проектом із постачальниками у онлайновому режимі. )

Усебічне розповсюдження інформаційних технологій ставить серйозну проблему перед виконавцями – дуже багато інформації. Ця проблема створює нові форми використання інформаційної технології для них – накопичення та аналіз потоків інформації.

Інформаційна технологія являє собою поєднання процедур, що реалізують функції збирання, нагромадження, зберігання, обробки і передачі даних із застосуванням технічних засобів.

Інформаційна технологія генерує все більше даних по мірі виконання своєї діяльності та дозволяє збирати та отримувати інформацію, яка раніше була не доступна. Технологія створює нові зв’язки між окремими напрямками діяльності, і компанії можуть тепер краще координувати свої зусилля з діями своїх постачальників або споживачів. Накопичено величезні обсяги даних, які піддаються аналітичній обробці і, таким чином, надають нові можливості планування бізнесу. Розвиток комунікацій уможливлює інтерактивний доступ масових користувачів, а також спрощує внутрішньогосподарські зв’язки (e-mail, відоконференції, IP-телефонія тощо).

На ефективність використання інформаційних технологій впливають наявність необхідних технічних засобів збирання (комп’ютерів, засобів телекомунікацій), нагромадження, зберігання, обробки і передачі інформації; забезпечення підприємства професійно підготовленими працівниками тощо.

Інформаційні технології, які використовуються в сучасній практиці виробництва, пройшли декілька етапів розвитку. Зараз в теорії і практиці застосування інформаційних технологій використовують поняття “нові інформаційні технології” (НІТ) та високі інформаційні технології (ВІТ). Перед ними були інформаційні технології етапу машинних ресурсів та інформаційні технології етапу програмування.

Вік інформаційних технологій етапу машинних ресурсів припадав на 50-60 роки ХХ ст. В зв’язку з функціональними обмеженнями і високою вартістю ЕОМ основним завданням інформаційних технологій етапу машинних ресурсів було підвищення ефективності обробки даних за формалізованими алгоритмами або такими, що легко формалізуються.

Інформаційні технології етапу програмування (середина 60-их - початок 80-их років ХХ ст.) пов’язані з високим рівнем розвитку електроніки.

В основу НІТ, поширення яких припадає на початок 80-их років ХХ ст., лягли автоформалізація фахових знань користувачів в обчислювальному середовищі АРМів та інтелектуалізація всіх форм взаємодії користувачів із технічними засобами. Розвиток НІТ пов’язаний з масовим випуском ПЕОМ. Користувачі ПЕОМ одержали можливість автоматизувати все, на що вистачає їх професійного і загальноінтелектуального рівня. Основне завдання НІТ - створення типової технології автоматизації персональних знань.

На сучасному етапі розвитку інформаційних технологій - етапі ВІТ - в їх основі знаходиться вдосконалення засобів спілкування між людьми в умовах розширення інформаційного простору до масштабів планети. Розвитку ВІТ сприяло те, що ПЕОМ стали за вартістю доступними для основної маси користувачів і набули поширення в такій кількості, яка дала змогу створити і підтримувати суцільні комп’ютерні мережі. На порядку денному стоїть досягнення таких цілей, як зниження вартості інформаційного контакту, що сприятиме подальшому збільшенню загальної кількості користувачів інформаційними системами; збільшення обсягу інформації, доступної користувачеві, до безмежності.

В загальній масі інформаційних технологій, які склалися в наш час, виділяють інформаційні технології у централізованих інформаційних системах та інформаційні технології у децентралізованих системах обробки даних.

За способом реалізації в автоматизованих інформаційних системах розрізняють традиційні, нові та високі інформаційні технології, а за ступенем охоплення задач управління інформаційні технології (ІТ) поділяють на ІТ електронної обробки даних; ІТ автоматизації функцій управління; ІТ підтримки прийняття рішень; ІТ електронного офісу; ІТ експертної оцінки.

Створення і поширення комп’ютерних технологій знаменує собою не тільки новий етап розвитку науки і техніки, а й новий етап розвитку світового господарства, людської цивілізації взагалі. Справа в тому, що створено комп’ютерні технології, які працюють за такими ж принципами, за якими працюють і нейрони головного мозку людини: вони дають змогу розпізнавати мову людини й абстрактні образи; класифікувати стани складних систем; керувати технологічними процесами і фінансовими потоками; розв’язувати аналітичні, дослідні та прогнозні задачі, пов’язані з великими інформаційними потоками. Завдяки цьому їх називають нейромережними.

Мережні інформаційні технології обумовили транснаціональний територіальний поділ праці, створення транснаціональних компаній.

Мережні інформаційні технології створили можливості управління різними суспільно-економічними процесами на об’єктах управління, які знаходяться на великих віддалях від суб’єкта управління. Це, в свою чергу, обумовило транснаціональний територіальний поділ праці, створення транснаціональних компаній, а також відкриває можливості країнам-метрополіям управляти економікою інших країн на значних віддалях (при певних обставинах).

В загальній масі обчислювальних мереж виділяють:

1. локальні обчислювальні мережі (ЛОМ) або LAN - мережі в межах підприємства, організації;

2. WAN – мережі абонентів (з’єднують країни, континенти, цілий світ) [ 6, с. 214].