2. Сторони, форма, строк та предмет договору доручення

Сторонами договору можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Форма договору доручення підпадає під загальні правила про форму правочинів (ст.ст. 205-210 ЦК України).

Строк договору доручення регулюється за привалами ст. 1001 ЦК України. Сторони за договором доручення за взаємною згодою можуть визначити строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя. Строк визначається характером доручення і може встановлюватися точною календарною датою або проміжком часу, протягом якого воно має бути виконане. Як правило, тривалість договору доручення визначається строками дії довіреності або іншого документа, що підтверджує правомочності повіреного.

Предметом договору є вчинення юридичних дій, що спричиняють правові наслідки. До них належать не тільки правочини, а й інші юридичні дії (підписання документів, приймання товарів і робіт, організація і ведення претензійної роботи, представництво у суді). Ці дії можуть мати одноразовий (одержання грошового переказу довірителя) або багаторазовий характер (управління майном довірителя). Однак не будь-які юридичні дії можуть бути предметом договору доручення.

Предметом договору не можуть бути неправомірні юридичні дії, а також юридичні дії, за якими представництво не допускається внаслідок їх суто особистого характеру або прямої законодавчої заборони. Такі дії особливо поширені у сфері особистих немайнових прав (укладення і розірвання шлюбу, укладення і розірвання трудового договору, визнання батьківства, складання заповіту тощо).

Виконання договору доручення у ряді випадків супроводжується вчиненням окремих фактичних дій, тобто оглядом речі, що купується, її упакуванням, перевезенням тощо. Фактичні дії мають допоміжне значення для договору доручення і не становлять його предмета. Вони не змінюють сутності договору доручення і підпорядковані його основній меті - вчиненню юридичних дій. Фактичні дії, підпорядковані меті виконання юридичних дій, слід розглядати не як самостійний предмет договору доручення, а як умови його належного виконання.

Конкретизація предмета договору залежить від домовленості сторін і може стосуватися, наприклад, способів або порядку вчинення відповідних юридичних дій, визначення можливих контрагентів за правочинами тощо.

3. Обов’язки сторін за договором доручення

Головним обов’язком повіреного є особисте виконання доручення відповідно до вказівок довірителя (ст. 1005 ЦК України). Внаслідок особисто-довірчого характеру договору доручення закон вимагає, щоб зазначені у договорі дії вчинялися самим повіреним. У випадках, коли повіреним виступає юридична особа, під особистим виконанням розуміється вчинення відповідних дій його органом або компетентним працівником. Тому довіритель вправі не приймати виконання від третіх осіб. Однак вимога особисто виконати доручення стосується лише тих юридичних дій, що становлять предмет договору. Для здійснення фактичних дій, які супроводжують юридичні дії, повірений може залучити інших осіб, зокрема перекладача для участі у переговорах. Причому залучення помічників допускається без повідомлення про це довірителя, оскільки ці особи не виконують юридичних дій. Відповідальність перед довірителем за дії залучених осіб у цих випадках несе повірений, відповідаючи за їх дії як за власні.

Ст. 1005 ЦК України встановлює два винятки із загального правила про особисте виконання повіреним доручення, тобто випадки, коли повіреному дозволяється передати виконання доручення (повністю або у частині) іншій особі (замісникові). По-перше, передоручення можливе, якщо це передбачено договором доручення (довіреністю). По-друге, коли повірений вимушений до цього обставинами. По-третє, - з метою охорони інтересів довірителя.

Якщо інтереси довірителя вимагають невідкладного вчинення відповідних юридичних дій, повірений (як виняток) вправі передати виконання доручення іншій особі (замісникові). Але оскільки останній виступатиме безпосередньо від імені довірителя, він (довіритель) повинен схвалити передоручення, що мало місце, причому вправі відвести замісника. Тому повірений у будь-якому випадку зобов'язаний негайно повідомити довірителя про передання виконання доручення іншій особі, а також повідомити необхідні відомості про замісника. У цьому разі повірений надалі не відповідає за дії свого замісника, а відповідає лише за його вибір. Повірений, який не повідомив довірителя про передання виконання доручення, відповідає за дії замісника як за свої власні. Якщо замісник повіреного був указаний у договорі доручення, повірений не відповідає за вибір замісника та за вчинені ним дії. Якщо договором доручення не передбачена можливість вчинення дій замісником повіреного або така можливість встановлена, але замісник у договорі не вказаний, повірений відповідає за вибір замісника.

