Ііі. Додаткова література

1. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву / Агарков М.М. Избранные труды по гражданскому праву: В 2-х т. - Т.1. - М., 2002. - С.163-460.

2. Годэмэ Е. Общая теория обязательств / Пер. с фр. - М., 1948.

3. Голованов Н.М. Обязательственное право. - СПб., 2002. - С.10-92.

4. Толстой В.С. Исполнение обязательств. - М., 1973.

Тема 4. Забезпечення виконання зобов'язання - 2 години

1. Поняття та значення забезпечення виконання зобов'язання

2. Форма правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання

3. Класифікація видів забезпечення виконання зобов'язання

4. Зобов'язально-правові засоби забезпечення виконання зобов'язання

5. Речово-правові види забезпечення виконання зобов'язань

1. Поняття та значення забезпечення виконання зобов'язання

Забезпечення виконання зобов'язання – це система врегульованих законом та умовами договору засобів впливу на свідомість і поведінку боржнику з метою його стимулювання до належного виконання свого обов’язку на користь кредитора. Правове регулювання правил та порядку застосування видів забезпечення виконання зобов’язання передбачено гл.49 ЦК України під назвою "Забезпечення виконання зобов'язань", однак передбачені у ній засоби розраховані головним чином на забезпечення виконання договорів.

Практичне застосування видів забезпечення виконання зобов’язання передбачає вирішення питання стосовно співвідношення понять “забезпечення виконання зобов'язання” і “відповідальність за порушення зобов'язання”. У ЦК України поняттям присвячені окремі глави - 49 “Забезпечення виконання зобов'язання” та 51 “Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання”. Позиція законодавця спрямована на чітке розмежування забезпечення виконання зобов’язання та правових наслідків порушення зобов’язання. У гл. 51 ЦК України визначено наступні правові наслідки порушення зобов’язання: припинення зобов'язання, зміни умов зобов'язання, сплати неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди тощо. Сплата неустойки розглядається визначається як різновид цивільно-правової відповідальності в системі з іншими видами відповідальності, зокрема стягненням збитків (ст. 624 ЦК України).

У свою чергу при характеристиці засобів забезпечення виконання зобов'язань у гл.49 ЦК йдеться про відповідальність. Наприклад, у ст. 554 ЦК згадується відповідальність поручителя перед кредитором. У зв'язку з цим виникає необхідність встановлення характеру взаємозв'язку між цими категоріями.

Аналіз їх сутності дозволяє зробити такі висновки. I засоби забезпечення зобов'язань, встановлені нормами глави 49, і заходи відповідальності, передбачені у гл.51 ЦК, мають однакову мету - стимулювати боржника до виконання зобов'язання і захистити інтереси кредитора. Тому ті й інші можуть бути віднесені до засобів забезпечення належного виконання зобов'язань.

Водночас серед засобів забезпечення виконання зобов'язань слід виділити спеціальні засоби забезпечення, передбачені гл. 49 ЦК ("Засоби забезпечення" у вузькому значенні слова), і міри відповідальності. Однак цим співвідношення між категоріями "відповідальність" і "спеціальні засоби забезпечення" не вичерпуються.

Хоч традиційно як одна з форм відповідальності розглядається лише неустойка (ст.611 ЦК), але якщо виходити з визначення відповідальності як санкції у вигляді негативних наслідків, що покладаються на особу, винну в скоєнні правопорушення, можна помітити, що під поняття "відповідальність" підпадають і застава, і завдаток.

Дещо окремо знаходяться порука і гарантія, де негативні наслідки для іншої особи настають незалежно від її вини і протиправності дій. Однак враховуючи те, що ЦК іменує покладання на цих осіб санкцій за невиконання зобов'язання відповідальністю (ст.ст. 554, 566 ЦК), очевидно, слід і поруку, і гарантію розглядати як відповідальність.

Таким чином, виявляється, що спеціальні засоби забезпечення водночас є заходами відповідальності. Виняток становить притримання (ст.ст.594-597 ЦК), яке за своєю сутністю є засобом захисту прав кредитора, але не мірою відповідальності боржника, оскільки не супроводжується настанням негативних майнових наслідків для останнього (щоправда власник притриманої речі втрачає можливість користуватися нею, однак це не можна вважати санкцією за порушення, оскільки так само не користується своїми речами орендодавець або особа, яка передала річ у заставу кредитору).

Отже, засоби забезпечення договірних зобов'язань можуть виступати у різних формах: неустойки (штрафу), завдатку, застави, поруки, відшкодування збитків та моральної шкоди, застосування інших мір відповідальності тощо.

Усі спеціальні засоби забезпечення мають додатковий (акцесорний) характер і залежать від основного зобов'язання: при недійсності або припиненні основного зобов'язання вони також припиняють свою дію.