Іі. Основна література

Цивільне право України. Особлива частина: підручник / за ред. О.В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, Р.А. Майданика. – 3-тє вид. перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2010.- 91176 с.

Харитонов Є.О. Старцев О.В. Цивільне право України: Підручник. – Вид. 2, перероб. і доп. – К.: Істина, 2007. – 816 с.

Цивільне право України: Підручник: У 2 т./ Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін. За заг. ред. В.І.Борисової, І.В.Спасибо-Фатєєвої, В.Л,Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – Т. 2. – 552 с.

Енциклопедія цивільного права України / від. ред.. д.ю.н., професор, академік АПН України Я.М.Шевченко; Інститут держави і права ім.. В.М.Корецького НАН України. – К.: Ін Юре, 2009. – 952 с.

Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах та загальних питань, 1963-2008 рр.: станом на 1 лютого 2009 року. – Вид. 5-те, змін. та доп. – Харків: Одісей, 2009. – 552 с.

Ііі. Додаткова література

Аузан Л., Печорский В. Защита потребительских услуг // Закон. - 1996. - № 6.

Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга третья: Договоры о выполнении работ и оказании услуг. - М.: Статут, 2001. - С. 201-237.

Кабалкин А. Ю., Услуги в гражданском праве Российской Федерации // Сборник научных трудов, посвященный памяти В. А. Рясеннева. - М., 1995. - С. 29-42.

Кабалкин А. Ю. Брычева Л. И. Услуги населению: правовое обеспечение. - М., 1998.- 189 с.

Комкова Е. Заключение договора о туристическом обслуживании // Российская юстиция. - 1998. - № 1.

Кротов М. В. Обязательства по оказанию услуг в советском гражданском праве. - Ленинград, 1990.

К понятию обязательства по оказанию услуг в гражданском праве // Калмыков Ю. X. Избранное: Труды. Статьи. Выступления. - М., 1998.

Парций Я. Правовое регулирование работ и услуг, оказываемых гражданам // Закон. - 1996.-№ 6.

Платные услуги. Правила и порядок предоставления. - М., 1996.

Степанов Д. Услуги как объект гражданских прав // Российская юстиция, 2000. -№2.

Шевчук С. С. Правовое регулирование возмездного оказания медицинских услуг: реалии и перспективы. - Ставрополь: Северо-Кавказкий ГТУ; Ставрополь-сервисшкола, 2001. - 232 с.

Шешенин Е. Д. Общие проблемы обязательств по оказанию услуг // Антология уральской цивилистики. - 1925-1989. - М., 2001.

Шешенин Е. Д. Классификация гражданско-правовых обязательств по оказанию услуг // Антология уральской цивилистики. - 1925-1989. - М., 2001.

Тема 25. Договір перевезення - 2 години

1. Поняття договору перевезення, його основні види

2. Форма та зміст договору перевезення

3. Договір перевезення пасажирів та багажу

4. Договір перевезення вантажу

5. Відповідальність сторін за договором

1. Поняття договору перевезення, його основні види

Загальні положення про перевезення визначені у гл. 64 ЦК України. Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюються за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Більш детально умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень регулюють статути (кодекси) окремих видів транспорту та правила, прийняті у встановленому порядку. Згідно зі статутами (кодексами) розробляються та затверджуються правила перевезення окремих видів договору. Крім них, існує велика кількість відомчих актів: тарифи, правила перевезень (загальні для всіх перевезень на даному виді транспорту і спеціальні для окремих категорій перевезень), технічні умови навантаження і кріплення вантажів тощо.

Транспортні договори залежно від предмету поділяються на договори перевезення пасажирів та вантажу. Згідно ст. 909 ЦК України договір перевезення вантажу – це правочин, за яким одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення (ст. 910 ЦК України).

Залежно від виду транспорту, який забезпечує перевезення, поділяються договори на перевезення міським пасажирським транспортом загального користування автомобільним, повітряним, морським, річковим трубопровідним транспортом.

Залежно від особливостей правового регулювання змісту транспортні договори поділяються на договори на організацію перевезень, договори морського та річкового буксирування, договори транспортної експедиції, договори на експлуатацію залізничних під'їзних шляхів тощо.

Як окремий транспортний договір в ст. 912 ЦК України виділено договір чартеру (фрахтування), за яким одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).

Залежно від особливостей транспортного сполучення ст. 913 ЦК України передбачено договір перевезення у прямому змішаному сполученні, за яким вантаж, пасажири, багаж, пошта може здійснюватися кількома видами транспорту за єдиним транспортним документом (пряме змішане сполучення). Відносини організацій, підприємств транспорту, що здійснюють перевезення у прямому змішаному сполученні, визначаються за домовленістю між ними.

Перевезення, що здійснюється юридичною особою, вважається перевезенням транспортом загального користування, якщо із закону, інших нормативно-правових актів або ліцензії, виданої цій організації, випливає, що вона має здійснювати перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти за зверненням будь-якої особи. Договір перевезення транспортом загального користування є публічним договором (ст. 915 ЦК України).

Перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір. За довгостроковим договором перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу - передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі. У довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезення.