8. Оформлення права на спадщину

Оформлення права на спадщину регулює глава 89 ЦК України. За загальним правилом закон не покладає на спадкоємців обов'язку одержання свідоцтва. Однак воно потрібне для підтвердження прав на майно, що підлягає обов'язковій державній реєстрації (будинок, автомашина тощо). Законність спадкування деяких видів майна, якщо стосовно нього немає спору, має бути підтверджена правопідтверджуючим або правовстановлюючим документом, що видається на прохання спадкоємців нотаріальною конторою - свідоцтвом про право на спадщину. Без одержання свідоцтва спадкоємці не можуть ним розпорядитися, а іноді навіть і користуватися.

Свідоцтво про право на спадщину за своєю природою засвідчує законність придбання спадщини. Підтверджені свідоцтвом правомочності спадкоємця мають визнаватися усіма фізичними і юридичними особами. Отже, свідоцтво про право на спадщину - це офіційний документ, що підтверджує факт прийняття спадщини.

Для всіх спадкоємців установлений єдиний порядок видачі свідоцтва про право на спадщину. Свідоцтво спадкоємцям видає нотаріальна контора за місцем відкриття спадщини, як правило, після закінчення встановленого законом строку для її прийняття.

Згідно зі ст. 1296 ЦК спадкоємець має право на одержання свідоцтва про право на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на неї. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на останню.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, в складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частин у спадщині інших спадкоємців.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Якщо заповіт складено на користь зачатої, але ще не народженої дитини, видача свідоцтва про право на спадщину і розподіл спадщини між усіма спадкоємцями може відбутися лише після народження дитини. Ці положення застосовуються також щодо дитини, зачатої за життя спадкодавця, але народженої після його смерті, у разі спадкування за законом.

До закінчення строку на прийняття спадщини нотаріус може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), якщо це викликано обставинами, що мають істотне значення.

Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, він зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту його державної реєстрації.

За згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У вказаних випадках нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також у інших випадках, передбачених законом.