І. Нормативно-правові акти

ВР [Електронний ресурс] – Режим доступу: htth:zakon.rada.gov.ua

1. Конституція України: Закон  вiд 28.06.1996  № 254к/96

2. Цивільний кодекс України: Кодекс  вiд 16.01.2003  № 435-IV

3. Про дію міжнародних договорів на території України: Закон  вiд 10.12.1991  № 1953-XII

4. Про угоди про розподіл продукції: Закон  вiд 14.09.1999  № 1039-XIV

5. Про міжнародні договори України: Закон  вiд 29.06.2004  № 1906-IV

6. Про міжнародне приватне право: Верховна Рада України;  Закон  вiд 23.06.2005  № 2704-IV

7. Про ратифікацію Угоди про позику (Проект удосконалення системи соціальної допомоги) між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку: Закон  вiд 08.02.2006  № 3408-IV

Іі. Основна література

Цивільне право України. Особлива частина: підручник / за ред. О.В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, Р.А. Майданика. – 3-тє вид. перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2010.- 91176 с.

Харитонов Є.О. Старцев О.В. Цивільне право України: Підручник. – Вид. 2, перероб. і доп. – К.: Істина, 2007. – 816 с.

Цивільне право України: Підручник: У 2 т./ Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін. За заг. ред. В.І.Борисової, І.В.Спасибо-Фатєєвої, В.Л,Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – Т. 2. – 552 с.

Енциклопедія цивільного права України / від. ред.. д.ю.н., професор, академік АПН України Я.М.Шевченко; Інститут держави і права ім.. В.М.Корецького НАН України. – К.: Ін Юре, 2009. – 952 с.

Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах та загальних питань, 1963-2008 рр.: станом на 1 лютого 2009 року. – Вид. 5-те, змін. та доп. – Харків: Одісей, 2009. – 552 с.

Ііі. Додаткова література

1. Ансон В. Договорное право / Пер. с англ. — М., 1984.

2. Боднар Т. В. Виконання договірних зобов'язань у цивільному праві. - К., Юрінком Інтер, 2005.

3. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга первая. Общие положения. - М.; Статут, 1997.

4. Красавчиков О.А. Гражданско-правовой договор: понятие, содержание, функции //Антология уральской цивилистики. 1925—1989: Сборник статей. - М., 2001. - С. 166-182.

5. Луць А.В. Свобода договору в цивільному праві України. Авто-реф. дис. ... канд. юрид. наук. — К., 2001.

6. Луць В.В. Кодифікація договірного права // Українське право. — 1997. - Число 3. - С. 142-143.

7. Притыка Д.К, Карабань В.Я., Ротань В.Г. Договорное право: Общая часть. Комментарий к гражданскому законодательству Украины. — К.—Севастополь, 2002.

Тема № 8. УКЛАДЕННЯ, ЗМІНА І РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ - 1 год.

1. Загальна характеристика порядку укладення договору

2. Місце та момент укладення договору

3. Вирішення переддоговірних спорів

4. Зміна, розірвання договору у зв’язку з істотною зміною обставин

5. Одностороннє розірвання договору

6. Пролонгація, припинення чинності договору

1. Загальна характеристика порядку укладення договору

Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України). Істотними умовами договору чинне цивільне законодавство визнає: умови про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Якщо сутність договору полягає у взаємній згоді визначити права та обов'язки сторін, то укладення договору є процесом досягнення згоди, передбачає вільне волевиявлення кожної сторони. Укладення цивільного договору як спільного юридичного акту проходить в два етапи: 1) направлення однією стороною іншій стороні пропозиції укласти договір (оферти); 2) прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Під офертою розуміється волевиявлення особи, спрямоване іншій особі на укладення договору на певних умовах. Однак не будь-яка пропозиція може визнаватися офертою про вступ у договірні відносини, а лише та, яка спрямована конкретній особі (кільком конкретним особам) і при цьому містить вказівку на істотні умови, які пропонується включити в договір. Пропозиція укласти договір (оферта), відповідно до ст. 641 ЦК України, характеризується наступними ознаками:

1) оферту може запропонувати кожна із сторін майбутнього договору;

2) оферта повинна містити усі істотні умови договору;

3) оферта адресується конкретно одній або кільком особам;

4) оферта повинна виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття;

5) оферта повинна містити строк для відповіді;

6) оферта, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строк для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

Розвиток технологій у галузі зв'язку дозволяє сторонам, що знаходяться в різних місцях, спілкуватися без розриву в часі за допомогою телефону, обміну факсами, повідомленнями електронною поштою тощо.

Другий етап укладення договору - прийняття пропозиції (акцепт). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття повинна бути повною і безумовною. Іноді замість відповіді про прийняття пропозиції укласти договір контрагент у встановлений для акцепту строк здійснює дії з виконання вказаних в оферті умов договору: відвантажує товари, надає послуги, сплачує певні суми. Такі дії слід вважати акцептом, якщо інше не передбачено законодавчими актами або не визначено в оферті. Вчинення таких конклюдентних дій означає і згоду на укладення договору, і одночасне його виконання (ст. 642 ЦК України).

Відповідь особи (акцепт) має відповідати наступним вимогам:

- акцепт має бути надісланий оференту у вказаний строк для відповіді;

- акцепт повинен бути повним;

- акцепт повинен бути безумовним.

Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції. У разі відкликання акцепту або неотримання відповіді від акцептанта протягом встановленого для цього терміну оферент вважається вільним від тих обов'язків, які пов'язані з раніше зробленою ним пропозицією.

Якщо з отриманої з запізненням відповіді про згоду укласти договір видно, що відповідь була відправлена своєчасно, вона визнається такою, що запізнилася лише в тому випадку, якщо особа, що зробила пропозицію, негайно сповістить іншу сторону про отримання відповіді з запізненням. В цьому випадку відповідь вважається новою пропозицією. Слід зазначити, що новою пропозицією є також відповідь про згоду укласти договір на інших умовах (ст. 646 ЦК України).

3 наведених положень випливає, що навіть якщо оферта відповідає всім вимогам, які висуваються до неї і про які йшлося вище, вона не завжди є першою стадією укладення договору. У випадках, передбачених законом (ст. 646 ЦК України), вона розцінюється не як оферта, а фактично як пропозиція вступити в переговори. Сторони в цьому випадку немовби міняються місцями: оферент стає акцептантом, а акцептант - оферентом. Це пов'язано з тим, що на нову пропозицію (зустрічна пропозиція) необхідна згода колишнього оферента. Якщо ж колишній оферент не погодиться з новою пропозицією, а висуне ще якісь нові, додаткові умови, то він знову стає оферентом, а його контрагент - акцептантом. Переговори або обмін листами між сторонами, таким чином, можуть продовжуватися довго і завершитися або досягненням згоди стосовно умов договору, або взагалі не призвести до позитивного результату.

Особливим випадком укладення договору є встановлення договірних відносин на підставі так званої публічної оферти, тобто оферта, зверненої до невизначеного кола осіб. До такої публічної оферти можна віднести пропозицію у газеті, по радіо або телебаченню про продаж точно вказаних товарів, виконання точно вказаних робіт, надання чітко вказаних послуг, адреси оферента, готовності вступити на оголошених умовах в договір з будь-якою особою, яка цього забажає. Крім того, публічна оферта фактично має місце при укладенні кожного публічного договору (ст. 633 ЦК України).