3. Строк та ціна договору

Строк договору - це визначений період у часі, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати взяті на себе обов'язки відповідно до умов договору. Строк належить до категорії істотних умов договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України). Наведене законодавче положення дає можливість зробити висновок про те, що невиконання договору до закінчення його строку, за відсутності іншої умови в договорі, припиняє зобов'язання та тягне за собою відповідальність винної сторони з настанням для неї негативних правових наслідків.

Ціна договору, як зазначалось вище, є істотною умовою оплатних договорів, без домовленості за якою договір вважається неукладеним. Сторони можуть визначати ціну в договорі прямою вказівкою грошової суми або посиланням на ціну в специфікаціях до договору чи на акти виконаного обсягу робіт. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки, розцінки тощо), які визначаються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Різниця між встановленими уповноваженими органами цінами та договірними цінами полягає в імперативності їх визначення. Встановлені зазначеними органами ціни сторони договору не можуть змінювати на свій розсуд. Регульовані державою ціни в окремих випадках передбачають певні граничні рівні (максимальні, мінімальні) чи тарифи, в межах яких допускається встановлювати ціну за договором.

4. Класифікація договорів

Класифікація договорів має досить важливе теоретичне та практичне значення. Для юристів-практиків виявлення спільних типових рис договорів і відмінностей між ними полегшує правильний вибір виду договору, забезпечує його відповідність вимогам чинного законодавства. У сфері правотворчої діяльності класифікація сприяє подальшому вдосконаленню і систематизації законодавства, у сфері юридичної науки - слугує науковим дослідженням особливостей укладення та виконання договорів. Класифікація договорів здійснюється за різними підставами, що обираються залежно від поставлених цілей.

3алежно від наявності або відсутності еквівалентності товарно-грошових відносин договори поділяються на оплатні і безвідплатні.

З урахуванням моменту виникнення прав і обов'язків у сторін договору розрізняють договори консенсуальні і реальні.

Залежно від характеру розподілу прав і обов'язків між сторонами договори поділяються на односторонні та взаємні (синалагматичні).

За ступенем юридичної завершеності договори можуть бути попередніми та остаточними (основними).

За змістом діяльності, що регулюється договорами, їх поділяють на майнові і організаційні.

Залежно від значення договору для задоволення певних (приватних або суспільних) інтересів розрізняють звичайні (приватноправові) договори і договори публічні.

3 урахуванням значення договору для визначення кола повноправних учасників розрізняють основні договори і договори приєднання.

Залежно від цілей укладення розрізняють такі групи цивільно-правових договорів:

- договори про передачу майна у власність, повне господарське відання або оперативне управління (купівля-продаж, постачання, контрактація, позика, міна, дарування, постачання енергоресурсів);

- договори про передачу майна у тимчасове користування (майновий найм, оренда, житловий найм, побутовий прокат, безоплатне користування майном, лізинг);

- договори про виконання робіт (побутовий підряд, підряд на капітальне будівництво, договір на виконання проектних і розвідувальних робіт, договір на виконання аудиторських робіт);

- договори про передачу результатів творчої діяльності (авторські, ліцензійні договори, договори про передачу науково-технічної продукції);

- договори про надання послуг (перевезення, страхування, доручення, комісія, зберігання, договір про посередницькі послуги, довічне утримання, кредитний договір);

- договори про спільну діяльність (установчий договір, угоди про науково-технічну співпрацю).

Залежно від суб'єкта, що набуває права за договором, розрізняють договори на користь кредитора і договори на користь третьої особи.