І. Нормативно-правові акти

ВР [Електронний ресурс] – Режим доступу: htth:zakon.rada.gov.ua

1. Конституція України: Закон  вiд 28.06.1996  № 254к/96

2. Цивільний кодекс України: Кодекс  вiд 16.01.2003  № 435-IV

3. Про заставу: Закон  вiд 02.10.1992  № 2654-XII

4. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон  вiд 24.02.1994  № 4004-XII

5. Про внесення змін до Закону України "Про страхування": Закон  вiд 10.04.2008  № 251-VI

6. Про внесення змін до деяких законів України, що передбачають безспірне списання (стягнення) коштів з рахунків юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності у банках: Закон  вiд 18.11.1997  № 642/97-ВР

7. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон  вiд 14.05.1992  № 2343-XII

8. Про внесення змін до Закону України "Про страхування": Закон  вiд 04.10.2001  № 2745-III

9. Про іпотеку: Закон  вiд 05.06.2003  № 898-IV

10. Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати: Закон  вiд 19.06.2003  № 979-IV

11. Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень: Закон  вiд 18.11.2003  № 1255-IV

12. Про іпотечні облігації: Закон  вiд 22.12.2005  № 3273-IV

13.  Про організацію формування та обігу кредитних історій: Закон  вiд 23.06.2005  № 2704-IV

Іі. Основна література

1. Цивільне право України. Особлива частина: підручник / за ред. О.В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, Р.А. Майданика. – 3-тє вид. перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2010.- 91176 с.

2. Харитонов Є.О. Старцев О.В. Цивільне право України: Підручник. – Вид. 2, перероб. і доп. – К.: Істина, 2007. – 816 с.

3. Цивільне право України: Підручник: У 2 т./ Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін. За заг. ред. В.І.Борисової, І.В.Спасибо-Фатєєвої, В.Л,Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – Т. 2. – 552 с.

4. Енциклопедія цивільного права України / від. ред.. д.ю.н., професор, академік АПН України Я.М.Шевченко; Інститут держави і права ім.. В.М.Корецького НАН України. – К.: Ін Юре, 2009. – 952 с.

5. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах та загальних питань, 1963-2008 рр.: станом на 1 лютого 2009 року. – Вид. 5-те, змін. та доп. – Харків: Одісей, 2009. – 552 с.

Ііі. Додаткова література

1. Кассо Л.А. Понятие о залоге в современном праве. — М., 1999.

2. Комберянов С. Удержание — гарантия исполнения обязательств // Юридическая практика. — 2003. — № 32. — С. 7.

3. Отраднова О.О. Поняття і функція неустойки: історія та сучасність // Право України. - 2001. - №8. - С.110-113.

4. Отраднова О.О. Неустойка в цивільному праві. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — К., 2002.

5. Пучковская И.И. Ипотека: залог недвижимости. — Харьков, 1997.

6. Федосеев П.М. Інститут поруки за римським правом та його рецепція у цивільному праві України. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — Харків, 2003.

Тема 5. Припинення зобов'язання - 2 години

1. Поняття та загальна характеристика підстав припинення зобов'язання

2. Припинення зобов'язання виконанням

3. Припинення зобов'язання переданням відступного

4. Припинення зобов'язання зарахуванням

5. Припинення зобов'язання за домовленістю сторін

6. Припинення зобов'язання прощенням боргу

7. Припинення зобов'язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі

8. Припинення зобов'язання неможливістю його виконання

9. Припинення зобов'язання ліквідацією юридичної особи

10. Припинення зобов'язання смертю фізичної особи

1. Поняття та загальна характеристика підстав припинення зобов'язання

Припинення зобов'язань настає внаслідок дії так званих правоприпиняючих юридичних фактів, які можуть бути як подіями (смерть боржника або кредитора у зобов'язаннях особистого характеру), так і діями (повернення боргу, передача речі тощо). Слід зазначити, що зобов'язання припиняються лише правомірними юридичними діями. Правопорушення не припиняють зобов'язань, а спричиняють лише трансформацію вже існуючих правовідносин або виникнення недоговірних деліктних зобов'язань, якщо до цього сторони не перебували у відносних правовідносинах.

Припиненням зобов'язання – це остаточне припинення існування за підставами, визначеними законом та договором, суб'єктивних прав кредитора і суб’єктивних обов'язків боржника, а також прав і обов’язків третіх осіб, які приймали участь у даному зобов’язанні. В результаті припинення зобов'язання його суб’єкти більше не пов'язуються цивільно-правовими правами і обов'язки, які раніше з нього випливали.

Правомірні дії, що припиняють зобов'язання, за своїм характером найчастіше є правочинами (договорами). Такий висновок випливає з аналізу ст. 525 ЦК України, яка забороняє односторонню відмову від виконання зобов'язань і односторонню зміну умов договору. Водночас законом можуть бути встановлені винятки. Так, зобов'язання, що виникають із договору доручення, можуть бути припинені односторонньою відмовою від договору повіреного або довірителя (п.1 ч. І ст. 1008 ЦК України). У цьому випадку підставою припинення зобов'язання є односторонній правочин.

Закон не містить вичерпного переліку підстав припинення зобов'язання, встановлюючи, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, передбачених договором або законом (ст. 598 ЦК України). Для припинення зобов’язання необхідна певна підстава – юридичний факт, з настанням якого закон або правочин пов’язують припинення зобов’язання. Припиненню зобов’язань присвячена глава 50 ЦК України, як містить загальні підстави припинення зобов’язання: виконання; надання відступного; проведення зарахування; за домовленістю сторін; прощення боргу; поєднання боржника і кредитора в одній особі; неможливість виконання; ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи.

Одні правоприпинюючі факти виникають за взаємної волі сторін, як правило, внаслідок задоволення майнових прав та інтересів кредитора. До них належать: виконання зобов’язання належним чином, проведення зарахування, за домовленістю сторін. Інші обумовлюють припинення зобов’язання незалежно від волі сторін: неможливість виконання, ліквідація юридичної особи, смерть фізичної особи-сторони зобов’язання, якщо воно нерозривно пов’язано з нею. Крім того, розрізняють підстави, які характерні для усіх зобов’язань, і які характерні лише для окремих видів зобов’язань. Підстави припинення можуть також класифікуватися залежно від того, чи є вони правочинами, чи ні; для яких необхідна згода обох сторін зобов’язання, і для яких досить бажання однієї сторони.

Наприклад, згідно зі ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною, друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Зокрема, у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми (п.4 ч. 1 ст. 708 ЦК України).