2. Форма, сторони договору довічного утримання

Згідно ст. 745 ЦК України договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Якщо набувачеві передається у власність нерухоме майно, договір підлягає державній реєстрації.

Сторонами в договорі виступають відчужувач та набувач. Відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я. Набувачем - повнолітня дієздатна фізична або юридична особа. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, вони стають співвласниками майна, переданого їм за договором довічного утримання (догляду), на праві спільної сумісної власності. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, їх обов'язок перед відчужувачем є солідарним. Договір довічного утримання (догляду) може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи.

Отже, в ЦК України порівняно з раніше чинним законодавством істотно розширене коло осіб, які можуть бути відчужувачами (фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я) та набувачами (не тільки фізичні, а й юридичні особи), а також передбачена можливість укладення цього договору на користь третьої особи. Значно ширше розуміється й предмет договору - не лише жилий будинок або його частина, як це було раніше передбачено в законодавстві, а й будь-яке нерухоме майно, а також рухоме майно, що має значну цінність. Тим самим розширені можливості використання цього договору в цивільному обігу.

3. Суттєві умови договору довічного утримання

Істотною умовою договору є надання набувачем систематичного матеріального забезпечення відчужувачеві в натурі у вигляді житла, харчування, догляду та необхідної допомоги. Сторони вправі передбачити й інші види матеріального забезпечення. Всі елементи матеріального забезпечення в натурі підлягають чіткій і ясній конкретизації в умовах договору.

Хоча, як правило, матеріальне забезпечення відчужувача здійснюється в натурі, однак на практиці можливе і включений в обов'язок набувача щомісячної виплати грошових коштів відчужувачеві на здійснення поточних витрат.

Матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом (ст. 751 ЦК України). Хоча майно переходить до набувача на праві власності, він не має права відчужувати його під час життя відчужувача.

Майно, що належить співвласникам на праві спільної сумісної власності, зокрема майно, що належить подружжю, може бути відчужене ними на підставі договору довічного утримання (догляду). У разі смерті одного із співвласників майна, що було відчужене ними на підставі договору довічного утримання (догляду), обсяг зобов'язання набувача відповідно зменшується.

Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, договір довічного утримання (догляду) може бути укладений після визначення частки цього співвласника у спільному майні або визначення між співвласниками порядку користування цим майном. У договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.

Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності. Набувач зобов'язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання (догляду). Якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоємців, витрати на його поховання мають бути справедливо розподілені між ними та набувачем.

Набувач може бути зобов'язаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (догляду). У цьому разі в договорі має бути конкретно визначена та частина помешкання, в якій відчужувач має право проживати.

До змісту договору довічного утримання (догляду) включається й умова про його чинність. Оскільки набувач зобов'язаний доглядати відчужувача довічно, тобто до його смерті, то строк договору є визначеним досить своєрідно – впродовж життя відчужувача. Зазначений договір не можна визнати умовним правочином, оскільки умова може настати або не настати, а смерть настає обов'язково.