Наступний обов’язок повіреного полягає у вчиненні дій відповідно до змісту даного йому доручення. Тобто при виконанні доручення повірений має керуватися вказівками довірителя. Вони можуть бути дані у письмовій або усній формі. У договорі сторони можуть визначити конкретну форму вказівок довірителя та умови, за яких вони є обов'язковими для повіреного. Довіритель вправі в односторонньому порядку змінити або скасувати свої вказівки чи надати повіреному нові інструкції про порядок виконання доручення. Дії, виконані повіреним з порушенням вказівок довірителя, можуть спричинити стягнення з повіреного завданих контрагенту збитків.

Повірений вправі відступити від змісту доручення лише у випадках, якщо цього вимагають інтереси довірителя, за наявності однієї з двох умов: повірений не міг попередньо запитати довірителя; повірений не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі, згідно ст. 1004 ЦК України, повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення, як тільки це стане можливим. Невиконання обов'язку про своєчасне повідомлення довірителя спричиняє невигідні правові наслідки для повіреного. Якщо несвоєчасне повідомлення про відступи призвело до виникнення збитків у довірителя, повірений зобов'язаний їх відшкодувати.

Слід зазначити, що вказівки довірителя не повинні бути неправомірними, нездійсненними або неконкретними. Наприклад, повірений не може вважати обов'язковою вказівку довірителя про придбання майна у особи, яка неправомірно заволоділа ним та продає його за явно заниженою ціною.

ЦК передбачені деякі особливості стосовно права відступати від змісту доручення, якщо повірений є комерційним представником. Згідно з ч. 2 ст. 1004 ЦК України повіреному, який діє як комерційний представник, довірителем може бути надано право відступати в його інтересах від змісту доручення без попереднього запиту про це. Комерційний представник повинен в розумний строк повідомити довірителя про допущені відступи від його доручення, якщо інше не встановлено договором;

Повірений також зобов’язаний повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення (ст. 1006 ЦК України). Цей обов'язок має значення, коли виконання доручення вимагає певного часу. Повідомлення повіреного має бути здійснене в строки, встановлені в договорі, а також на першу вимогу довірителя. Особливо необхідно вчасно інформувати останнього про хід виконання доручення при відступі від його змісту. Повідомлення про хід виконання доручення сприяє здійсненню контролю за діями повіреного, а також надає довірителю можливість відступати від своїх попередніх вказівок у разі виникнення нових обставин

Після виконання доручення або у разі припинення договору доручення до його виконання повірений зобов’язаний негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдувальні документа, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення.

Цей звіт повинен бути поданий довірителеві незалежно від його вимоги. Перелік документів, які необхідно додати до звіту, визначається договором або характером доручення. Залежно від виду доручення звіт може бути поданий як в усній, так і у письмовій формі. Подання звіту необхідно, як правило, при виконанні великих і складних доручень, пов'язаних із значними витратами коштів довірителя

Все одержане у зв'язку з виконанням доручення повірений повинен негайно передати довірителеві. Під терміном "все одержане" у даному випадку розуміються грошові кошти, речі, документи тощо. Переданню підлягають усі цінності, отримані як від довірителя з метою забезпечення виконання доручення, так і від інших осіб у зв'язку з його виконанням.

Зазначеним обов’язкам повіреного кореспондують права довірителя. В той же час, згідно ст. 1007 ЦК України, правам повіреного відповідають наступні обов'язки довірителя:

1) видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення;

2) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення, якщо інше не встановлено договором. Необхідними засобами слід вважати все те, без чого неможливо виконати доручення відповідно до вказівок довірителя. Це може бути забезпечення його відповідною документацією, а також видача авансу для покриття необхідних витрат щодо виконання доручення. Сторони вправі визначити конкретний розмір наданих довірителем коштів і обов'язок повіреного діяти лише в їх межах;

3) відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, якщо інше не встановлено договором. Повіреному відшкодовуються лише необхідні витрати, без яких доручення не могло б бути виконане відповідно до вказівок довірителя. Інші витрати (понад необхідні) відшкодовуються повіреному лише за умови, що вони були зроблені з відома і згоди довірителя або були ним у подальшому схвалені;

4) прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення. За необґрунтоване відхилення від прийняття виконаного за договором доручення довіритель відповідає як за прострочення кредитора. При відступі повіреного від умов договору і вказівок довірителя при виконанні доручення останній вправі відмовитися від прийняття того, що було виконано повіреним не відповідно до договору або його вказівок, за винятком випадків, коли були дотримані вимоги закону;

5) виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить. Як правило, плата виплачується після виконання доручення, однак у ряді випадків повірений має право вимагати сплати винагороди відповідно до виконаної роботи і до того, як доручення виконане повністю, наприклад, коли частково виконаний договір доручення припиняє дію. Виплата плати може здійснюватися з моменту укладення договору доручення.