І. Нормативно-правові акти

ВР [Електронний ресурс] – Режим доступу: htth:zakon.rada.gov.ua

1. Конституція України: Закон  вiд 28.06.1996  № 254к/96

2. Цивільний кодекс України: Кодекс  вiд 16.01.2003  № 435-IV

3. Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань: Закон  вiд 22.11.1996  № 543/96-ВР

4. Про внесення змін до Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні": Закон  вiд 23.03.2000  № 1613-III

5. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон  вiд 01.06.2000  № 1775-III

6. Про банки і банківську діяльність: Закон  вiд 07.12.2000  № 2121-III

7. Про платіжні системи та переказ коштів в Україні: Закон  вiд 05.04.2001  № 2346-III

8. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон  вiд 12.07.2001  № 2664-III

9. Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб: Закон  вiд 20.09.2001  № 2740-III

10. Про кредитні спілки: Закон  вiд 20.12.2001  № 2908-III

11. Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва: Закон  вiд 25.12.2008  № 800-VI

Іі. Основна література

1. Цивільне право України. Особлива частина: підручник / за ред. О.В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, Р.А. Майданика. – 3-тє вид. перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2010.- 91176 с.

2. Харитонов Є.О. Старцев О.В. Цивільне право України: Підручник. – Вид. 2, перероб. і доп. – К.: Істина, 2007. – 816 с.

3. Цивільне право України: Підручник: У 2 т./ Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін. За заг. ред. В.І.Борисової, І.В.Спасибо-Фатєєвої, В.Л,Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – Т. 2. – 552 с.

4. Енциклопедія цивільного права України / від. ред.. д.ю.н., професор, академік АПН України Я.М.Шевченко; Інститут держави і права ім.. В.М.Корецького НАН України. – К.: Ін Юре, 2009. – 952 с.

5. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах та загальних питань, 1963-2008 рр.: станом на 1 лютого 2009 року. – Вид. 5-те, змін. та доп. – Харків: Одісей, 2009. – 552 с.

Ііі. Додаткова література

1. Біленчук П.Д.,Диннік О.Г., Лютий І.О., Скороход О.В. Банківське право: українське та європейське. — К., 1999.

2. Ефимова Л. Правовое регулирование аккредитива // Хозяйство и право. - 2000. - №7. - С.25-39.

3. Зразки цивільно-правових документів. Науково-практичний посібник / За ред. В. О. Кузнецова. — К, 2006 (768 с).

4. Подцерковний Л., Рябко Л. Правова природа договору банківського рахунку // Право України. — 1999. — № 7. — С. 46—49.

5. Рябко Л. О разграничении понятий "ссуда" и "кредит" // Предпринимательство, хозяйство и право. - 2000. - №11. - С.43-45.

Тема 39. Договір комерційної концесії - 2 години

1. Поняття та види договору комерційної концесії

2. Предмет, сторона та форма договору

3. Обов’язки сторін за договором

4. Особливі умови договору

5. Припинення договору комерційної концесії

1. Поняття та види договору комерційної концесії

Комерційна концесія (франчайзинг) – один із нових договірних правових інститутів, що знайшов своє закріплення у гл. 76 ЦК України. Сутність комерційної концесії полягає в тому, що один суб’єкт підприємницької діяльності (правоволоділець) за плату надає іншому суб’єктові підприємницької діяльності (користувачеві) право користування об’єктами права інтелектуальної власності (ноу-хау). Необхідність законодавчого закріплення договору комерційної концесії обумовлена поширенням цього договору як у зарубіжній, так і вітчизняній підприємницькій діяльності. Зокрема широко використовують комерційну концесію (франчайзинг) всесвітньо відомі підприємства громадського харчування, наприклад, ресторани і кафе “McDonald’s”, “Pizza Hut”, готелі “Holiday Inn”, “Sheraton”, фотопослуги “Kodak”, “Fuji” тощо. Особливість цього договору в тому, що він може використовуватися виключно у сфері підприємницької діяльності, тому є підприємницьким договором.

Договір комерційної концесії – це правочин, за яким одна сторона (правоволоділець) зобов’язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (чи) надання послуг (ст. 1115 ЦК України).

Договір комерційної концесії є консенсуальним, оплатним, двостороннім і каузальним. Консенсуальність договору комерційної концесії обумовлена тим, що він вступає в силу з моменту досягнення згоди сторонами, на відміну від реального договору, які визнаються укладеними з моменту передачі стороною певного майна іншій стороні. Договір оплатний в силу того, що правоволоділець отримує винагороду за виконання своїх обов’язків за договором. Зустрічне задоволення може виражатися в передачі майна, наданні послуг, виконанні робіт, але найчастіше зустрічне задоволення виражається у сплаті користувачем правоволодільцеві грошових коштів. Договір є каузальним, оскільки в ньому наявні підстави, тобто той юридичний результат, який має бути досягнутий сторонами, на відміну від абстрактних договорів, для яких підстава виконання не має значення.

У випадках, передбачених договором комерційної концесії (ст. 1119 ЦК України), користувач може укласти договір комерційної субконцесії, за яким він надає іншій особі (субкористувачу) право користування наданим йому правоволодільцем комплексом прав або частиною комплексу прав на умовах, погоджених із правоволодільцем чи визначених договором комерційної концесії. До договору комерційної субконцесії застосовуються положення про договір комерційної концесії, встановлені ЦК України або іншим законом, якщо інше не випливає з особливостей субконцесії. Користувач та субкористувач відповідають перед правоволодільцем за завдану йому шкоду солідарно. Визнання недійсним договору комерційної концесії має наслідком недійсність договору комерційної субконцесії.