Тема 27. Договір зберігання - 2 години

1. Поняття договору зберігання

2. Відмінність договору зберігання від договору охорони

3. Сторони, форма та строк договору зберігання

4. Зміст договору зберігання

5. Припинення зобов'язання зберігання на вимогу поклажодавця

6. Відповідальність сторін за договором зберігання

1. Поняття договору зберігання

Договір зберігання - це договір, за яким одна сторона (зберігач) зобов'язана зберігати річ, передану їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч. І ст. 936 ЦК України).

За договором зберігання, у якому зберігачем виступає особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві у майбутньому.

Значення договору зберігання у сфері підприємницької діяльності в Україні постійно зростає у зв'язку з переходом економіки до ринкових відносин.

Договір зберігання є реальним, тобто він вважається укладеним у момент передачі речі на зберігання. Це має місце у договорах, де однією стороною виступає фізична особа, наприклад, при здачі пасажиром багажу в камеру схову. Але за певних обставин договір зберігання може бути і консенсуальним, зокрема тоді, коли він у укладається об’єктом підприємницької діяльності, тобто професійним зберігачем. Отже, цей договір реальний, якщо він набирає чинності з моменту передання речі, і консенсуальний, якщо права і обов'язки сторін виникають з досягненням взаємної згоди.

Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах схову, складських приміщеннях) загального користування.

Відповідно до гл. 66 ЦК України договір зберігання вважається оплатним, якщо інше не встановлено договором або установчим документом юридичної особи. Безоплатним цей договір може укладатися між громадянами, а також в окремих випадках, коли однією стороною виступає фізична особа, а з іншого – юридична особа, зокрема при зберіганні речей у гардеробі поліклінік, вищих навчальних закладів, театрів тощо.. Коли ж зберігання здійснюється зберігачем у сфері підприємницької діяльності зберігача, договір зберігання, як правило, має оплатний характер, наприклад, підприємства-холодильники, камери схову транспортних підприємств, ломбарди. Договір зберігання є однією з підстав виникнення зобов'язань зберігання. Ці зобов'язання можуть виникнути також з інших підстав, наприклад, з договору купівлі-продажу, перевезення тощо. Положення гл.66 ЦК України застосовуються до зберігання, яке здійснюється на підставі закону, якщо інше не встановлено законом.

2. Співвідношення договору зберігання і договору охорони

Різновидом договору зберігання є договір охорони. Згідно ст. 978. ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату. Спільні риси договорів зберігання і охорони майна полягають у тому, зберігач та охоронець зобов’язані забезпечити його схоронність протягом визначеного строку. Сторонами договору є зберігач і поклажодавець, який передає майно на зберігання з метою забезпечення збереження і наступного повернення їй майна. Сторонами договору охорони фізичної особи є охоронець та сама фізична особа, мета охорони якої полягає у забезпеченні недоторканності особи та безпеки. На відміну від договору зберігання у договорі охорони обов’язки охоронці можуть покладатися лише на суб’єкта підприємницької діяльності (приватні та державні охоронні організації), тоді як зберігачем може бути як суб’єкт підприємницької діяльності, так і фізична особа, наприклад, при зберіганні чужих речей за домовленістю між сусідами. Договір охорони майна передбачає забезпечення охоронцем недоторканності майна чи конкретної фізичної особи, проте предметом договору зберігання може бути лише річ, яка має як індивідуально-визначені, так і родові ознаки.

.